Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

4.3.2. Природоохоронні положення в Угодах СОТ

Сучасна діяльність Світової організації торгівлі найтіснішим чином пов’язується з вирішенням глобальних проблем охорони навколишнього середовища. При цьому слід відокремити декілько суттєвих моментів стосовно цієї діяльності. По-перше, питання охорони навколишнього середовища увійшли в пакет домовленостей ГАТТ ще у 1947 році. По-друге, окремої угоди чи домовленості стосовно проблем охорони навколишнього середовища в СОТ поки що не існує. По-третє, різні аспекти можливого впливу міжнародної торгівлі на навколишнє середовище (і навпаки) містяться в доволі широкому спектрі документів. По-четверте, більшість з цих Угод є результатом домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. По-п’яте, не дивлячись на досягнення значного прогресу в правовому і інституціональному забезпеченні розв’язання питань охорони навколишнього середовища в контексті міжнародного торговельного співробітництва, ці питання залишаються на порядку денному і за рішенням Конференції міністрів в Досі набудуть подальшого розвитку і вдосконалення.

Положення щодо охорони навколишнього середовища містяться в таких документах СОТ:

Вступ до “Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі”. [6. с.4]

Положення ГАТТ про усунення дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі. (Стаття І ГАТТ, Стаття ІІІ ГАТТ) [1. с.438, 441-443]

Загальні винятки ГАТТ. (Стаття ХХ) [1. с.467-468]

Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС). [2. с.301-306]

Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів. [10. с.63-78]

Угода про технічні бар’єри в торгівлі. [11. с.131-153]

Угода про сільське господарство. [12. с.35-63]

Угода про субсидії і компенсаційні заходи. [13. с.245-292]

Угода про Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності). [14. с.336-370]

Розглянемо основні положення щодо навколишнього середовища та правила їх застосування, що містяться в зазначених вище документах СОТ.

Угода СОТ - це основний документ (Статут) СОТ, який власне засновує цю організацію, визначає сферу її діяльності, функції і структуру, окреслює мету та механізми здійснення відносин з іншими організаціями, сфера діяльності яких пов’язана зі сферою діяльності СОТ. Текс вступу починається з визнання сторонами, що “їх відносини у сфері торгівлі та економічної діяльності повинні бути спрямовані на підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості та значного і постійного зростання реального доходу та ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними з одночасним забезпеченням оптимального використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку, прагнучи як захистити, так і зберегти навколишнє середовище та покращити засоби для досягнення цього способами, сумісними з їх відповідними потребами та інтересами на різних рівнях економічного розвитку”. [6. с.4]

Природоохоронне значення вступу полягає в тому, що в основному документі організації декларується її ставлення до питань захисту і збереження навколишнього середовища. Так, сторони виступають за оптимальне використання світових ресурсів, прагнуть захистити і зберегти навколишнє середовище, визначають необхідність покращення засобів досягнення цього. Слід зазначити, що вступ, як такий, не є офіційним торговим законодавством, він необхідний для кращого розуміння спрямованості угод СОТ і як вказівка на наміри сторін. Однак їм керуються в своїй практичній роботі Комітет з питань торгівлі та навколишнього середовища, а також органи з огляду торговельної політики та врегулювання спорів.

Положення ГАТТ про усунення дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі також стосується охорони навколишнього середовища. Принцип недискримінації є основним принципом системи СОТ і здійснюється він через два інших принципи – режим найбільшого сприяння і національний режим.

Режим найбільшого сприяння (РНС) означає, що преференційний підхід до будь-яких торгових партнерів повинен бути розповсюджен на всіх членів СОТ. Відповідно до Статті І п.1 ГАТТ “Загальний режим найбільшого сприяння” – “будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін”. [1. с.438]

Принцип національного режиму означає, що на внутрішньому ринку рівні умови повинні бути надані іноземним і вітчизняним товарам, послугам, постачальникам послуг і власникам прав на власність. Відповідно до Статті ІІІ п.1; 4 ГАТТ “Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання” – “не повинні застосовуватися заходи до імпортованих чи вітчизняних товарів для того, щоб надати захист вітчизняній продукції. Товарам, що походять з будь-якого боки угоди, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони, повинен надаватися режим не менш сприятливий, ніж той, який надається аналогічним товарам національного походження, згідно з усіма законами, правилами та вимогами, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товару”. [6. с.441-442]

Природоохоронна сутність положення полягає в вимозі недискримінаційного застосування торговельних заходів для попередження можливого використання природоохоронної політики країни, як бар’єра для торгівлі. Національна природоохоронна політика може бути настільки жорсткою, наскільки побажають уряди. Але вони не повинні свавільно ставити в нерівні умови зарубіжні і вітчизняні товари або продукти, імпортовані у різних виробників.

