Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

ПОКЛИКАННЯ ФІЛОСОФІЇ

«Філософія вчить діяти, а не говорити. Вона вимагає від кожного жити за її законами, щоб життя не розходилося зі словами. Перший обов'язок мудрого і перша ознака мудрості - не допускати розбіжності між словом і ділом і бути завжди самим собою».

Сенека

Прагнення стати не тільки освіченою, а й сучасною людиною не може здійснитися без вивчення філософії, яка завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу життя та смерті, таїни людського існування, розгадки секретів пізнання світу та історії. Філософія - це сфера людського знання, яка є не тільки атрибутом цивілізації і культури, а й тією духовною силою, своєрідним «інтелектуальним магнітом», до якого прагне кожна особистість. Як у «спільному знаменнику» всіх форм людської діяльності, в ній інтегровано і пізнання людства, і всю його суспільно-історичну практику. Один з найвідоміших філософів XX ст. К. Ясперс назвав період виникнення філософії «осьовим часом історії». Завдяки філософії людський дух зумовив могутній цивілізаційний та суспільний прогрес, який постійно розширюється і прискорюється.

На рівні буденної свідомості філософію розуміють як абстрактне знання, відірване від реального, «нормального» життя. Таке уявлення занадто далеке від істини, адже філософське знання спрямоване на конкретну людину, з її прагненнями, сподіваннями, настроями, пошуком відповідей на «вічні» запитання про призначення і смисл життя. Однак цей смисл не знаходиться і не зберігається в готовому вигляді, його потрібно постійно шукати. Смисл означає наше ставлення до явищ навколишнього світу, їх оцінку і значення під кутом зору того, що потрібно людині. В природному, позалюдському світі немає ні смислу, ні безглуздя, як немає в ньому прогресу і реакції, добра і зла, істини і омани; він етично і культурно нейтральний. Все це - людські виміри. Смислоутворюючим ініціатором життя є тільки людина, що максимально актуалізує необхідність входження в запитальний потенціал сучасного філософствування.

Необхідно відрізняти філософію як систему раціонально обгрунтованих і апробованих «серцем» переконань від поверхових міркувань, які претендують на звання філософських. У своїй фрагментарній формі вони містяться в будь-якій галузі науки, художньої творчості, у повсякденному житті. Проте тільки входження у світ справжньої філософії, ознайомлення з її інтелектуальним потенціалом відкриває духовному баченню людини світ в його цілісності. Тим самим філософія стає атрибутом особистої культури мислення.

У своїй цілісності філософія уособлює мудрість і знання, віру і розум, дух і душу. Цим самим вона покликана стверджувати творчі начала в житті, не взаємовиключення, а поєднання їх через послідовне подолання всього, що заважає гідному процесу самореалізації особистості. Філософія спрямовує людину до все більшої впорядкованості буття, до її взаємопроникної єдності зі світом у найширшому антро-покосмічному діапазоні. Це передбачає не тільки теоретичне осягнення Універсуму, але й залучення до нього, життя в ньому і, таким чином, «інтелектуальну любов» до життя, благоговіння перед ним. Але життя перед «запитливим розумом» постійно ставить низку проблем: що таке світ і як він виник; чи має він початок у часі, чи існує вічно; що таке закономірність, яке місце у світі займає випадковість тощо.

Ще більшою мірою хвилюють людину проблеми сенсу життя та його кінцевої мети, розуміння вічності людського існування, пошук меж пізнавальних можливостей людей, споконвічні прагнення до істини, її відмінності від правди і хибного погляду тощо. Перебуваючи в системі суспільних відносин, які постійно ускладнюються, людина має знайти відповідь і на цілий ряд морально-етичних питань: що таке совість, обов'язок, честь, відповідальність, справедливість, добро і зло, гідність та ін.

Без таких відповідей неможливе практичне життя людей. Вирішуючи проблемні запитання, філософія дає певні відповіді. Але це відповіді специфічного гатунку. Вони мають варіативний вигляд, що поєднує різні доповнювальні ситуації можливостей, які передбачають свободу думки та вибору. І хоч конкретні філософські системи давали майже однозначні відповіді на загальні питання буття, історія філософії, демонструючи множину відповідей, насправді репрезентує панорамну варіацію констанцій усіх можливостей рішень. І це не послаблює, а посилює евристичну здатність філософського бачення життя та дії.

Плюралізація ідей у процесі розвитку філософії - не заперечення їх істинності, а імпульс до нового творчого пошуку, тому вивчення філософії дає унікальну можливість для розвитку мислення, активізує його процеси. Філософія як форма теоретичного світогляду перетворює буденні проблеми на смисложиттєві, оскільки відкриває в них світоглядні аспекти. Філософське дослідження економіки, науково-технічного прогресу, проблем екології, молекулярної генетики, кібернетики, ядерної фізики і передусім людини означає розгляд конкретних наукових досягнень у рамках методологічного аналізу історії пізнання і генези суспільства з точки зору сучасного рівня соціального розвитку і перспектив людства.

Включаючи в предмет свого дослідження нові проблеми, філософія тим самим постійно розширює свої межі. Цей факт не повинен викликати подив, а тим більше заперечення. Адже філософських процесів у об'єктивній реальності не існує. Філософія вже за своєю природою покликана звертатися до різноманітних сфер об' єктивної реальності, до різних галузей знання. Проте від інших наук, які досліджують світ в його всебічній цілісності, філософія відрізняється прагненням до універсалізації та узагальнення властивого їй способу пізнання та усвідомлення явищ дійсності. Тим самим вона перетворює будь-яке коло питань науки або особистого життя людини на предмет філософського дослідження.

