Главная Прочие дисциплины Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

10.2. Центральний регіон

До складу Центрального регіону входять Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис. км2. Це найбільший за площею (26,4 відсотка від загальної площі) регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн осіб, або 23,7 відсотка від загальної чисельності населення України.

На території регіону розташовано 96 міст та 176 селищ міського типу, або 1/5 від їхньої загальної кількості в Україні.

Територія Центрального регіону характеризується дуже вигідним транспортно-географічним положенням — центральним столичним, а також близькістю до сировинних баз, основних промислових регіонів і регіонів споживання готової продукції. Для регіону характерна також велика різноманітність і складність території, зумовлена наявністю поліської та лісостепової частин. У центрі регіону знаходиться потужний політичний, економічний, культурний і науковий центр — столиця країни Київ. Негативним є те, що регіон знаходиться у просторі, охопленому наслідками Чорнобильської катастрофи.

Важливим регіональним чинником розвитку господарства Центрального регіону є його могутній трудоресурсний потенціал. На території досить висока густота населення — 83 особи на км2. Основною проблемою регіону є розвиток малих міських поселень, відродження села і сільського господарства. Більшість малих і середніх міст регіону мають сприятливі умови для соціального і культурного розвитку — вигідного розміщення промислових підприємств, наукових, освітніх і медичних установ, організацій сфери послуг, інфраструктури тощо.

Проте надмірна концентрація промисловості у високих і середніх містах у 60—80-х роках супроводжувалася постійним дефіцитом у них робочої сили, активізацією маятникової міграції, посиленим відпливом населення до міст. З початку 90-х років ці процеси набувають зворотного напряму. Залишається актуальною проблемою активізація розвитку малих і середніх міст.

Основне завдання соціально-економічного і культурного відродження села і сільського господарства — зупинити процес обезлюднення і зменшення кількості сільських поселень. Ці завдання реалізуються через приватизацію на селі, тобто організацію селянських і фермерських господарств, створення для них міцної матеріально-технічної бази, відродження виробничої кооперації, народних промислів, створення різноманітних промислових виробництв, ремесел, туризму, розширення сфери послуг, будівництва, торгівлі тощо.

Видобуток і переробка корисних копалин є основою розвитку окремих галузей промисловості. У східній частині регіону (Чернігівська область) зосереджені родовища нафти і природного газу, які використовуються як паливо і хімічна сировина. Серед інших мінеральних ресурсів у регіоні є родовища ільменітів у Житомирській області, а також великі запаси нерудної сировини з вигідними умовами розробки. Значні запаси мінеральних вод у Хмільнику (Вінницька область) і Миронівці (Київська область).

Певний вплив на формування господарства регіону мають лісові ресурси. Основні лісові масиви регіону зосереджені в поліській його частині. У регіоні сприятливі умови для розвитку багатьох галузей сільськогосподарського виробництва.

Структура господарства регіону досить складна. Сучасна виробнича спеціалізація Центрального регіону в територіальному поділі праці представлена машинобудуванням (приладобудування, верстатобудування, електроніка, радіоапаратура тощо), хімічною, харчовою, легкою промисловістю.

Серед регіонів України Центральний регіон є одним з недостатньо забезпечених паливно-енергетичними ресурсами, які він змушений завозити з інших регіонів.

Машинобудівна продукція має внутрішньодержавне та міжнародне значення. Найбільшими центрами машинобудування є Київ, Біла Церква, Бровари, Ніжин, Бердичів, Коростень, Могилів-Подільський. Найважливіше значення мають підприємства середнього і точного машинобудування (суднобудування, верстатобудування, приладобудування та електроніка), виробництво медичної апаратури.

Розвиток машинобудування регіону зумовлений наявністю споживачів, кваліфікованих трудових ресурсів, потужної науково-технічної бази.

Підприємства хімічної промисловості виробляють продукцію основної хімії, лаки, фарби, пластмаси, хімічне волокно, реактиви, ліки тощо.

Органічна хімія представлена виробництвом хімічних волокон (Київ), гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква), ліків (Київ).

Деревообробна промисловість зосереджена в центрах масового споживання: Київ, Житомир, Чернігів, Коростень. Спеціалізація сільського господарства зумовлена наявністю двох природних зон: поліської (зернові культури, льон-довгунець, картопля і молочно-м'ясне тваринництво) і лісостепової (зернові культури, цукрові буряки, картопля, овочі, молочно-м'ясне тваринництво і свинарство).

