Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

5.1.3. Галузеві і корпоративні можливості та загрози

При обговоренні питання вступу країни в Сот необхідно розрізняти національний та галузевий інтереси. Галузевий інтерес полягає в тому, щоб отримати максимальний доступ до зовнішніх ринків та вигідні умови імпортування сировини і комплектуючих, однак при цьому захистити внутрішній ринок від постачальників конкуруючої продукції. Тому наступним рівнем ідентифікації потенційних можливостей і загроз членства країни в СОТ є галезувий. Зрозуміло, що не всі сфери національної економіки та галузі промисловості внаслідок своєї конкурентоспроможності, досягнутого рівня ефективності, технологічної перспективності, структурної пріоритетності отримають однакові умови щодо перспектив динамічного розвитку. Визначення таких конкретних можливостей і потенційних проблем діяльності в умовах інтегрування в світову систему торгівлі є компетенцією Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та відповідних галузевих міністерств та відомств. Проведене Центром Разумкова опитування експертів щодо оцінки можливих наслідків вступу до СОТ за секторами та галузями економіки України показано, що за цим критерієм галузі поділяються на п’ять груп: висока та певна ймовірність переважання позитивних наслідків, можливий баланс між позитивними та негативними наслідками, певна та висока ймовірність переважання негативних наслідків [37, с.38].

Високою ймовірністю переважання позитивних наслідків характеризуються харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв’язок, банківські послуги.

Літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, залізничний транспорт, ріелтерські послуги, освіта, морський транспорт, медичні послуги – належать до галузей, де існує певна ймовірність переважання позитивних наслідків членства в СОТ.

Можливий баланс між позитивними та негативними наслідками прогнозується в енергетиці та авіаційному транспорті.

Металургія позиціонується як галузь з певною ймовірністю переважання негативних наслідків, а їх висока ймовірність характерна для автомобілебудування, вуглевидобувної промисловості, радіоелектронної промисловості та сільськогосподарського машинобудування.

Деякі фахівці також зазначають, що з проблемами перебудови і реструктуризації зіткнуться аграрний сектор та український сектор послуг. Але знову ж таки, враховуючи внутрішньогалузеву розгалуженість цих сфер діяльності виважена оцінка балансу позитивних і негативних наслідків членства в СОТ потребує конструктивної конкретизації.

Доречно відзначити, що Росія, готуючись до вступу в СОТ ретельно досліджує не тільки галузеві, а й територіальні аспекти інтеграції в світову торговельну систему, організувавши серію конференцій “Росія, СОТ та інтереси бізнесу” і круглих столів “Економіко-правові питання вступу Росії в СОТ: регіональний аспект”. [32]

Кінцевою метою участі країни в діяльності Світової організації торгівлі є створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва, досягнення ним міжнародної конкурентоспроможності. Саме тому питання ефективності світової системи торгівлі в контексті створення реальних переваг для виробників, експортерів та імпортерів є виключно важливим. Група можливих позитивних наслідків приєднання України до СОТ, визначена фахівцями Центру Разумкова, є досить чисельною і включає наступне:

отримання полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, технологій, капіталів; а також міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках;

зниження комерційних ризиків, внаслідок встановлення більш стабільного режиму торгівлі, що має сприяти зниженню ціни пропозиції і підвищенню конкурентоспроможності української продукції на відповідних товарних і регіональних ринках;

пожвавлення виробництва в окремих експортно-орієнтованих галузях економіки, внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків;

зменшення витрат українських експортерів від дискримінаційних заходів, зокрема, через можливість отримання недискримінаційних умов застосування антидемпінгових механізмів;

зменшення транспортних витрат, внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ, що сприятиме зниженню загальної собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній;

прискорення структурних реформ і створення стимулу для підвищення конкурентоспроможності; структурні пріоритети визначатимуться потенціалом конкурентоспроможності галузей і підприємств на зовнішніх ринках, а спрощення процедур доступу до цих ринків має прискорити структурні зміни;

посилення стимулів для інновацій внаслідок кращого захисту інтелектуальної власності;

зменшення витрат внаслідок гармонізації технічних регламентів та стандартів, в тому числі вимог щодо пакування, маркування та етикетування, а також процедур оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам;

покращення умов захисту інтересів українських компаній завдяки використанню механізмів справедливого розв’язання торговельних спорів;

отримання міжнародно визнаного права застосування комплексу обгрунтованих заходів захисту внутрішнього ринку, окремих галузей економіки відповідно до угод СОТ (застосування виключень з режиму найбільшого сприяння та національного режиму). [37, с.31-33]