Виділені з життя проблеми, які аналізуються на рівні філософії, сприяють формуванню світоглядних, духовно-моральних, естетичних ідеалів, цінностей, гуманізації буття особистості. Для цього філософія надає індивіду різноманітний фактичний матеріал для аналізу і водночас досить ефективні «інструменти» для інтелектуального мислення. Вивчення філософії - це апробована багатовіковим досвідом людства найкраща школа творчого мислення. Вона дає змогу вільно оперувати   різноманітними   ідеями,   висувати,   обґрунтовувати   і крити-кувати ті чи інші теорії, концепції, виділяти суттєве від неістот-ного, розкривати взаємозв' язок усіх явищ і процесів об' єктивно-суб' єктивної реальності.

Філософія стала ефективним стимулом самореалізації людини як соціально-історичного суб'єкта, який усвідомлює своє місце в світі. Пізнаючи навколишню дійсність, людина не тільки здобуває знання про її сутність, закони функціонування, специфіку зв'язків окремих її частин тощо, а й пізнає саму себе як невід'ємну складову частину цього цілого. Причому частину особливу, специфічну, неповторну в своїй індивідуальності. І саме різноманітні філософські вчення у своїй єдності та відмінності, проникаючи в сутність людського життя, щоразу дають можливість глибше, повніше осягнути сенс людського життя, його самоцінність, більш чітко визначити шляхи і засоби досягнення доленосних цілей.

Образ нашого століття визначає глобалізація, яка за своїми когні-тивними механізмами пов'язується з універсалізацією наукової думки, конструктивно-практичної активності, діяльності та капіталу. Ці процеси розширюють сфери та потреби філософського осмислення сучасності, роблять філософську проблематику співучасницею конкретних рішень в основних різновидах духовної і практичної діяльності. Сьогодні філософія виходить за межі свого традиційного застосування як окремої дисципліни. Адже кібернетика з погляду програм штучного інтелекту, технічна логіка та інформатика, синергетика, ноосферна стратегія соціобіології та глобальної екології, структурна лінгвістика та антропологія, семіотика і психоаналіз, культурологія та політологія, космологія та соціологія розв'язують філософські проблеми поза філософією. Однак це говорить не про «кінець філософії», а про зміну векторів її застосування, оскільки «запити філософських смислів» (С. Кримський) виникають сьогодні у всіх сферах творчої діяльності.

Філософія необхідна, бо жодна людина не може обійтися без системи ідей, переконань, які передають її уявлення про світ і ставлення до нього. Адже жити - означає спілкуватися зі світом, звертатись до нього через духовну, психологічну необхідність. Прагнення мати повне уявлення про світ властиве кожній освіченій людині, яка не повинна бути обмеженою ні в чому. Адже справжнє життя немислиме без високих духовних і душевних спонукань і пошуків, тривог і турбот про інших. Без цього воно перетворюється на існування, яке не дає радості та задоволення навіть самому собі. Якщо забуто про «душу», визначальними стають примхи «тіла».

У запропонованому підручнику автори відмовилися від традиційної практики пріоритетного викладання якогось одного теоретичного, методологічно визначеного матеріалу, вважаючи такий підхід ані змістовно, ані дидактично не виправданим, оскільки він передбачає існування якоїсь особливої теорії філософії, відірваної від конкретно-історичного розвитку філософської думки. Намагаючись уникнути однобічності та ідеологічної заангажованості, автори прагнули ознайомити тих, хто вивчає філософію, з різними філософськими напрямами, течіями, школами, системами та основною філософською проблематикою в процесі її виникнення, становлення та розвитку.

Мета авторів - допомогти студентам сформувати уявлення про предмет філософії та її людиновимірне призначення, найважливіші філософські системи та видатних мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем людства. Знання з філософії допоможуть студентам визначити свою життєву позицію і впевнено вирішувати особисті, професійні та суспільні проблеми в контексті європейського вибору, здійсненого Україною.

Унікальність буття людини обумовлюється багатством її духовної культури, головне місце у формуванні якої належить філософії. Саме вона концентрує в собі проблеми-питання, знахідки і сумніви, великі прозріння й усталені істини, які завжди мають неминущий сенс і значення. За своїм походженням філософські проблеми, транс формуючись в ідеї, є конкретно-історичними, а за змістом - трансісторичними, оскільки у всі часи та епохи мають вражаючу властивість бути зрозумілими, необхідними для людини будь-якої країни, етносу, часу. Ві чні питання філософії актуалізують буття людини, пробуджують зацікавленість і любов до знання, до світу природи і світу соціального буття. Засвоєння тисячолітньої філософської мудрості в контексті теорій, гіпотез, питань, аргументів, дискусій, пристрастей, сумнівів тощо є кристалізацією грандіозних інтелектуальних зусиль епохи. З них народжуються, формуються і дістають розвиток філософські ідеї. Завдяки їм здійснюється грандіозна «одіссея людського духу», в якій відбувається становлення Особистості.

Ключові слова

філософія, логос, світогляд, міфологія, софія, рефлексія, мудрість, методологія, універсалізм, субстанційність, монізм, плюралізм, паранаука, дуалізм