Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

Розділ 5. формування і розвиток сучасних соціально-економічних систем

5.1. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи

1. Капіталізм вільної конкуренції: становлення і розвиток.

2. Економічна система монополістичного капіталізму.

3. Монополії, фінансовий капітал і антимонопольне законодавство.

Кінець XV — перша третина ХУШ ст. ввійшли у світову економічну історію як період розкладу феодальних відносин і зародження у надрах феодального суспільства капіталізму. Започаткували цей процес суттєві зміни у сфері виробництва і стані продуктивних сил суспільства. З'явилися нові галузі мануфактурного виробництва, поглибився суспільний поділ праці, почала формуватися спеціалізація окремих країн. Становлення капіталістичного виробництва в окремих галузях промисловості було різним: інтенсивним розвитком відрізнялися галузі, в яких значно подорожчали й ускладнилися засоби виробництва (металообробка, добувна промисловість, суднобудування тощо); повільніше капіталізм розвивався там, де збереглася реміснича техніка (текстильна промисловість, виробництво предметів розкоші і т. ін.). Активно прогресувала і сфера обігу: розвивалися кредит і банківська справа, з'явилися перші товарні й фондові біржі, ускладнився грошовий обіг.

Капіталістична економічна система в період свого формування та розвитку пройшла ряд етапів, що ознаменували її поступову еволюцію та глибинну соціально-економічну трансформацію. Перебіг історико-еволюційного розвитку капіталізму представлено на рис. 35.

Рис. 35. Еволюція капіталістичної системи господарювання

Закономірності формування мануфактурного капіталізму

Перший період розвитку капіталізму (з кінця ХУ до останньої третини ХУШ ст.) характеризувався тим, що мануфактура стала провідною формою капіталістичного виробництва. Звідси й назва цього періоду — мануфактурний капіталізм. Мануфактура як прогресивна порівняно з цехом організаційна форма підприємства дала змогу використати переваги поділу праці, запровадити подетальну спеціалізацію праці робітників, удосконалити засоби праці й технології. Спеціалізовані знаряддя праці та інструменти, а також нові технології стали основою переходу до використання машинної техніки в епоху промислового перевороту. Капіталістичне виробництво у ХУІст. значно впливало на господарське життя, однак не було домінуючим — більшу частину суспільного продукту виробляли застарілі форми організації господарства, характерні для феодалізму.

Для остаточного формування капіталізму були необхідні дві основні умови:

• наявність значної кількості людей (працівників), які були б юридично вільні, позбавлені засобів виробництва й існування, отже, змушені найматися на роботу до мануфактур; це забезпечує формування розгалуженого ринку найманих працівників (робочої сили);

• нагромадження значних обсягів грошового багатства, необхідного для створення капіталістичних підприємств.

Ці вирішальні умови були сформовані в епоху так званого первісного нагромадження капіталу. З одного боку, було юридично оформлено звільнення селян від кріпосної залежності та ремісників — від жорсткої цехової регламентації за допомогою скасування у Західній Європі кріпосного права і ліквідації цехової організації ремесла. Дрібних товаровиробників, передусім сільськогосподарських, різними способами (через політику огороджувань, прийняття "кривавих" законодавчих актів проти жебрацтва, збільшення податків) примусово позбавляли землі та майна, перетворюючи на безправних продавців робочої сили. З іншого боку, активно відбувався процес формування ринку капіталу, суб'єктами якого стали насамперед купці й лихварі, меншою мірою — фермери, цехові майстри, державні діячі. Первісне нагромадження капіталу здійснювалося за допомогою найрізноманітніших, а інколи — найжорстокіших методів: примусового вигнання селян з оброблюваних земель, продажу церковних земель, системи державних податків і позик, работоргівлі, колоніальних пограбувань, політики протекціонізму тощо. Історія переконливо доводить, що поява капіталістів-підприємців була б неможливою тільки внаслідок їх любові до праці, самовідданості, бережливості й старанності; вона є результатом використання насильницьких методів.

Позаекономічний примус до праці поступився місцем угоді між формально незалежними й рівноправними товаровласниками: капіталістом-підприємцем як власником засобів виробництва та найманим робітником як власником робочої сили, що перетворилася на товар. Повсюдне використання найманої праці заклало основи для поєднання економічного примусу до праці та особистої свободи кожного, що визначило внутрішньо суперечливу природу громадянського суспільства й буржуазної демократії.