Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

1.4. Принципи міжнародної торговельної системи

Угоди Світової організації торгівлі є міжнародними правовими документами, що детально регламентують всі можливі процеси і дії стосовно предмету кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому під принципами розуміються основні, вихідні положення, правила діяльності. Секретаріат СОТ виділяє наступні ключові принципи міжнародної торговельної системи:

• недискримінація;
• вільна торгівля;
• передбачуваність;
• справедлива конкуренція;
• сприяння розвитку та економічним реформам.

Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами-членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ - ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.

В Генеральній угоді з тарифів і торгівлі режиму найбільшого сприяння присвячена Стаття І – Загальний режим найбільшого сприяння “щодо мит та митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв’язку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил і формальностей у зв’язку з імпортом та експортом, будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін”. [3 c.438]

В Генеральній угоді з торгівлі послугами режим найбільшого сприяння трактується наступним чином (стаття ІІ – Режим найбільшого сприяння): “щодо будь-якого заходу, який охоплюється цією Угодою, кожний член повинен надати негайно і безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає для таких же послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни”. [4 с.304]

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності трактує режим найбільшого сприяння в Статті 4 – Режим нації, яка користується найбільшими перевагами: “будь-яка перевага, сприяння, пільга або імунітет, що надається Членом підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно надані підданим всіх інших Членів”. [5 с.339]

Наведені визначення режиму найбільшого сприяння є різними за формою, але вони віддзеркалюють один і той же принцип недискримінації в торгівлі країн-членів СОТ. З принципу недискримінації можливі деякі виключення, умови застосування яких зазначені у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС.

Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенні до іноземних експортерів. А тому основним змістом національного режиму згідно домовленостей СОТ є недискримінація іноземних товарів, послуг або елементів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку. Це положення уточнюється у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС:

• ГАТТ, стаття III - Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання: “... внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування. Розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва”; [3 с.441]
• ГАТС, стаття XVII - Національний режим: “у секторах, які входять до національного Розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожний Член повинен надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого Члена щодо всіх заходів, які торкаються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає таким же своїм послугам або постачальникам послуг”; [4 с.317]
• ТРІПС, Стаття 3 – Національний режим: “кожний Член повинен надати підданим інших Членів режим не менш сприятливий, ніж той, який він надає своїм підданим щодо охорони інтелектуальної власності, за винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій конвенції (1967), Бернській конвенції (1971), Римській конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобов’язання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який Член, що скористається можливостями, передбаченими у Статті VI Бернської конвенції (1971) або у параграфі 1(b) Статті XVI Римської конвенції, має сповістити Раду ТРІПС, як передбачено в цих положеннях”. [5 с.339]

З національного режиму, як і з режиму найбільшого сприяння можуть бути зроблені певні виключення, порядок застосування яких регламентується відповідними документами і домовленостями СОТ.

Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар’єрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалось, що з моменту заснування ГАТТ в 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких зараз становить приблизно 5% від вартості товару. Крім того, більш вільній торгівлі сприяли і домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також збільшення частки адвалорних тарифів, які є більш справедливими з точки зору міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними і комбінованими, в загальній кількості застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90% ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.

Розвитку більш вільної торгівлі сприяє і домовленість країн-членів про заборону застосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій). Єдиною сферою застосування кількісних обмежень у вигляді тарифних квот на сьогодні залишається сільське господарство.

Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобов’язань надається певний період. Він є більш довгим для країн, що розвиваються.

Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: зв’язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.

Коли країни-члени СОТ в результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони “зв’язують” себе відповідними зобов’язаннями. В першу чергу це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Зв’язування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобов’язання, повинна:

• не підвищувати ставку тарифу вище “зв’язаного” рівня;
• протягом визначеного терміну (для більшості країн вік становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімально узгодженого рівня.

Такі зобов’язання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх членів СОТ. Зрозуміло, що знання існуючої максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з точки зору реалізації принципу передбачуваності в торгівлі є підвищення питомої ваги зв’язаних тарифів (табл. 4). При цьому на сьогодні 100% тарифів на продукцію сільського господарства є зв’язаними.

