Главная Экономика Книги Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

4.2.15. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Цією угодою встановлено мінімальні стандарти з охорони прав інтелектуальної власності та процедури і заходи для їх дотримання

(procedures and remedies for their enforcement). Угодою також визначено міжнародний механізм консультацій і нагляду за дотриманням країнами-членами зазначених стандартів.

Під час роботи над угодою враховано міжнародні конвенції у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Угода стосується таких об'єктів інтелектуальної власності:

o патентів;

o авторського права і суміжних з ним прав (copyright and related rights);

o товарних знаків (trademarks);

o промислових зразків (industrial designs);

o топографій інтегральних мікросхем (lay-out designs of integrated circuits);

o комерційної інформації (undisclosed information);

o зазначень географічного походження товарів (geographical indications);

o антиконкурентних дій у рамках контрактних ліцензій (anti-competition practices in contractual licenses).

Неуповноважене використання об'єктів інтелектуальної власності є порушенням прав відповідних власників, а товари, виготовлені у такий спосіб, вважаються "піратськими", або контрафактними.

Економічно розвинені країни світу запропонували встановити контроль над торгівлею зазначеними товарами ще під час Токійського раунду переговорів ГАТТ, а також розробити мінімальні стандарти з охорони прав інтелектуальної власності у країнах-членах.

Основні положення угоди поділяються на п'ять груп:

o головні принципи і зобов'язання;

o мінімальні стандарти охорони;

o обмежувальні ділові практики (restrictive business practices);

o примусове дотримання прав інтелектуальної власності (enforcement of intellectual property rights);

o перехідні положення застосування угоди на національному рівні. Зазначеною угодою передбачено застосування режиму нації найбільшого сприяння і дотримання принципу національного режиму.

Згідно з угодою виокремлюють такі критерії патентоспроможності винаходів:

o новизна (novelty);

o винахідницький крок (inventive step);

o промислове застосування (industrial application).

Патенти мають видаватися в усіх галузях технології. Об'єктами винаходів є способи (processes) і продукти (products). Угодою визначено винятки з цього правила і об'єктами винаходів не можуть бути:

o діагностичні, терапевтичні та хірургічні методи лікування людей і тварин;

o рослини і тварини (крім мікроорганізмів);

o біологічні процеси продукування рослин і тварин.

Охорона сортів рослин має відбуватися за процедурою, визначеною Конвенцією про охорону нових сортів рослин (Convention on the Protection of New Varieties of Plants). Критерії охороноспроможності сорту такі:

o відмінність (distinctiveness);

o достатня одноманітність (sufficient homogeneity);

o стабільність (stability);

o новизна.

В угоді досить чітко сформульовано виключні права патентов-ласників. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, можна виготовляти, продавати або імпортувати лише з дозволу відповідного патентовласника.

Не можна використовувати запатентований спосіб без згоди па-тентовласника і продавати або імпортувати продукт, безпосередньо одержаний згідно з цим способом.

Угодою передбачено чіткі умови примусового ліцензування - виняткові обставини (exceptional situations), об'єктивність (objective basis), невиняткове використання (non-exclusive use), достатня винагорода (adequate remuneration).

Подаючи заявку на одержання патенту, заявник має проінформувати про винахід так повно, щоб цей винахід міг відтворити фахівець відповідної галузі (the invention to be carried out by a person skilled in the art).

Твори, на які поширюється авторське право, мають бути оригінальними (original creation of the author).

Угодою визначено майнові й особисті немайнові права авторів (moral rights). Суміжними вважаються права:

o виконавців;

o виробників аудіо- і відеозаписів;

o організацій теле- і радіомовлення.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності доповнює Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів (1886 р.) і Женевську конвенцію про авторське право (1952 р.) щодо таких об'єктів:

o комп'ютерних програм і баз даних;

o прав оренди на комп'ютерні програми, звукозаписи і фільми (rental rights to computer programmes, sound recordings and films);

o прав виконавців (performers) і продюсерів фонограм (producers of phonograms);

o прав організацій мовлення (broadcasting organizations). Знаками для товарів і послуг є позначення або їх комбінації (signs or combinations of signs), за якими товари або послуги (goods or services) певного підприємства (undertaking) можна відрізняти від таких самих товарів і послуг інших підприємств. Власники зареєстрованих знаків мають право забороняти третім особам використовувати ідентичні або схожі знаки для тих товарів і послуг, для яких зареєстровані відповідні знаки, якщо таке використання може ввести в оману (to cause confusion).

