Главная Прочие дисциплины Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

10.4. Західний регіон

Західний регіон включає 7 областей: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Чернівецьку. Його площа становить 110 тис. км2, або 18,3 відсотка загальної території України. У регіоні проживає близько 10 млн осіб, або майже 1/5 чисельності населення країни. Регіон вирізняється найбільшою кількістю міст (117) і посідає друге місце за кількістю поселень міського типу (144) після Донецького регіону.

Особлива роль Західного регіону України в системі зовнішньополітичних та соціально-економічних пріоритетів зумовлена низкою важливих чинників, серед яких провідним є геополітичне положення. Це слід розглядати як сприятливий чинник входження України до різноманітних європейських економічних та суспільно-політичних структур.

Через територію Західного регіону пролягає 12 залізничних сполучень з п'ятьма сусідніми державами, на більшості з яких встановлені прикордонні залізничні переходи. Міжнародне значення мають переходи Мостиська II — Медика з Польщею, Чоп — Чієрни — над Тисою з Словаччиною, Чоп — Захонь з Угорщиною, Вадил — Сірет, Черепківці — Дорнешти з Румунією і Сокиряни — Окниця з Молдовою. Інші переходи мають місцеве значення.

Через гірські хребти прокладено потужні нафто- і газопроводи, якими транспортується основна частина експорту російського і туркменського газу, а також російської нафти в країни Центральної та Західної Європи.

Найбільшими магістральними газопроводами є «Братерство», «Союз», «Прогрес», Уренгой — Помари — Ужгород. Крім того, існує малопотужний газопровід Дашава — Самбір — Нижанковичі з переходом у Польщу. Через територію Західного регіону прокладено також нафтопровід «Дружба». У передгір'ї Карпат — у Долині, Богородчанах і Стрию — споруджено газо- і нафтокомпресорні станції. У межах регіону проходить потужний етиленопровід з Калуша в Угорщину, яким транспортуються продукти переробки нафти з Передкарпаття. Отже, транспортно-географічне положення регіону сприяє розвитку співробітництва України з державами Центральної та Східної Європи, сприяє вирішенню багатьох проблем.

Природні ресурси Західного регіону (мінерально-сировинні, лісові, водні та рекреаційні) значною мірою впливають на формування просторової та галузевої структури господарського комплексу, визначають пріоритетні напрями його розвитку. У цілому вони сприяють подальшому розвитку продуктивних сил регіону.

Наявна мінерально-сировинна база стала фундаментом для формування вугільної, нафтохімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів. Важливим джерелом енергоносіїв у регіоні є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Інтенсивний видобуток кам'яного вугілля призвів до скорочення його видобутку на рівні 4—5 млн т на рік.

Більша частина основних нафтових і газових родовищ вироблена частково або повністю. Збільшення видобутку нафти та газу залежить від обсягів експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння.

На території регіону є значні поклади торфу, четверта частина балансових запасів якого має промислове значення. Ступінь експлуатації родовищ торфу невелика. Поки що він використовується переважно для виготовлення органічно-мінеральних добрив і компостів і також як місцеве паливо.

З родовищ металів у регіоні перспективними для освоєння можуть бути Берегівське і Біганське родовища поліметалевих руд, а також поклади Мужієвського золотоносного родовища на Закарпатті. Крім того, розвідані поклади глиноземної сировини і баришу.

Територія Львівської та Івано-Франківської областей багата покладами самородної сірки. Тут розвідано близько 20 родовищ. Експлуатуються Роздольське, Подорожнянське, Язівське і Немирівське родовища, на базі яких функціонують Яворівське і Роздольське виробничі об'єднання «Сірка». Підготовлено до освоєння Любінське родовище, розвідуються обсяги покладів сірки Загайпільського і Тлумацького родовищ на території Івано-Франківської області.

Промислові поклади калійних солей знаходяться на території Львівської та Івано-Франківської областей. їхні промислові запаси становлять

2,9 млрд т. Найбільші родовища — Стебниківське, Калуш-Голинське і Вориславське. Два перших експлуатується і на їх базі функціонують Стебниківський калійний комбінат і Калушське виробниче об'єднання (ВО) «Хлорвініл».

