Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

2.2.4. МОЇЗМ І ЛЕГІЗМ

Поширеним філософським напрямом був моїзм, що дістав свою назву за ім'ям засновника Мо-Ді (479-391 рр. до н. е.). Головна увага в моїзмі приділяється проблемам соціальної етики, в якій все суворо регламентовано. Фізична праця в школі Мо-Ді забезпечувала харчами її учнів. Сенс навчання у школі вбачався в ідеях загальної любові і успіху, взаємної корисності. Теоретичне дослідження - зайва розкіш; прагматична доцільність, закладена в трудовій діяльності, є необхідністю. Мо-Ді визнавав небесну волю, яка мала впливати на утвердження моїстичних принципів.

Цзоу-Янь створив концепцію розвитку світу, в основу якої закладено п'ять елементів, що змінюють один одного: вода, вогонь, дерево, метал, земля. Елементи змінюються відповідно до свого характеру, визначуваного силою. За допомогою цієї сили вони переборюють опір один одного в такому порядку: земля; дерево, що перемагає землю; метал, який перемагає дерево; вогонь, який перемагає метал; вода, яка перемагає вогонь; знову земля, яка перемагає воду.

Представники школи легізму вирішували проблеми соціальної теорії і державного управління. Згідно з їхнім ученням, порядок у суспільстві — це лише суто зовнішнє приховування недоліків. Необхідно по-новому відрегулювати відносини між людьми і, зокрема, між правителями і суспільством. Правитель тільки видає закони і укази, не вникаючи в інтереси суспільства, бо в рамках цих законів вироблено лише систему нагород і стягнень Розвивається думка про погану природу людини. Прагнення людини до особистого успіху слід використати у формуванні суспільних відносин. Підданий продає свої здібності, щоб натомість одержати корисне і вигідне. Закони служать для регулювання цих відносин.

Минуле не повторюється, тому новій історичній дійсності повинні відповідати нові способи управління. Посилання на порядок у конфуціансько-му розумінні марні і перебувають у суперечності з характером нових законіа

• Питання про сутність законів неба розробляв Сюнь-Цзи (III ст. до а е.). Він розумів небо як постійність, яка має свій шлях (тянь дао) і наділена силою, що повідомляє людині сутність та існування. Разом із землею небо об'єднує світ у єдине ціле. Звідси випливає, що людина є частиною природи. Сюнь-Цзи висуває тезу про недобру природу людини, оскільки всі її здібності та хороші властивості є результатом виховання. Люди організовуються в суспільство для того, щоб змінити природу, але роблять це, чітко розділяючи функції і відношення.

Сюнь-Цзи поділяє природу на такі частини:

• явища неживі, що складаються з матеріальної речовини;

• явища живі, що складаються з матеріальної речовини;

• явища, що складаються з матеріальної речовини, які живуть і мають свідомість;

• людина, яка складається з матеріальної речовини, живе, вміє мислити, має моральну свідомість.

Людина створює імена для того, щоб називати речі, відношення і поняття, розрізняти і чітко визначати явища дійсності. Понятійне освоєння дійсності відбувається за допомогою розуму. Перший ступінь пізнання -чуттєвість, другий - розумне пізнання.
На початку династії Хань (II ст. до а е. - II ст. н. е.) відбувається нове пожвавлення духовного життя китайського суспільства. В цьому процесі важливу роль відігравав насамперед даосизм. До кінця II ст. до а е.,

пристосувавшись до нових умов, на свої позиції повертається конфуціанство, що стає державною ідеологією.

• На думку даосиста Лю Аня, енергія (ці) є виразом людської життєвої природи, а оскільки вона є матеріальним принципом, то й забезпечує людині природний зв'язок зі світом.

«Вимагати, щоб люди вчились, і стверджувати, що є доля, - це все одно, що наказати людині укласти волосся і тут же збити з неї зачіску».

Мо-Ді

Висновки

Філософські школи стародавньої Індії формуються на грунті міфологічно-релігійного світогляду. В коло своїх міркувань вони включають найважливіші проблеми: початок буття; формування духу; особливості внутрішнього світу людини; роль людського пізнання в пошуках сенсу життя; напрями удосконалення особистої долі. У цій проблематиці переважає пошук шляхів звільнення від невблаганного тиску життєвих закономірностей, хоча звільнення розумілося значною мірою як подолання людською унікальністю та індивідуальністю протилежності загального. Ідея звільнення людини від страждань, центральна у буддизмі, так чи інакше поділялася майже всіма філософськими системами давньоіндійської філософії. Справжнє призначення філософії полягає в тому, щоб за допомогою істинного знання організувати духовно-релігійне життя людини, допомогти їй у пошуках шляхів уникнення страждань і досягнення звільнення.

У філософському мисленні стародавнього Китаю розроблено глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні начала буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтувалася на фундаментальні підвалини основи буття, намагаючись виконати повеління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Філософську думку стародавнього Китаю відзначає образний, афористичний стиль мислення, що надихає на зацікавлене, але неутилітарне заглиблення у людську духовність, збуджує інтерес до філософських роздумів. Багата спадщина давньокитайської філософії дала імпульс розвиткові світової філософії. Через Індію ідеї китайської філософії потрапляють до Європи. Найбільш повне знайомство з китайською філософією відбулося наприкінці XVII та у XVIII ст.

