Главная Культурология Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.

Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.

Живопис ХІХ ст.

На початку ХІХ ст. розвивається станковий живопис. Жанри — портретний, історико-батальний, пейзажний, побутовий.

У портретному живопису проявив себе В. Тропінін (1776—1857) — до 47 років кріпак. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, як і його попередники Д. Левицький, А. Лосенко, Головачевський. З 1824 р. Тропінін — академік Петербурзької академії мистецтв. Створив відомі образи простих трудівників: «Українець» — 1820 р., «Українка», «Дівчина з Поділля», «Пралі».

Школу пейзажного і побутового живопису представляв В. Штернберг (1818—1845). Людина зображається на тлі природи: «Вулиця на селі», «Пастух», «Вітряки в степу» — 1836—1837. Штернберг потоваришував в академії мистецтв із Шевченком, виконав декілька його портретів. Т. Г. Шевченко — академік Петербурзької академії мистецтв — цілий ряд картин створив у стилі романтизму і реалізму. Відомі у світі його побутові та історичні портрети і пейзажі: «Селянська родина», «Катерина», «Дари в Чигирині», «Старости», «Притча про блудного сина».

У цей час працюють такі художники, як І. Сошенко, А. Мокрицький, Г. Валько, В. Яненко, які розробляють у живописі українську тематику.

Іван Сошенко (1807—1876), який відіграв визначну роль у визволенні Т. Г. Шевченка з кріпацтва, навчався в Петербурзькій академії мистецтв, був видатним і живописцем, і іконописцем. Працював у стилі романтизму. Його картинам притаманні засоби романтизму: поєднання відтінків кольорів ніжної гами (рожевого, ясно-блакитного, фіолетового), м’яка гра світлотіні, ретельне вимальовування деталей, коштовних прикрас і мережива.

Сошенків іконописний романтизм став основою для формування Лаврської школи іконопису нового етапу, керівниками якої були Алімпій (від Київської Русі в лаврі це був третій Алімпій) та Рокачевський.

К. Трутовський, Л. Жемчужников, І. Соколов працювали в побутовому жанрі, піднесли його на новий рівень. Вони — представники створеного 1870 р. Петербурзького товариства пересувних художніх виставок. 1865 р. створюється малювальна школа в Одесі. У Київській малювальній школі Миколи Мурашка навчались видатні художники: М. Пимоненко (1862—1912), Ф. Красицький, К. Малевич, скульптор Ф. Балавенський, основоположник українського реалістичного пейзажу В. Орловський.

Малювальна школа Миколи Мурашка, яка працювала з 1875 до 1901 р., підготувала понад три тисячі відомих художників. Її діяльність фінансував цукрозаводчик Терещенко.

Викладачами тут були Микола Глоба, Михайло Врубель, консультантом був Адріан Прахов. Протягом 1883—1884 рр. шість учнів цієї школи — І. Їжакевич, О. Курінний, В. Отмар, С. Костенко, І. Єгоричев, В. Замирайло розчищали штукатурку в Кирилівській церкві і виявили фрески 700-літньої давності.

І. Їжакевич став одним з видатних художників кінця ХІХ—поч. ХХ ст. Його пензлю належить чимало розписів у Трапезній Києво-Печерської лаври.

У 1882 р. настінні розписи Володимирського собору робили Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Вільгельм Котарбинський, Павло Свідомський. Микола Мурашко відібрав 12 найкращих учнів своєї школи, які також виконали тут величезний обсяг робіт.

Брат Миколи Мурашка Олександр був видатним іконописцем. Він консультував збирачів мистецьких творів та меценатів — братів Терещенків, Богдана та Варвару Ханенків.

У цей час поширюються ікони на полотні, дереві, склі, ікони-мініатюри, складені.

Майстрами пейзажу світового рівня були С. Васильківський, Т. Шевченко, І. Труш, К. Костанді. Проявляється значний вплив репінських «запорожців».

В історичному жанрі особливим явищем були Ф. Красицький, М. Самокиш («Запорожці обідають»), М. Івасюк («В’їзд Хмельницького в Київ», «І. Богун під Берестечком», портрет М. Скрипника).

В авангардному стилі виділяється творчість кубофутуристів О. Богомазова (1880—1935), М. Бойчука (1882—1939), К. Малевича (1878—1935) — основоположника супрематизму. Його «Чорний квадрат» (1913) — явище світової культури.

Як у європейському, так і в українському мистецтві в період ХІХ ст. панували такі стилі, як ампір, романтизм, класицизм, реалізм, наприкінці століття — модерн (конструктивізм, кубізм, футуризм, символізм, модерн український, декадентство).

Головний корпус Національного університету ім. Тараса Шевченка. Архітектор В. Беретті, стиль класицизм, 1837 р., фото 20-х років ХХ ст.