Розробляються родовища кам'яної солі: Солотвинське (Закарпатська область), Болехівське і Долинське (Івано-Франківська область), Дрогобицьке (Львівська область). Загальнодержавне значення має Бориславське родовище озокериту.

На території Західного регіону є поклади різноманітних будівельних матеріалів: цементної сировини, крейди, вапняків, будівельного каменю, гіпсу, цегельно-черепичної сировини тощо. У регіоні найнижчий у країні рівень сільськогосподарського освоєння і розораності земель. Родючість сільськогосподарських угідь становить 45 балів при 62 по Україні в цілому, в тому числі ріллі — відповідно 44 і 63 бали.

Потенціал водних ресурсів регіону характеризується задовільним рівнем забезпечення потреб виробництва, населення та комунально-побутових підприємств. У регіоні на одного жителя припадає понад 3 тис. м3 прісної річкової води на рік, що у 3 рази більше середньої водозабезпеченості по Україні (без урахування транзитного стоку). Територіальна нерівномірність у розподілі річкового стоку, нестабільність його річного режиму ускладнюють водозабезпечення промисловості, населення та інших споживачів. Гостро стоїть питання про ліквідацію непродуктивних втрат води й обмеження тим самим додаткового залучення водних ресурсів у господарський обіг. Ліси Західного регіону — найбільша лісосировинна база України. Тут зосереджена 1/4 частина лісового фонду країни і більше половини стиглих і перестійних насаджень.

У цілому лісокористування ведеться більш інтенсивно, ніж в інших сировинних регіонах України.

Територія Західного регіону вирізняється специфікою видового складу природних рекреаційних ресурсів, їхньою концентрацією і досить великими запасами. Тут налічується понад 800 водопунктів мінеральних вод практично всіх бальнеологічних типів з сумарним добовим дебетом близько 58 тис. м3. Серед них унікальні високоефективні типи, що рідко зустрічаються: трускавецька «Нафтуся», моршинські розсоли, закарпатські вуглекислі, залізисті та миш'яковисті води.

Екологічна ситуація в Західному регіоні в цілому несприятлива, а особливо в окремих його осередках. Наприклад, у межах Дрогобицької агломерації (Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець) розвинені гірничохімічна, нафтопереробна, лакофарбова галузі виробництва ставлять під загрозу розвиток рекреаційного господарства. Аналогічна ситуація склалася в межах Львівсько-Волинського вугільного басейну, в зонах впливу Яворівського і Роздольського ВО «Сірка», Калушського ВО «Хлорвініл». Відносно висока забрудненість зумовлена наявністю на території регіону шкідливих виробництв. Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і курортних зон зокрема вносить необмежене вирубування лісів. Внаслідок обезліснення схилів спостерігається активізація зсувних процесів, збільшення кількості паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату.

Для регіону характерна дещо вища, ніж у середньому по країні, густота населення (90 проти 84 осіб/км2). У регіоні встановилася стійка тенденція до скорочення темпів приросту чисельності населення. Йому властиві міграційні міжобласні зв'язки. Високою є сезонна міграція населення в південні регіони України.

Деформованість галузевої та територіальної структур зайнятості трудових ресурсів, що спостерігалася в регіоні до недавнього часу, породжує напруженість ситуації на місцевому ринку праці. Стан та рівень динаміки безробіття в регіоні є досить значними. За рахунок зменшення попиту на робочу силу очікується подальше зростання незбалансованості місцевого ринку праці. Рівень розвитку соціальної інфраструктури є досить нерівномірним як у галузевому, так і територіальному аспекті. У цілому він значно нижчий від середніх показників по країні. Так, у забезпеченості населення лікарняними та амбулаторно-поліклінічними закладами регіон помітно відстає від середнього по країні рівня. Водночас тут вищий рівень забезпеченості жіночими консультаціями, дитячими поліклініками, станціями швидкої допомоги, лікарнями. Регіон має кращі показники розвитку культурного обслуговування населення порівняно з середніми по країні.