Режим найбільшого сприяння забороняє дискримінацію між подібними продуктами, імпортованими у різних торгових партнерів, а національний режим забороняє дискримінацію стосовно продуктів, вироблених всередині країни і тих, що вироблені за кордоном. СОТ визначає «подібні продукти» як продукти однакові чи їх еквіваленти. Проте, таке визначення подібних продуктів потрапило під критику захисників навколишнього середовища, які вважають, що продукти вироблені згубним для навколишнього середовища способом і продукти, вироблені нешкідливим способом не є «подібними». Однак СОТ не прийняла виробничі методи і стандарти за основу визначення подібності продуктів з метою реалізації принципу недискримінації. Позиція СОТ полягає в тому, що уряди мають право проводити політику дискримінації стосовно продуктів, вироблених з використанням шкідливих для природи технологій та у інших випадках, що загрожують життю та здоров’ю людей, тварин і рослин. А правомірність застосування таких заходів має визначатися окремо в кожному конкретному випадку Органом з врегулювання суперечок.

Доречі в документах ГАТТ є докладний перелік випадків, коли уряд країни може порушити режим найбільшого сприяння та національний режим з міркувань охорони і збереження навколишнього середовища. Так, винятки, сформовані в Статті XX “Загальні винятки”, дозволяють членам СОТ проводити політику, яка за інших умов була б несумісна з положеннями ГАТТ, але є необхідною для захисту життя і здоров’я людей, тварин та рослин та збереження природних ресурсів, що виснажуються. Тому деякі торговельні заходи, що мають на меті охорону навколишнього середовища можуть бути дозволені цими винятками. Проте, вступний абзац Статті XX вимагає, щоб застосування торговельних заходів, що фактично суперечать ГАТТ не перетворилось на реалізацію країною політики прихованого протекціонізму і не призвели до свавільної і невиправданої дискримінації.

Так, Стаття ХХ ГАТТ передбачає, що “за умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою свавільну чи неправдиву дискримінацію між країнами, в яких існують однакові умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати введенню або застосуванню будь-якою сторонною заходів:

b) необхідних для захисту життя та здоров’я людей, тварин і рослин;

g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання. [6. с.467-468]

Не можна не помітити, що положення цієї Статті надають очевидну підтримку національній правоохоронній політиці. У юридичному тлумаченні в тексті пункт (b) “захист життя та здоров’я людей, тварин і рослин” увесь час розглядається як синонімічне значення захисту навколишнього середовища. Акцентуємо увагу і на пункті (g), що фактично проголошує відповідальність країни де природні ресурси вичерпуються. Для їх збереження визначається за необхідне обмеження внутрішнього виробництва і споживання. Це положення гарантує, що відповідні заходи будуть застосовуватися винятково для природоохоронних цілей, а не як торгові бар’єри для захисту національних виробників. Наприклад, країна не може заборонити імпорт транспортних засобів, що забруднюють навколишнє середовище, якщо вона дозволила внутрішнім виробникам продукувати і продавати такі ж транспортні засоби.

Генеральна угода про торгівлю послугами також містить винятки подібні тим, що є в ГАТТ.

Статтею XVI ГАТС “Загальні винятки” передбачається, що “за умови, що названі далі заходи не будуть застосовуватися довільно або створювати необгрунтовану дискримінацію між країнами, де переважають однакові умови, або створювати приховані обмеження торгівлі послугами, ніщо в цій Угоді не слід розуміти як перешкоду жодному Члену для прийняття або запровадження заходів:

(a) необхідних, для захисту суспільної моралі або збереження громадського порядку;

(b) необхідних для захисту життя і здоров’я людей, тварин та рослин...” [1. с.313]

Природоохоронна сутність зазначеного винятка ГАТС подібна тому, що вже розглядався по відношенню до ГАТТ. Однак слід зазначити, що серед фахівців з охорони навколишнього середовища існує думка, про недостатність природоохоронних положень в Угоді ГАТС. Це питання зараз ретельно вивчається Комітетом з торгівлі і навколишнього середовища СОТ.

Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів повністю спрямована на забезпечення безпеки людей, тварин і рослин. Її розробка і прийняття в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів була обумовлена наступними причинами. З одного боку, в ході лібералізації міжнародного торговельного режиму виникла проблема гарантування споживачами різних країн якісності і безпечності продовольчих та інших товарів, а з іншого – вимоги до якості і безпечності товарів, що застосовувались різними країнами, могли створити і реально створювали на перший погляд об’єктивні умови для застосування урядами політики протекціонізму. Зрозуміло, що ці негативні явища могли серйозно позначитись не тільки на темпах і обсягах міжнародної торгівлі, а й на загальній довірі країн-членів до ефективності міжнародної торговельно-економічної системи.

