Главная История Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

б) Генеральна Рада

Так називали загальну козацьку раду. Спочатку вона була тільки зібранням козаків і мала військове значення. Поволі склад генеральної ради поширювався: до неї входило іноді вище духовенство та міщани. Генеральні ради мали велике значення в перші роки Хмельниччини. 1648 року на раді, в присутності 70.000 козаків, обговорювали лист Киселя про замирення з Польщею. Ради скликалися в 1649, 1651,1652, 1653, 1654 роках. Після Переяславської угоди генеральні ради не скликалося. Після смерти Богдана Хмельницького, під час Руїни, знову часто скликали ради, особливо гетьмани, що надавали правлінню республіканського характеру. Виговський і Дорошенко визнавали вищість генеральної ради. Головною функцією цієї інституції було обрання гетьмана, а іноді — генеральної старшини. За Многогрішного, Самойловича та Мазепи, а також у XVIII ст. генеральні ради не скликалося, вони залишалися «свого роду окрасою», — характеризує їх Л. Окіншевич. У XVIII ст. вони тільки санкціонували те, що вирішував царський уряд.

Генеральні ради не могли стати органами влади: на перешкоді стояли — випадковість їх складу, велике число учасників, можливість сторонніх впливів тощо. Тому поволі генеральні ради заступають ради старшин.

в) Рада старшин

Зародилася в XVIII ст. і відповідала аналогічним інститутам Західньої Европи: «генеральним станам Франції», «снемам» Чехії, «соймам» Польщі і т. п. Характеристичною ознакою цих установ було представництво, яке замінило безпосередню участь народу. Але це не було представництво народу в цілому, а тільки окремих станів. У всіх країнах селянство було позбавлене права участи в них. Згодом ці інститути перероджуються шляхом еволюції на палату лордів, сенат, панів радних тощо. Цим установам європейського типу відповідали — рада старшин та старшинські з'їзди. Ці інститути викристалізовувалися за Самойловича та Мазепи і мали замало часу для оформлення. Найбільше дає для розуміння цього інституту Бендерська Конституція Пилипа Орлика 1709 року, але розвинутися в Україні під російською окупацією він не міг.

Старшинські ради були трьох типів: а) рада гетьмана з колегією генеральної старшини; б) збори генеральної старшини з участю полковників, а іноді іншої полкової старшини; цей вид мав проміжний характер між старшинською радою і з'їздом старшин; в) з'їзди старшин, в яких брали участь всі козаки, крім рядових, а також вище духовенство, бурмістри і війти. В Конституції Пилипа Орлика сказано, що участь в радах старшин беруть, крім генеральної старшини, представники полків, і що гетьман повинен з ними радитися і нічого не робити «без їх соізволенія». Кращий знавець історії українського права XVII-XVIII ст. Л. Окіншевич вважає, що Бендерська Конституція поновлювала «давнину» — давню форму зборів, а не творила нові. Навіть у XVIII ст. трапляються факти запрошення на старшинські ради представників від полків. Зовнішні події не дали розгорнутися старшинським радам до українського парлямен-ту, але вже помічалася система двопалатного парляменту: вищою палатою були збори генеральної старшини, а нижчою — з'їзди старшин. Збори колегії генеральної старшини мали постійний характер і відбувалися щодня; з'їзди старшин відбувалися на Різдво та на Великдень, часто поєднувалися з святковими бенкетами. Бендерська Конституція намічала скликання з'їздів тричі на рік: на Різдво, на Великдень та на Покрову.

Старшинські ради та з'їзди старшини відбувалися в палаці гетьмана під його головуванням: він відкривав їх промовою, він керував обговорюванням усіх питань і він закривав збори.

Компетенція старшинських рад була дуже широка і неокреслена; вона конкурувала з владою гетьмана та генеральної ради. Старшинські ради розглядали питання міжнародньої політики, фінансів, головним чином грошових зборів на утримання найманого війська, т. зв. оренд. Старшинські ради розглядали судові справи, особливо злочини проти держави. У XVIII ст. вони розглядали кодекс «Прав, по которым судится малороссийский народ». За Розумовського старшинська рада розглядала питання про встановлення спадкового гетьманату.

Важливою функцією старшинської ради було правління державою у відсутності гетьмана. Так було в 1672 році після арешту Многогрішного, а в 1722 році — після смерти Скоропадського. Була невдала спроба перебрання радою влади після смерти Д. Апостола. Вона правила в періоди, коли Розумовський перебував у Петербурзі.