Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

5.1.2. Національні позитивні та негативні наслідки членства в СОТ

Кожна країна, готуючись до вступу в СОТ визначає свої власні, національні потенційні можливості та загрози, оскільки рівень економічного розвитку, політичні цілі, соціально-економічні особливості структури окремих країн об’єктивно визначають їх специфічну зацікавленість у приєднанні до системи світової торгівлі. Наприклад, Рада з підприємництва при Уряді Російської федерації та Департамент торгової політики та багатосторонніх переговорів Міністерства економічного розвитку Росії [24] визначили основні позитивні і негативні аспекти приєднання країни до СОТ:

Плюси приєднання

Прийняття єдиних для всієї світової спільноти “правил гри” справить в найближчі терміни позитивний ефект на підприємницькій, в тому числі інвестиційний клімат буде сприяти завершенню реформ.

Суттєво покращаться умови для доступу російських товарів і послуг на зовнішні ринки, що в свою чергу позитивно вплине на економічну діяльність підприємств і доходи бюджету.

Росія отримає доступ до механізму розв’язання торговельних конфліктів (перш за все в металургійній, хімічній, ядерній галузях) та зможе брати участь у розробці нових правил міжнародної торгівлі, виходячи з своїх інтересів.

Будуть створені кращі умови для інтеграції в рамках СНД.

Посилиться роль Федерації у взаємовідносинах з суб’єктами щодо економічних питань.

Росія зможе почати переговори о приєднанні до Європейського економічного простору і до ОЕСР.

Мінуси приєднання

1. Свобода в застосування інструментів державного регулювання економічних відносин і державної підтримки (субсидії) буде обмежена.

Більш грунтовний аналіз точки зору російських фахівців дозволив розширити коло зазначених вище позитивних і негативних аспектів приєднання Росії до СОТ [9; 20; 21; 32, 33]. Так, дослідниками серед позитивних наслідків приєднання найчастіше називаються наступні:

запобігання дискримінації в усьому комплексі торговельних відносин і, перш за все, захист інтересів російських експортерів за кордоном від: застосування дискримінаційних внутрішніх податків, митних зборів, обмежень транзиту російських товарів; застосування дискримінаційних форм використання широкого спектру технічних бар’єрів у торгівлі; недоброчинного використання інших торговельно-політичних інструментів і засобів по відношенню до експорт-імпортних операцій російських учасників зовнішньоекономічної діяльності;

покращення умов розв’язання суперечностей та спорів за допомогою стандартизованих механізмів і процедур, а також отримання надійних гарантій запобіганню торгових війн;

послаблення негативного впливу на російський експорт тарифних і нетарифних бар’єрів у торгівлі з зарубіжними партнерами;

посилення позицій Росії на ринку капіталів за рахунок укріплення на товарних ринках; розширення можливостей для російських інвесторів в країнах-членах СОТ, зокрема в банківській сфері;

забезпечення передбачуваності і чіткості внутрішньогосподарського та зовнішньоторговельного режимів;

підвищення рівня прозорості конкурентного середовища;

розширення можливості імпорту сучасних виробничих та управлінських технологій, посилення притоку в Росію іноземного капіталу у формі прямих інвестицій, приватного кредитування інвестиційних проектів, купівлі акцій вітчизняних підприємств;

поява сприятливих передумов включення Росії в міжнародну виробничу кооперацію та інші прогресивні форми ділового співробітництва;

створення умов для підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції в результаті збільшення потоку іноземних товарів, послуг та інвестицій на російський ринок;

зникнення необхідності укладання і періодичного оновлення десятків двосторонніх договорів щодо торговельно-економічного співробітництва внаслідок заміни його одним багатостороннім;

участь у розробці правил міжнародної торгівлі з урахуванням національних інтересів;

зниження цін на імпортні товари на споживацькому ринку і, відповідно, розширення кінцевого споживання та місткості внутрішнього ринку;

покращення іміджу Росії в світі як повноправної учасниці міжнародної торгівлі.

Негативні наслідки приєднання Росії до СОТ також можуть бути значно розширені. Серед них слід виділити наступні:

підвищення рівня конкуренції, експансія іноземних виробників;

існування деяких галузей вітчизняної промисловості може опинитися під загрозою;

загострення бюджетних проблем внаслідок зазначених вище загроз, а також скорочення надходжень в бюджет за рахунок митних платежів;

посилення податкового тиску на реальний сектор економіки та населення (акциз, ПДВ, інші податки);

суттєве обмеження можливості застосування засобів митно-тарифного регулювання з метою захисту національних товаровиробників від “хвилі” іноземних товарів;

загроза розвитку національним фірмам сфери послуг, де конкурентні позиції російських підприємців є значно слабшими, порівняно з іноземними постачальниками послуг.