Сфера застосування даної Угоди поширюється на всі санітарні та фітосанітарні заходи, що прямо або опосередковано можуть справляти вплив на міжнародну торгівлю.

Для цілей цієї Угоди прийнято визначення санітарного або фітосанітарного заходу, як будь-якого заходу, спрямованого на захист життя чи здоров’я тварин або рослин на території країни-члена СОТ від ризиків, що виникають:

у результаті проникнення, укорінення чи, поширення шкідників, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;

від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів; які містяться у продуктах харчування, напоях чи кормах;

у результаті хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або в результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідників. [10. с.71]

Ці заходи включають усі відповідні закони, постанови, нормативні акти, вимоги та процедури включаючи, серед іншого:

критерії кінцевого продукту;

виробничі процеси та способи виробництва;

процедури тестування, інспекції, сертифікації та ухвалення;

карантинні режими включаючи, вимоги щодо перевезення тварин чи рослин, або щодо, матеріалів, що забезпечують їх виживання під час транспортування;

положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору та методів оцінки ризику;

вимоги щодо етикетування, пакування, що безпосередньо стосуються безпеки продуктів харчування. [10. с.72]

Природоохоронна сутність більшості положень цієї Угоди не належить до питань охорони навколишнього середовища в безпосередньому контексті, але вони досить чітко пов’язані з проблемами навколишнього середовища, що можуть виникнути в результаті випадкового імпорту рослинних і тваринних шкідників, токсинів, паразитів, що переносять хвороби, зараженого корму для тварин, забруднюючих речовин тощо.

Згідно Статті 2 “Основні права та обов’язки” (п.1) Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів кожна країна-член СОТ має право вживати санітарні та фітосанітарні заходи, необхідні для захисту життя чи здоров’я людини, тварин чи рослин, якщо такі заходи не суперечать положенням даної Угоди. [10. с.64]

Слід також додати, що товари, охоплені угодою, також попадають під положення ГАТТ - і недискримінацію (Статті І і ІІІ) і загальні винятки (Стаття XX).

Угода про технічні бар’єри у торгівлі також стосується широкого кола питань, пов’язаних з різними аспектами охорони навколишнього середовища, хоча і не містить одноіменних статей.

Вступ до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі визначає, що “жодній країні не повинні створюватися перепони для вжиття заходів, які є необхідними для забезпечення якості її експорту чи захисту життя та здоров’я людей, тварин і рослин, захисту навколишнього середовища або для запобігання шахрайським діям на тому рівні, який країна вважає за потрібний, за умови дотримання вимог про те, що такі заходи не повинні застосовуватися для свавільної або невиправданої дискримінації між країнами, де переважають такі ж умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, а також повинні відповідати іншим положенням цієї Угоди”. [11. с.131]

В Статті 2. “Розробка, прийняття та застосування технічних регламентів центральними урядовими органами” визначено, що уряди країн-членів СОТ повинні “забезпечити, щоб стосовно технічних регламентів товарам, що імпортуються з території будь-якого члена СОТ, надавати режим не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам, що походять з інших країн”. Крім того, члени СОТ повинні забезпечити умови, щоб “технічні регламенти не розроблялися, не приймалися і не застосовувалися з метою створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Для цього технічні регламенти не повинні мати більш обмежувального впливу на торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, з урахуванням ризиків, які могли б виникнути в результаті їх невиконання. Такими законними завданнями є: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя та здоров’я людей, тварин або рослин. При оцінці подібних ризиків необхідними такі елементами є наявна наукова та технічна інформація, відповідна технологія обробки або очікуване кінцеве використання товарів”. [11. с.132]

При цьому члени СОТ домовились щодо термінів та їх визначення для цілей “Угоди про технічні бар’єри у торгівлі”:

Технічний регламент – це документ, у якому “визначено характеристики товару або пов’язані з ними виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов’язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва”.

Стандарт – документ, який “затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального і багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов’язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов’язковим. Він може також включати або містити тільки вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певного товару, виробничого процесу чи способу виробництва”. [11. с.148]

Процедура оцінки відповідності – “будь-яка процедура, яка прямо чи непрямо використовується для визначення того, чи виконуються відповідні вимоги щодо технічних регламентів чи стандартів.” [11. с.148]

При цьому, для цілей Угоди про технічні бар’єри у торгівлі стандарти визначаються як добровільні, а технічні регламенти як обов’язкові документи.

Природоохоронний аспект Угоди з технічних бар’єрів у торгівлі полягає в тому, що вона дозволяє своїм членам приймати такі технічні регламенти, стандарти і процедури оцінки відповідності, які не тільки необхідні для захисту навколишнього середовища, але й вимагають не обмежувати міжнародну торгівлю понад потребу досягнення конкретно визначеної природоохоронної мети.