З сільським господарством регіону тісно пов'язана його харчова промисловість. У її складі виділяються галузі спеціалізації (цукрова, спиртово-горілчана, плодоовочевоконсервна, м'ясо-молочна, масложирова) та галузі, що обслуговують потреби населення регіону (борошномельна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, пивоварна).

У своєрідних умовах розвивається легка промисловість, яка тільки частково працює на власній сировині (м'ясна, шкіряна, хутрова й взуттєва).

Основними видами транспорту регіону є залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний. Усі вони тісно взаємопов'язані та взаємодіють, що приводить до утворення транспортних вузлів і пунктів.

Для регіону характерна складна екологічна ситуація, яка зумовлена аварією на ЧАЕС. За оцінками, забруднення з рівнем понад 1 Кі/км2 зазнали 26 відсотків загальної площі рекреаційних ландшафтів України, в тому числі у Київській області — 87, Житомирській — 75, Чернігівській — 56 відсотків.

Поряд з Київською областю найбільшої шкоди Чорнобильська катастрофа завдала природі та господарству Житомирщини. Тут в зону сильного (5—15 Кі/км'2) забруднення потрапило найбільше в колишньому СРСР Овруцьке родовище динасових кварцитів. Забруднено Стремигородське родовище фосфоритів — одне з небагатьох в Україні. Практично вибув з господарського обороту Народницький район. Частково в зону з щільністю забруднення до 5 Кі/км2 потрапив ареал відомих родовищ ільменітових (цирконієвих) руд у басейні р. Ірша (район населених пунктів Нова Борова та Іршанськ).

На Житомирщині скоротився виробничий потенціал скляної та фарфоро-фаянсової промисловості. Відчутної шкоди завдано льонарству.

У Київській області із повноцінного господарського обороту випало не менше ніж половина її загальної земельної площі. Поряд з ЧАЕС, основні фонди якої напередодні аварії оцінювалися приблизно сумою в З млрд крб., та м. Припять вибули з експлуатації всі виробничі підприємства Чорнобиля і Поліського. На забрудненій території, що потребує жорсткого контролю й обмежень у господарській діяльності, опинилися такі економічні центри, як Бородянка, Вишгород, Іванків, Гостомель, Димер. Зазнали забруднення і рекреаційні території, ділянки садово-городніх товариств, по суті, повністю зона Київського водосховища.

У Чернігівській області забруднена (зі щільністю до 5 Кі/км2) порівняно незначна територія на східному березі Дніпра. Однак неприпустимий недогляд проектувальників призвів до того, що саме у цій зоні було споруджено м. Славутич, де живуть сім'ї працівників ЧАЕС. Для використання цих територій на них потрібно здійснювати відповідні реанімаційні заходи.

Перспективні напрями розвитку господарства Центрального регіону пов'язують з поглибленням спеціалізації на різноманітних галузях висококваліфікованого машинобудування (верстати, електротехніка, прилади, засоби автоматизації). Може знизитися роль розміщених тут хімічних виробництв (хімічні волокна, шини, лаки, фарби) і зрости значення легкої (текстильна, трикотажна, швейна, взуттєва) і харчової промисловості.

У регіоні є сприятливі передумови для посилення його спеціалізації на випуску широкого асортименту конкурентоспроможних товарів народного споживання.

Важливо посилити роль такої провідної галузі спеціалізації, як наука і наукове обслуговування. Доцільно в регіоні організувати госпрозрахункові центри з впровадження новітньої техніки і технології, нових матеріалів. У структурі машинобудівного комплексу зрушення мають відбутися на користь розвитку точного верстатобудування, приладобудування й електроніки, радіотехніки, інструментальної та електротехнічної підгалузей, виробництва устаткування для галузей спеціалізації регіону: легкої, харчової, поліграфічної. Зростатиме значення регіону в формуванні ринкової та управлінської інфраструктури, що мають загальнодержавне значення.

Складною є проблема відновлення екологічної рівноваги, передусім території, що постраждала від аварії на ЧАЕС. Слід удосконалити інженерні мережі інфраструктурного забезпечення. Особливої актуальності набуває проблема раціонального використання меліоративних земель (зокрема невиправдано зайнятих полігонами), запобігання забрудненню річок промисловими скидами, підприємствами комунального господарства.