Філософська думка стародавньої Індії та стародавнього Китаю поставила проблему співвідношення західного і східного типу цивілізацій, питання про причини та наслідки суттєвих відмінностей між звичаями і поведінкою людей та про можливості й умови їх взаєморозуміння. Ця проблема підводить до осмислення особливостей західної і східної філософії.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• Розкрийте специфіку ведичного світогляду.

• Що складає зміст вчення джайнізму?

• У чому полягає сутність поняття карми?

• Який моральний зміст філософії буддизму?

• Що є основним у філософській концепції йоги?

• Які основні принципи духовного удосконалення людини у філософських школах індуїзму?

• Розкрийте відмінність уявлень про дао у конфуціанстві та даосизмі.

• Охарактеризуйте значення понять «інь» і «янь» у світогляді китайських мудреців.

• Назвіть основні принципи філософії Конфуція.

• Які принципові положення відстоювали представники школи легізму?

ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ

«Єдиною основою світу, який складається з численної множини живих і неживих об єктів, виступає Брахман. З філософської точки зору Брахман є абсолютно ідеальною свідомістю, але його можна вважати і всемогутнім Богом, який, подібно до чарівника з дитячої казки, утворив навколишній світ завдяки своїй магічній силі - Майя. Точніше сказати, світ - це не реальне творіння, а видимість, яку Брахман постійно називає силою Майя в нашій свідомості. Це схоже на ситуацію, коли мотузка здається змією. В цьому випадку дійсна, справжня реальність уявляється нам чимось іншим, а не собою. І головна причина тому - наше людське невігластво, незнання справжнього стану справ. Саме через нього ми сприймаємо єдиного Брахмана під виглядом багатьох об'єктів, які приховують від нас його істинну сутність, стаємо жертвами свого роду фокусника, що, наприклад, ілюзорно перетворює одну монету на кілька, бо ми не знаємо точно, скільки монет у нього насправді.

На щастя, в кожній людині є атман - розумна частина душі, наше свідоме «Я». За допомогою атмана ми можемо осягнути просту істину: «Я - Брахман», і тоді з наших очей немовби спадає полуда, і ми побачимо в нашій свідомості Брахмана як у дзеркалі, і ми зрозуміємо і природу Брахмана, і природу самих себе. Ми зрозуміємо, що Брахман - не Бог, наділений надлюдськими властивостями, а щось безлике, однорідне і в той же час всеохопне, що наше «Я» - це не частина земного плотського тіла, а чиста свідомість, тотожна Брахману. В мить усвідомлення цієї простої істини світ перестає для нас існувати і нас цікавити, будь-які мирні думки і справи виявляються для нас просто непотрібними, і таким чином ми досягаємо Мокші - звільнення від дії Закону Карми».

(Сухина В. Ф., Костюк К. В. Практикум по философии. - Харьков: Фотон, 2001. - С. 50-51).

Прокоментуйте, наскільки наведені міркування ведичної мудрості відповідають Вашим уявленням про духовну сутність людини.

«Не виходячи з двору, можна пізнати світ. Не виглядаючи з вікна, можна • бачити природне дао. Чим далі йдеш, тим менше пізнаєш. Тому досконало мудрий (філософ) не ходить, але пізнає все. Він не бачить речей, але проникає в їх сутність. Не діючи, він досягає успіху.

Хто вчиться, з кожним днем збільшує свої знання. Хто служить дао, з кожним днем зменшує свої бажання. В неперервному зменшенні людина доходить до недіяння. Немає нічого такого, чого б не робило недіяння. Тому оволодіння Піднебесною завжди здійснювалося завдяки недіянню. Хто діє, не в змозі оволодіти Піднебесною.

...Хто діє - зазнає невдачі. Хто чимось володіє - загубить. Ось чому досконало мудрий бездіяльний, і він не зазнає невдачі. Він нічого не має і тому нічого не втрачає. Ті, хто, здійснюючи справи, поспішають досягнути успіху, терплять невдачу. Хто обережно закінчує свою справу, подібно до того, як він її почав, у того завжди буде добробут. Тому досконало мудрий не має пристрасті, не цінує предмети, що важко дісталися, вчиться у тих, хто не має знань, а йде по тому шляху, по якому пройшли інші. Його шлях відповідає природі речей, і він не наважується самостійно діяти».

(Лао-цзы. Книга о дао и дэ // Древнекитайская философия: В 2 т. - М., 1972. - Т. 1. - С. 114-131).

Прочитавши цей уривок, визначте своє ставлення до принципу бездіяльності, запропонованого даосизмом.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Бог - человек - общество в традиционных культурах Востока. - М., 1993.

2. Дао и даосизм в Китае. - М., 1972.

3. Датта Д., Чаттерджи С. Введение в индийскую философию. - М., 1994.

4. Древнеиндийская философия: начальный период. - М., 1972.

5. Древнекитайская философия: В 2 т. - М., 1972.

6. Индийская философия: В 2 т. - М., 1993.

7. Конфуций. Уроки мудрости. - М. - Харьков, 2002.

8. Лукьянов Л. Е. Истоки Дао. Древнекитайский миф. - М., 1992.

9. Степанец М. Восточная философия: Вводный курс. - М., 1997.

10. Томпсон М. Восточная философия. - М., 2000.

11. Шуцкий Ю. К. Китайская классическая «Книга перемен». - М., 1993.