Слід також зазначити, що продукти, охоплені угодою, також попадають під положення ГАТТ - про недискримінацію (Статті І і III) і загальні винятки (Стаття XX).

Угода про сільське господарство створює правову основу для регулювання міжнародної торгівлі сільськогосподарськими продуктами. Природоохоронні зобов’язання можна знайти у вступі до цієї угоди, де реформи сільського господарства чітко пов’язуються із захистом навколишнього середовища, а також в спеціальних положеннях, що дозволяють здійснювати національну, внутрішню підтримку природоохоронних програм.

У вступі до Угоди про сільське господарство країни-члени СОТ відзначають, що “зобов’язання за програмою реформ повинні бути справедливо розподілені між членами СОТ, зважаючи на не пов’язані з торгівлею міркування, включаючи продовольчу безпеку і необхідність охорони навколишнього середовища та домовленість про те, що спеціальний і диференційний режим для країн, що розвиваються, є невід’ємною частиною переговорів і беручи до уваги можливість негативних наслідків виконання програми реформ для найменш розвинених країн і країн, що розвиваються, які є нетто-імпортерами продовольства”. [12. с.35]

Угодою про сільське господарство передбачається, що обсяги внутрішньої підтримки сільського господарства повинні скорочуватися. Однак є певні заходи внутрішньої підтримки, які вилучаються із зобов’язань щодо їх скорочення. Їх прийнято називати субсидіями “зеленої” і “синьої скрині”. Виплати за програмами охорони навколишнього середовища належать до “зеленої скрині”, тобто вони можуть фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету. Заходи за програмами охорони навколишнього середовища належать до урядових програм надання послуг.

Право на такі виплати “надається в рамках чітко визначеної урядової програми охорони або захисту навколишнього середовища і залежить від виконання конкретних умов за такою урядовою програмою, в тому числі умов, що стосуються способів виробництва та використовуваної сировини”, при цьому сума виплат повинна обмежуватися сумою додаткових витрат або втрат доходів, які виникли в результаті необхідності виконання вимог такої урядової програми”. [12. с.56]

Природоохоронна сутність цих положень полягає в тому, що країни-члени СОТ мають право створювати урядові програми охорони або захисту навколишнього середовища в сільському господарстві, розміри витрат на які залежать від фінансових можливостей самої країни, і не можуть бути обмежені на вимогу інших членів організації, якщо тільки вони не справляють спотворювального впливу на торгівлю чи на виробництво.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності охоплює патенти, торгові марки, промислові зразки, географічні назви, авторські і суміжні права, включаючи музичні, літературні, художні, фотографічні та кінематографічні твори. Більшість цих сфер мало пов’язана з навколишнім середовищем, але питання патентування має велике значення для його охорони. Члени угоди можуть відмовити у видачі патенту на певні винаходи, щоб захистити життя та здоров’я людей, тварин чи рослин, або щоб уникнути нанесення серйозної шкоди навколишньому середовищу. Стосовно більш глобальних проблем підтримки екосистеми, країни-члени СОТ можуть відмовити у видачі патенту на рослини і тварини за деякими винятками.

Так, Стаття 25 ТРІПС “Патентоспроможні об’єкти” встановлює, можливість відмови в патенті винаходам, комерційне використання яких на їх території необхідне “для захисту громадського порядку або суспільної моралі, включаючи охорону життя та здоров’я людей, тварин чи рослин, або яке необхідне, для запобігання шкоди навколишньому середовищу за умови, що такий виняток не зроблено тільки тому, що використання заборонено їх законодавством”. [14. с.348] Крім того, країни мають право не дозволити патентування:

“(a) діагностичних, терапевтичних та хірургічних методів лікування людини або тварини;

(b) рослин і тварин, крім мікроорганізмів, та важливих біологічних процесів для продукування рослин або тварин, крім небіологічних та мікробіологічних процесів. Однак, члени угоди повинні забезпечити захист сортів рослин через патенти або своєрідну ефективну систему, чи завдяки їх комбінації”. [14. с.348-349]

Природоохоронний потенціал патентування далеко не вичерпаний і залишається дискусійним питанням на найближче майбутнє. Багато хто вважає, що нинішній глобальний режим захисту прав на інтелектуальну власність погано впливає на екологічну безпеку. Опоненти ж заявляють, що нинішня система мало захищає традиційні методи і природні навички і більше контролює стабільність біологічних видів та фінансові аспекти захисту прав на інтелектуальну власність.

Однак, нині Угода чітко обумовлює, що її Члени можуть відмовитися від патентування винаходів за природоохоронними, етичними чи іншими причинами за умови, що заборона на комерційне використання подібних винаходів необхідна для здійснення зазначених цілей.