Крім того, кожна угода СОТ, накладаючи певні зобов’язання на уряди країн-учасниць через міждержавні механізми забезпечує їх експортерам/імпортерам товарів і послуг міжнародно гарантовані права. Так, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (Угода про митну оцінку).ю Угода про перевідвантажувальну інспекцію, Угода про процедури ліцензування імпорту, Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (Угода про демпінг та антидемпінгові заходи) та Угода про субсидії і компенсаційні заходи [1] надають експортерам і імпортерам права, які можна визначити як операційно-процесуальні. [4, с.438-439, 184-212. 213-223, 157-183, 237-244, 245-293] Так, згідно з зазначеними угодами експортери мають наступні права:

право очікувати, що експортований товар, не обкладатиметься митом, за вищими, ніж зв’язані, митними ставками, або ж величина зв’язування зменшиться внаслідок введення кількісних та інших обмежень;

право очікувати, що доступ послуг та їх іноземних постачальників на ринки інших країн не буде обмежений понад визначені умовами та термінами, що наведені в Розкладі зобов’язань країни;

право очікувати, що задекларована вартість буде, як правило, прийматися за основу для визначення вартості імпортних товарів для митних цілей;

право експортерів, які застосовують обов’язкову перевідвантажувальну інспекцію та ввозять товари у країни, що розвиваються: отримати інформацію про процедури, застосовувані органами передвідвантажувальної інспекції, за фізичної перевірки вантажу та перевірки (верифікації) цін; очікувати від вищих осіб органів передвідвантажувальної інспекції доброзичливого ставлення до будь-якої можливої скарги експортерів стосовно цін, визначених інспекторами; подати апеляцію до незалежного органу в разі їхнього (експортерів) незадоволення рішенням, прийнятого вищезазначеними особами;

право очікувати, що вони: звільняться від сплати, або отримають відшкодування за мито, стягнене за ресурси, що використовувалися у виробництві товарів на експорт; отримають відшкодування за всі непрямі податки на експорт;

право очікувати, що у випадку введення урядами мита на експорт з метою прибутку чи з інших міркувань, то таке мито застосовуватиметься за такими ж ставками до експорту товарів у всі пункти призначення;

право очікувати, що експортерів, які демпінгують або експортують субсидовані товари, повідомлять одразу ж після початку розслідування;

право надавати докази з метою захисту своїх інтересів протягом антидемпінгових та компенсаційних розслідувань;

право очікувати припинення процедур в разі встановлення попереднім розслідуванням, що демпінгова маржа/субсидія задовольняє правило de minimis (незначно) та що імпорт здійснюється у незначному обсязі.

Імпортери, в свою чергу, мають такі права операційно-процесуального характеру згідно угод СОТ:

право очікувати, що імпортні сировинні матеріали та інші ресурси не обкладатимуться митом, ставки якого вищі за зв’язані;

право очікувати, що вітчизняним виробникам послуг буде дозволено входити до спільних або інших підприємств, створюваних за домовленостями про співробітництво, якщо виконуються умови, зазначені в Розкладі зобов’язань;

право очікувати, що з ними проводитимуться консультації на всіх стадіях визначення вартості товару в митних цілях;

право підтвердити задекларовану вартість у випадку, коли митні органи мають сумніви щодо точності та вірності вартості або достовірності наданої документації;

право вимагати у митних органів викласти у письмовій формі причини відхилення задекларованої вартості, для того щоб мати можливість звернутись до вищих органів з оскарженням такого рішення;

право очікувати, що: процедури стосовно видачі ліцензій, затверджені на національному рівні, відповідатимуть директивам, зазначеним в Угоді про процедури ліцензування імпорту; на них не накладатиметься непомірний штраф за незначні помилки у документації; ліцензії видаватимуться протягом періоду , часу, обумовленого Угодою;

право звернутися за дозволом накласти антидемпінгові або компенсаційні мита, якщо демпінговий або субсидований імпорт завдає матеріальну шкоду вітчизняній галузі виробництва, за умови підтримки заяви виробниками з принаймні 25% часткою в цій галузі.

Суто з кількісної точки зору негативних наслідків на корпоративному рівні (для виробника) значно менше, але всі вони стосуються однієї комплексної проблеми – рівня конкурентоспроможності фірми. Причому ця проблема стосується не тільки національних експортерів, а й виробництв, орієнтованих виключно на внутрішнього споживача. Тому окремі вітчизняні виробники об’єктивно виявляться не готовими до конкурентних дій з боку зарубіжних компаній, які неодмінно будуть намагатися реалізувати свої конкурентні переваги на ринку України після її вступу до СОТ.