Реалізація пріоритетних заходів розвитку соціальної інфраструктури має забезпечити:

значне розширення державного та кооперативного житлового фонду, індивідуального житлового будівництва;

створення широкої мережі торгового та побутового обслуговування населення;

нормативне доукомплектування медичних закладів лікарнями і поліпшення на цій основі якості медичного обслуговування населення;

необхідні умови функціонування шкіл, середніх і вищих навчальних закладів.

Назріла потреба здійснити перерозподіл коштів у напрямі збільшення асигнувань на реконструкцію і будівництво об'єктів соціальної сфери, запровадити пільгові умови кредитування об'єктів соціального призначення.

Західний регіон займає вагоме місце в економіці України, виробляючи близько 15 відсотків промислової та сільськогосподарської продукції. Тут сформувався індустріально-аграрний тип господарського комплексу.

Провідними галузями промисловості регіону є лісова, деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна та нафтохімічна, машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. Домінуюче місце в галузевій структурі промисловості займає машинобудування і металообробка.

Машинобудівний комплекс регіону представлений галузями приладобудування, електротехнічної, верстатобудівної, інструментальної та автомобільної промисловості, підприємствами хімічного, нафтохімічного, будівельно-шляхового та комунального машинобудування, електронної та радіотехнічної промисловості.

У регіоні є необхідні передумови для розвитку автобусного, сільськогосподарського і підйомно-транспортного машинобудування на базі наявного науково-виробничого потенціалу, а також за рахунок створення необхідних потужностей. Треба налагодити випуск автобусів, автонавантажувачів, кранів на автомобільному ходу з використанням комплектуючих, що виготовляються або можуть бути виготовлені українськими підприємствами.

Підвищення рівня концентрації однорідних виробництв, поглиблення їхньої спеціалізації має здійснюватися за рахунок удосконалення організаційно-виробничих структур підприємств, реконструкції і технічного переоснащення найбільш перспективних виробництв, а також нового будівництва. Важливе місце в політиці перспективного розвитку галузі відводиться конверсії машинобудівних підприємств оборонного комплексу згідно з цілями відповідної державної програми.

Для розвитку лісовиробничого комплексу в регіоні є достатня сировинна база. Запаси деревини на душу населення тут в 4—6 разів вищі, ніж у середньому по Україні.

Лісовиробничий комплекс Західного регіону спеціалізується на виготовленні меблів, меблевих заготовок, клеєної та струганої фанери, деревостружкових плит, пиломатеріалів, а також продукції лісохімії.

Найважливішим напрямом розвитку лісової та деревообробної промисловості має стати зниження питомих витрат натуральних деревних матеріалів з одночасним збільшенням обсягів споживання деревних плит, полімерних конструкцій, матеріалів. Важливим завданням є підвищення ефективності використання лісодеревини, удосконалення технологій і випуск конкурентоспроможної продукції. Розвиток лісової та деревообробної промисловості потребує ефективного відтворення та раціонального використання фауни і флори регіону.

Розвиток промисловості будівельних матеріалів спирається на власну сировинну базу. У регіоні працюють підприємства з виробництва цементу різних марок, залізобетонних конструкцій і деталей, вапна, азбесту, цегли, кахлю, будівельного скла.

У Західному регіоні є всі види паливних ресурсів: нафта, природний газ, кам'яне і буре вугілля, торф, горючі сланці. Проте їхні запаси незначні або вичерпуються. Найбільші об'єкти паливно-енергетичного комплексу зосереджені у Львівській, Івано-Франківській та Рівненській областях. Це Рівненська АЕС, Бурштинська і Добротвірська ДРЕС.

Хімічне і нафтохімічне виробництво Західного регіону включає гірничо-хімічну промисловість (добування сірки, калійних солей), основну хімію, промисловість хімічних волокон, лакофарбову, хімічних реактивів, пластичних мас і виробів з них.

Легка промисловість Західного регіону випускає різні види тканин, швейні, панчішно-шкарпеткові вироби, верхній і білизняний трикотаж, взуття та інші товари народного споживання.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для виробництва сільськогосподарської сировини сприяли розвитку в регіоні майже всіх підгалузей харчової промисловості — м'ясної, молокопереробної, цукрової, спиртової, плодоовочевої, борошномельної, крохмалопатокової, виноробної тощо. Розвиток агропродовольчого комплексу орієнтується на стабільне нарощування виробництва високоякісних продуктів харчування для задоволення потреб місцевого населення і контингенту рекреантів на базі підвищення ефективності використання агроресурсного потенціалу, збалансованого розвитку всіх сфер і галузей АПК, впровадження найновіших технологій та екологізації агропродовольчого виробництва.