В Україні також з часу подання заявки на вступ до СОТ йшов процес визначення та оцінки потенційних переваг та недоліків приєднання країни до цієї організації. Однак слід зазначати, що перші офіційні документи акцентували увагу лише на широких можливостях, які відкриває перед країною членство в СОТ, залишаючи поза увагою можливі негативні наслідки та неминучі проблеми. Так, в 1998 р. Міжвідомча комісія з питань приєднання України до Світової організації торгівлі визначила наступні “широкомасштабні здобутки” [34, с.4] від участі країни в СОТ:

забезпечення виходу на ринки держав-членів організації;

захист ліберального торговельного режиму, який є “найбільш сприятливим для первинних економічних агентів”;

прийняття державою юридично зафіксованих зобов’язань стосовно рівнів тарифного захисту та використання інших захисних процедур;

поява широких можливостей забезпечення справедливого врегулювання торговельних суперечок;

приведення національного зовнішньоекономічного режиму у відповідність до норми і правил ГАТТ/СОТ, що підвищить довіру до країни з боку торговельних партнерів;

приєднання країни до СОТ є важливим чинником консолідації економічних перетворень та показником їх глибини.

В передмові до українського видання текстів офіційних документів “Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів” в частині обгрунтування доцільності вступу України до СОТ перелік можливостей, які відкриває членство цій організації, був суттєво розширений:

зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках;

можливості не лише кількісно збільшити обсяги експорту, а й змінити його структуру. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію. Але ця продукція через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ/СОТ та низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні й нетарифні обмеження не випускають її за кордон України;

кількісного і якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно щодо 132 країн-членів СОТ, на долю яких припадає понад 90% світової торгівлі;

забезпечення справедливого вирішення торговельних спорів. Навіть мала країна з невеликим потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними партнерами;

застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту так як ефективного інструмента боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

введення тимчасових обмежень імпорту у випадку проблем з платіжним балансом;

підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;

системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних стосунків з основними торговельно-економічними партнерами, а саме:

Європейським Союзом, що відкриває двері для здійснення стратегічної мети – поступової інтеграції України у ЄС шляхом реалізації положень Угоди про партнерство і співробітництво, створення зони вільної торгівлі і набуття на цій основі асоційованого членства в ЄС;

країнами CEFTA, які є традиційними торговельними партнерами України. А враховуючи, що всі вони є асоційованими членами ЄС і в найближчому майбутньому можуть стати повними членами, важливо послідовно розширювати присутність на ринках цих країн, створюючи необхідні передумови для збільшення в подальшому присутності і на єдиному ринку ЄС;

Росією, іншими країнами СНД і Балтії, які знаходяться на різних етапах процесу приєднання до системи ГАТТ/СОТ;

країнами членами ASEAN з метою збереження і розширення українського експорту на ринки цих країн. [4, с.ХІІІ-ІХ]

В останні роки питання вступу України до СОТ, його позитивних і потенційно негативних моментів досить широко обговорювались на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, а також на сторінках періодичних видань [5-8; 10-19; 22; 23; 25-31; 35-40]. Майже сі автори називали та аналізували як потенційні переваги, так і можливі негативні наслідки приєднання країни до системи світової торгівлі. При цьому аналіз провадився по різних рівнях (макроекономічному та мікроекономічному) та напрямах (політичному, економічному, соціальному, правовому, інституційному). Предметом досліджень були також умови і наслідки приєднання до СОТ країн з перехідною економікою та стан переговірного процесу. Це питання розглядалось також і в офіційних документах. Так, в Програмі заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі, затвердженої Указом Президента України від 5 лютого 2002 року №104/2002, з посиланням на досвід держав Центральної і Східної Європи, які в останні роки вступили до СОТ, Україна з набуттям членства у СОТ “матиме такі економічна переваги:

поліпшення умов доступу українських виробників та експортерів на основні міжнародні ринки;

збільшення іноземних інвестицій в економіку держави;

лібералізація режиму торгівлі між Україною та ЄС, започаткування переговорного процесу з укладення Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС;

зменшення тарифних і нетарифних обмежень на експорт до ЄС українських товарів – металургійної, текстильної та швейної продукції; отримання можливості захисту національного товаровиробника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях у рамках процедури розгляду торговельних спорів СОТ;

отримання можливості захисту національного товаровиробника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях в рамках процедури розгляду торговельних спорів СОТ;

запобігання торговельно-економічній ізоляції України від держав Центральної та Західної Європи, а також від держав Східної Європи та Балтії;

створення ефективної системи захисту національного товаровиробника від недобросовісного імпорту. [3, с.4]

Хоча ці найбільш вагомі очікувані економічні наслідки для України є переконливими аргументами на користь приєднання до СОТ, не слід абстрагуватися і від соціальних, політичних та інших аспектів цього процесу та його наслідків. Фактично на середину 2002 р. в країні була відсутня єдина, систематизована, обгрунтована і оприлюднена оцінка можливих наслідків її приєднання до СОТ. А це було необхідно не тільки для підвищення ефективності переговорного процесу щодо приєднання та формування напрямів діяльності уряду щодо максимізації потенційних переваг і мінімізації негативних наслідків приєднання, а й для ознайомлення підприємців, політиків, всього населення з прогнозними оцінками зміни національного бізнес-середовища.

