Главная Прочие дисциплины Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

9.11. Комплекс галузей виробництва непродовольчих товарів

Комплекс галузей виробництва непродовольчих товарів досить складний за структурою та видами діяльності. До його складу входять галузі легкої промисловості, а також виробництво радіоприймачів і радіоелектронної апаратури, телевізорів, годинників, легкових автомобілів, меблів, побутової техніки та запасних частин до неї, мікроелектроніки, мікропроцесорних засобів, касетних відеомагнітофонів, холодильників і морозильників, швейних, в'язальних і пральних машин, мотоциклів, мопедів і велосипедів, пилососів, автоматичних посудомийних машин, фото- і кіноматеріалів, фармацевтичних препаратів, лакофарбових матеріалів, засобів захисту рослин тощо.

Для комплексу цього виробничого спрямування характерні широкі внутрішні й зовнішні економічні та технологічні зв'язки. Його продукцію використовують у меблевій, автомобільній, авіаційній, нафтохімічній, харчовій промисловості, сільському господарстві, транспорті, у сфері охорони здоров'я тощо.

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та ін., а промисловість — технічними тканинами тощо. В умовах орієнтації економіки на соціальні потреби населення цій галузі належить провідна роль у піднесенні рівня життя населення.

Проте значні потенційні можливості галузі використовуються недостатньо внаслідок недопоставок сировини за міжнародними угодами. Майже вдвічі зменшилися поставки бавовни. Значно менше порівняно з потребою надходить хімічних ниток і волокон, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників тощо. Постало важливе завдання — формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти, координувати діяльність підприємств, пов'язану з виконанням цього завдання, а також розширювати використання нових видів сировини, забезпечувати збалансований розвиток підгалузей.

На розміщення підприємств легкої промисловості, особливо текстильної, великий вплив має науково-технічний прогрес. Це позначається передусім на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

Істотні зміни відбулися у територіальній організації легкої промисловості в результаті наближення виробництва до районів споживання продукції. Підприємства легкої промисловості розміщені в усіх областях України, зокрема в регіонах концентрації міського населення або пунктах надходження сировини.

У структурі текстильної промисловості України найбільш вагоме місце посідає бавовняна галузь. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна галузь у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально-обробне виробництво.

Найбільші підприємства галузі такі: Херсонський бавовняний комбінат, бавовняні комбінати в Донецьку, Тернополі, бавовняно-прядильні фабрики в Києві, Львові, Долині (Івано-Франківська область), Нововолинську (Волинська область). Інші підприємства продукують переважно пряжу та нитки.

Значного розвитку набула вовняна галузь. Сировиною для неї є вовна, Добавки з штучних та синтетичних волокон. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Вовняні тканини виробляють Чернігівський камвольно-суконний і Луганський тонкосуконний комбінати, Криворізька вовнопрядильна та Донецька камвольно-прядильна, Дунаєвецька (Хмельниць-ка область), Одеська, Сумська, Стрийська (Львівська область) суконні фабрики, Харківське виробниче об'єднання «Червона нитка». Усього у вовняній галузі діє близько ЗО підприємств.

У Києві, Богуславі, Черкасах, ряді міст Чернівецької та Закарпатської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

На базі натуральної сировини (шовку-сирцю) діє комбінат у Києві, який випускає високоякісний натуральний шовк. Інші підприємства (у Києві, Черкасах, Луцьку) виробляють шовкові тканини з синтетичного та штучного волокна. У Києві та Лисичанську (Луганська область) випускають також шовкові тканини технічного призначення.

На базі місцевих ресурсів льону-довгунця працюють великі льонокомбінати в Житомирі й Рівному, функціонують понад 30 льонозаводів, а також Коростенська фабрика (Житомирська область) з виробництва тканин.

Льняні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, їх використовують при виготовленні одягу, білизни тощо. Україна є експортером льоноволокна.

Конопляно-джутове виробництво зосереджено на Одеській джутовій фабриці та Харківському канатному заводі, де використовуються привізний джут, волокна конопель, бавовняна пряжа, хімічні волокна. Частина продукції йде на експорт.

В Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Чернівці, Миколаїв.

У швейній галузі, яка розміщена майже в усіх містах України, найбільшими центрами є Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Чернівці, Дрогобич. Україна є імпортером швейних виробів.

В Україні створені великі шкіряні виробничі об'єднання: Бердичівське, Львівське, Івано-Франківське, Київське, Харківське, Вознесенське (Миколаївська область); діють заводи в Кременчуку, Василькові (Київська область), Миколаєві, Херсоні.

На базі шкіряної сировини працюють взуттєві виробничі об'єднання і взуттєві фабрики у Києві, Луганську, Львові, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Івано-Франківську, Сімферополі, Кривому Розі, Хмельницькому та інших містах.

Основні підприємства хутряної галузі: Харківське хутрове виробниче об'єднання та виробниче об'єднання «Тисмениця» в Коломиї (Івано-Франківської області); фабрики в Одесі, Житомирі, Жмеринці (Вінницької області).

Для розвитку шкіряно-взуттєвої та хутряної галузей потрібно удосконалювати і створювати нову, високоефективну технологію шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактного виробництва; освоювати матеріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

В Україні добре розвинене галантерейне виробництво. Підприємства цієї галузі розміщені в містах та більшості селищ України. їхня продукція — господарські сумки, валізи, портфелі, кошики, гаманці та багато інших виробів.

Поліграфічна промисловість включає підприємства, які виготовляють різні види друкованої продукції: книги, журнали, плакати, календарі, географічні карти, етикетки, квитки, бланки тощо. До складу поліграфічної промисловості входять: універсальні й спеціалізовані поліграфічні об'єднання та комбінати; газетні, газетно-журнальні й газетно-бланкові друкарні, книжково-журнальні, етикетко-друкарські фабрики, фабрики офсетного, друко-офсетного, кольорового і нотного друку; цинкографічні, а також допоміжні підприємства. Широко впроваджуються нові технології друку з використанням електронної техніки.

Найбільші поліграфічні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові, Одесі, Рівному, Сімферополі, Чернівцях.

Фарфоро-фаянсова промисловість охоплює підприємства, які виробляють фарфорові, фаянсові, майолікові та інші вироби тонкої кераміки господарського, культурно-побутового і художньо-декоративного призначення. Основною сировиною для цієї галузі є каолін, польовий шпат, кварцовий пісок, пегматит, вогнетривкі та бентонітові глини.

Підприємства галузі розміщено у 12 областях, найбільша кількість їх у Житомирській області (9 заводів). Найбільші підприємства галузі: Ба-ранівський, Коростенський (Житомирська область), Дружківський (Донецька область) фарфорові заводи, Полонське виробниче об'єднання «Фарфор»(Хмельницька область), Славутський завод «Будфарфор» (Хмельницька область).

Продукція фарфоро-фаянсової промисловості задовольняє потреби населення України та експортується.

Актуальним завданням є забезпечення відродження в Україні на якісно вищому рівні виробництва побутової техніки, яка б відповідала вимогам споживача і була конкурентоспроможною.