Одним з визначальних чинників розвитку сільського господарства Регіону є його низька землезабезпеченість. Особливістю аграрного сектору є висока частка особистого підсобного господарства в загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва. Агропродовольче виробництво не забезпечує потреб населення регіону в продуктах харчування. Спостерігається чітка тенденція зниження виробництва практично всіх видів продовольства. Агрокліматичні ресурси областей регіону достатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірних широт. Рівнинні території регіону спеціалізуються на м'ясо-молочному тваринництві, свинарстві, птахівництві, вирощуванні зерна, картоплі, овочів, цукрових буряків, передгірські — м'ясо-молочному скотарстві, льонарстві, вирощуванні зерна і картоплі, гірські — на м'ясо-молочному скотарстві, вівчарстві.

Проблема підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва є надзвичайно актуальною в контексті убезпечення продуктами харчування не тільки місцевого населення, а й Великого контингенту відпочиваючих.

Розвиток сільськогосподарського виробництва й агропродовольчого комплексу в цілому залежить передусім від системи екологічних віднови в аграрній сфері економіки. Через це першочергове значення має вирішення проблеми впровадження різноманітних форм власності та форм господарювання на селі.

У сільському господарстві регіону приватизація землі має здійснюватися в заощадливому режимі під контролем державних земельних органів з визначенням оптимальної структури земельних угідь.

Транспортна система регіону представлена залізничним, автомобільним, повітряним і трубопровідним транспортом. Розвинена мережа автомобільних шляхів.

На залізничному транспорті регіону в останні роки знижується обсяг вантажних і пасажирських перевезень. Дуже гостро стоїть проблема оновлення матеріально-технічної бази. Структура автомобільного парку як за строком експлуатації автомобілів, так і за видами палива далека від оптимальної. Рухомий склад оновлюється більш повільними темпами, ніж в цілому по Україні. Авіаційний транспорт представлений авіапідприємствами в обласних центрах регіону.

Природно-ресурсний потенціал Західного регіону забезпечує можливості для ефективного розвитку рекреаційної діяльності як в передгірських, так і на рівнинних територіях. Попит на рекреаційні послуги оцінюється в понад 4 млн чол. на рік лише для потреб відпочинку і туризму (без урахування короткочасного). Разом з потребами в санаторно-курортному лікуванні на базі мінеральних вод регіону він оцінюється щонайменше в 6 млн чол. на рік. Сумарна місткість рекреаційних об'єктів у 8—10 разів менша, ніж в аналогічних регіонах за кордоном. Не відповідають міжнародним стандартам умови сервісу, інфраструктурне забезпечення. У цілому рекреаційний потенціал регіону використовується на 10—12 відсотків.

Подальше формування високорозвиненої рекреаційної індустрії в регіоні має передбачати впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю. Основою такого механізму є процеси роздержавлення і приватизації, фінансово-кредитні важелі управління, взаємовигідні умови відносин між територією і суб'єктами рекреаційного господарювання; інвестиційна політика, організаційно-управлінські структури.

Важливо створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій у рекреаційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекреаційних послуг.

Одним з ефективних шляхів залучення іноземних інвестицій у рекреаційний бізнес є створення спільних лікувально-оздоровчих та туристських підприємств. Внесок української сторони, крім фінансового, може забезпечуватися вартістю земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які використовуватимуться в процесі експлуатації об'єктів.

Слід використовувати можливості залучення іноземних інвестицій через зони вільного підприємництва рекреаційного профілю. Ними можуть

стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові фінансово-кредитні, а також митні умови господарювання вітчизняних і зарубіжних юридичних осіб. Це може дати значний поштовх для розвитку соціальної інфраструктури, забезпечить приплив вільно конвертованої валюти до місцевих бюджетів, а також прискорить вихід на міжнародний ринок рекреаційних послуг.