Згідно з положеннями угоди країни мають припинити практику, за якої використання іноземного товарного знаку дозволяється лише у комбінації з національним. Забороняється також запроваджувати щодо знаків спеціальні вимоги (special requirements), які заважають відрізняти знаки один від одного. Умови видачі ліцензій і від-ступлення знаків належать до компетенції держав, але угодою не дозволяється пов'язувати видачу ліцензій або відступлення знаків з відчуженням того бізнесу, де використовується знак.

Зазначеною угодою визначено певні критерії щодо скасування реєстрації знаків (наприклад, безперервне їх невикористання впродовж щонайменше трьох років).

Промисловим зразком вважаються декоративні ознаки (ornamental features) виробів, наприклад, форми (shapes), лінії (lines), мотиви (motifs), кольори (colors).

Згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності критеріями охороноспроможності промислових зразків є новизна й оригінальність (originality). Власник промислового зразка, якому надана охорона, має виключне право на його використання, а також право заборонити третім особам виготовляти, продавати або імпортувати вироби, що втілюють відповідні промислові зразки.

Зазначення географічного походження товарів означає, що якість, репутація та інші характеристики пов'язані з географічним походженням товарів. Відповідно до угоди держави зобов'язані не реєструвати товарні знаки, що містять обманну вказівку про географічне походження товарів (misleading indication of the geographical origin of goods).

Угодою передбачено, що секретам виробництва (trade secrets), іншими словами, ноу-хау (know-haw) має надаватися правова охорона.

В угоді секрети виробництва визначено як об'єкт власності і зазначено, що власники повинні мати можливість запобігти розкриттю (to disclose), одержанню (to acquire) або використанню (to use) їх третіми особами всупереч чесній комерційній практиці (contrary to honest commercial practices).

Згідно з угодою топографії інтегральних мікросхем повинні охоронятися відповідно до Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем (Washington Treaty on Intellectual Property in Respect of Integrated Circuits, 1989).

В угоді зафіксовано, що імпорт або продаж виробів, у яких використані топографії інтегральних мікросхем, без дозволу на це власника права (right holder) є незаконним, при цьому передбачено випадки так званого невинного порушення.

Угодою визначено мінімально допустимі терміни охорони прав у сфері інтелектуальної власності. Наприклад, запатентований винахід охороняється впродовж 20 років від дати подання відповідної заявки, промисловий зразок - щонайменше 10 років; товарний знак - 7 років від дати першої реєстрації (initial registration) або дати її чергового поновлення.

Угодою ТРІПС передбачена можливість боротьби із зловживаннями з боку власників прав інтелектуальної власності. Це може мати місце тоді, коли власник необгрунтовано обмежує торгівлю або негативно впливає на передачу технології.

В угоді зазначається, що норми законодавства у сфері інтелектуальної власності мають не лише проголошуватися, а й виконуватися, з порушеннями слід боротися, спираючись на норми цивільного, адміністративного і кримінального права.

Угодою передбачено перехідні періоди для різних груп країн, протягом яких національне законодавство має бути узгодженим з її положеннями. Наприклад, найменш розвиненим країнам на це відведено 11 років (до 1 січня 2006 р.).

Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності можна розглядати як інструмент глобальної гармонізації стандартів у сфері охорони прав інтелектуальної власності, що потребує значних змін передусім із законодавчого регулювання інтелектуальної власності у країнах, що розвиваються. Окремі з цих країн повинні впровадити охорону фармацевтичних і хімічних товарів. У багатьох країнах на момент укладення угоди була відсутня правова охорона комп'ютерного забезпечення, сортів рослин тощо. Інші групи країн теж мають виконати певну роботу у цьому напрямі.

У минулому зворотний інжиніринг (reverse engineering) використовувався як важливе джерело технологій для країн, що розвиваються. Угодою передбачено передачу технології насамперед на комерційних засадах, що може сприяти створенню спільних підприємств і розвитку інших форм міжнародної передачі технологій.