Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

3.1.3. Деякі особливості вступу в СОТ

Перспективи і умови вступу до СОТ кожної країни-претендента залежать від вміння трактувати основні положенні угод СОТ, виходячи з національних інтересів, здатності кваліфіковано та адекватно вимогам СОТ висвітлювати національний торговельний режим, вміння вести дво- та багатосторонні переговори, поступаючись менш важливими позиціями і відстоюючи принципові, а також від наявності у уряду виваженої торговельної політики, чітко визначених національних інтересів та загальнонаціональної підтримки цього процесу.

Майже для всіх країн вступ до СОТ є новою точкою відліку на шляху реформування зовнішньоторговельного режиму та економіки країни в цілому. А для країн, які порівняно недавно розпочали перехід від централізованої економіки до ринкової, вкрай складно здійснити всі необхідні реформи, створити ті засади законодавчо-правової бази і сформувати такі адміністративно-виконавчі механізми, які б відповідали жорстким правилам СОТ та були прийнятними для країн-учасниць.

В цілому для отримання членства в СОТ країна повинна забезпечити виконання низки основних вимог (це ж вимагається і від України), а саме:

гармонізація національного законодавства з положеннями угод СОТ; забезпечення прозорості законодавства, розповсюдження інформації про нові та діючі правила, процедури, закони, нормативні акти та їх проекти;

зменшення ролі держави в експортно-імпортних операціях і значне розширення прав інших суб‘єктів на здійснення торгівлі;

значна лібералізація доступу на національні товарні ринки, суттєве зниження ставок мита на значний перелік продукції (в тому числі приєднання до секторальних угод та ініціатив), скасування дії багатьох нетарифних заходів, навіть на традиційно важливу продукцію;

незастосування експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію, обмеження обсягу внутрішньої підтримки сільського господарства (окрім дозволених субсидій а рамках так званої “зеленої скриньки”);

значна лібералізація доступу на національні ринки послуг.

Крім того, сьогодні вимоги, що висуваються до нових членів, є більш жорсткими, ніж були до традиційних членів ГАТТ по завершенню Уругвайського раунду. Про це, зокрема, свідчить той факт, що зобов‘язання країн, які стали членами організації після її створення є вищими, ніж у інших членів СОТ [18, с.114].

Зрозуміло, що членство в СОТ має для країни одночасно і позитивні (зменшення тарифних та нетарифних обмежень торгівлі з усіма 144 членами СОТ, зростання обсягів залучення іноземного капіталу в економіку країни, передбачуваність торгівлі, можливість застосування захисних заходів та розв‘язання суперечок у відповідності з угодами СОТ тощо), і негативні наслідки, пов‘язані з лібералізацією зовнішньоторговельного режиму країни, появою численної кількості іноземних конкурентів, відсутності можливості підвищення ставок мита, крім випадків надзвичайної ситуації тощо.

Тому надзвичайно важливою є готовність країни після вступу до СОТ використовувати отримані можливості і реалізовувати потенційні переваги, оскільки набуття членства в цій організації є не остаточним кроком, а лише початком важкого шляху участі країни в міжнародній торговельній системі, що створює механізми цивілізованого захисту національних економічних інтересів відповідно до міжнародно визнаних правил та норм.