Таблиця 4

Зміна рівня зв’язаності тарифів по групах країн після Уругвайського раунду ГАТТ [11]

Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє і вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торгової політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів в засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів містяться в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (Стаття Х – Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральна угода про торгівлю послугами (Стаття ІІІ - Прозорість); Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 - Відкритість).

Принцип справедливої конкуренції не можна буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Однак сукупність цих угод якраз і спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, і антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії і компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони повинні застосовуватися без порушення умов доброчинної конкуренції.

Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найбільш дискусійним в оцінці діяльності організації. З одного боку, дійсно, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв’язання суперечок, що стимулює національний експорт та об’єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов’язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а іноді і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не вирішує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а тільки створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам слід зазначити декілько суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться у основу діяльності міжнародних організацій є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили, що заснування Світової організації торгівлі “провіщає нову еру глобального економічного співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів”. [1 с.ХІІІ] По-друге, принцип є дуже комплексним, включаючим фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розвиток. Причому ці процеси не завжди є гармонійно взаємопов’язаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) призводять до економічного зростання. Однак економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитись, що участь у світовій торговельній системі дійсно сприяє реформуванню національних економік. Так, в Марракеській декларації від 15 квітня 1994 року міністри відзначали, що “під час переговорів у багатьох країнах, що розвиваються, так країнах, які у минулому мали планово-централізовану економіку, були впроваджені важливі заходи спрямовані на реформування економіки та лібералізацію торгівлі”. [1 с.ХІV] Проблема ж економічного зростання є сферою безпосередньої компетенції, зацікавленості і компетентності не СОТ, а урядів країн-учасниць.

Література

1. Марракеська декларація від 15 квітня 1994 року. – в кн. Результати , 1998. с. ХІІІ-ХІV.

2. Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі – в кн.: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: “Вимір”, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. с.3-15.

3. Генеральна угода з тарифів і торгівлі. – в кн.: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: “Вимір”, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. с.438-503.

4. Генеральна угода про торгівлю послугами. – в кн.: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: “Вимір”, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. с.301-335.

5. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. – в кн.: Результати , 1998. с.336-369.

6. Осика С.Г., Оніщук О.В., Осика А.С., П’ятницький В.Т., Штефанюк О.В. – Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ у регулюванні світової торгівлі. – К.: УАЗТ, 2000. – 288 с.

7. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч.посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.

8. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.

9. The Legal Texts. The Results of the Uruguay round of multilateral trade negotiations. World Trade organization. 1999. Cambridge University Press. 2002 – 492 p.

10. Business Guide to the World Trading System, Second Edition – International Trade Centre UNCTAS/WTO and Commonwealth Secretariat. 1999. – 329 p.

11. Hart Michael. Governing the Global Economy: From the GATT to the WTO.

12. Trade Training Program Module 1: Thinking About Trade Policy. Catapult network. Centre for Trade Policy and Law (Canada).

13. Trade Training Program Module 2: Introduction to Trade Principles. Catapult network. Centre for Trade Policy and Law (Canada).

14. Trade Training Program Module 3: The Mechanics of the WTO – how the Institution Works.

15. The 128 countries that had signet GATT by 1994 – офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/gattmen_e.htm

16. Members and Observers - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org6_e.htm

17. WTO organization chart - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org2_e.htm

18. Overview of the WTO Secretariat - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/secre_e/contr_e.htm

19. Members contributions to the WTO budget and the budget of the Appellate Body for the year 2002 - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/secre_e/contr_e.htm

20. WTO Secretariat budget for 2002 - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/secre_e/budget_e.htm

21. Least-developed countries - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org7_e.htm

22. The Secretariat - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org4_e.htm

23. Divisions - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/thewto_e/secre_e/div_e.htm

24. WTO 2000 - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/about/about.htm

25. Members specific commitments - офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/english/tratop_e/schedules_e/goods_schedules_e.htm