Вирішенню цієї проблеми сприяла, на наш погляд, грунтовна і інформаційно насичена Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова “Українська і Світова організація торгівлі” [37]. Найбільш актуальним в доповіді є розділ “Можливі наслідки приєднання України до СОТ”, який містить не тільки результати досліджень фахівців Центру Разумкова, а й експертне опитування, в якому брали участь і провідні спеціалісти кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету.

Без перебільшень можна сказати, що на сьогодні ці Доповідь є найбільш комплексною, конструктивною і аргументованою з оприлюднених робіт з цієї проблематики. Фахівці Центру, досліджуючи можливі позитивні і негативні наслідки приєднання України до СОТ, систематизували їх за основними напрямами: для макроекономічного стану, для виробників, для споживачів [37, с.31-39].

До можливих позитивних наслідків для макроекономічного стану країни віднесені:

виникнення вже найближчим часом додаткових стимулів для проведення внутрішніх економічних реформ внаслідок проведення національного законодавства у відповідність до норм і правил СОТ;

поява передумов для захисту конкурентного середовища та боротьби з корупцією внаслідок вимоги реалізації принципу прозорості державної політики;

створення передумов для розвитку нових технологій через збільшення обсягів торгівлі товарами та послугами, викликане більш вільним і стабільним режимом торгівлі;

покращення інвестиційного клімату, зростання обсягу та вдосконалення структури інвестицій через впровадження більш прозорих, передбачуваних і стабільних умов;

зростання виробництва та зайнятості, доходів виробників і на цій основі розширення бази оподаткування, що збільшить надходження до державного бюджету; участь України у СОТ не спричинить суттєвого збільшення видатків державного бюджету;

зниження рівня тінізації операцій з імпорту внаслідок їх послідовної лібералізації, що також сприятиме зростанню доходів державного бюджету;

покращення економічних і політичних позицій України, виконання зобов’язань Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС, що повинно позитивно вплинути на інтеграцію України до європейського Союзу.

До макроекономічних позитивних наслідків приєднання України до СОТ, на наш погляд, слід також віднести переваги, які отримують споживачі внаслідок розширення асортименту та якості пропонованих товарів і послуг, зниження їх ціни. Причому це буде стосуватися не тільки зарубіжних, а й вітчизняних товарів і послуг.

Доречно зазначити, що національні наслідки приєднання України до СОТ будуть більш багатоаспектними. Крім традиційних економічних, соціальних і політичних слід очікувати і цивілізаційні зміни, сутність яких, на наш погляд, буде передусім полягати у наступному:

виникненні об’єктивної потреби формування торговельної політики, причому на цивілізаційних засадах (об’єктивність потреби обумовлена сучасною сутністю торговельної політики держави, а цивілізованість – демократичними механізмами розробки та використанням дозволених в світовій практиці інструментів);

розширенні впливу підприємств на формування і реалізацію державної торговельної політики з метою створення сприятливих зовнішніх умов для досягнення корпоративних інтересів, в тому числі на зарубіжних ринках;

позитивній зміні ставлення управлінського складу підприємств до наукових засад корпоративного менеджменту і маркетингу, в тому числі і міжнародного, розширення його застосування в практичній діяльності;

формування нової грані компетентності фахівців з міжнародної торгівлі та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з визначенням пріоритетних комерційних інтересів та участю в дво- та багатосторонніх торговельних переговорах;

активізації “мовного” питання, збільшення попиту на фахівців, які володіють декількома іноземними мовами.

Разом з тим в аналітичній доповіді зазначено, що приєднання України до СОТ може виступити своєрідним каталізатором загострення низки внутрішніх соціально-економічних проблем. Основними напрямами такого несприятливого впливу вступу до СОТ для макроекономічного стану країни вважаються наступні [37, с.36-37]:

посилення впливу світової кон’юнктури на економіку України в середньостроковому і довгостроковому періодах, що зумовить підвищення економічних ризиків країни у періоди глобальної економічної нестабільності і, за певних умов, може суттєво зменшити виграш, досягнутий країною через використання переваг членства в СОТ;

ускладнення тимчасового характеру у сфері державного регулювання економічного розвитку, які можуть бути обумовлені необхідністю переходу на нові для країни, міжнародно погоджені умови державного регулювання економіки, а також забороною використання таких традиційних важелів економічної і промислової політики, як: застосування пільг до оподаткування, мита та інших платежів; списання заборгованості підприємств перед державою; використання державних закупівель як інструменту стимулювання вітчизняного виробництва; контролювання та регулювання фінансових потоків; висування до іноземних інвесторів вимог щодо місцевого компоненту виробництва та напрямів збуту товарів.