Главная Финансы Книги Фінансова статистика - Шустіков А.А.

Фінансова статистика - Шустіков А.А.

8.2. Складові фінансових програм

При розробці фінансових програм необхідно визначити такі компоненти (етапи):

• цілі фінансових програм. Ними можуть бути економічне зростання, зниження інфляції, стійкий платіжний баланс тощо;
• заходи економічної політики. Це — фіскальна політика, грошова-кредитна політика, валютна політика, політика у сфері зовнішньої торгівлі, структурна політика (реформа державного сектору економіки; фінансова реформа; реформи ринку праці; заходи по збільшенню виробничих можливостей тощо);
• інструменти економічної політики:

а) фіскальна політика: податки, поточні видатки, інвестиційні витрати, випуск цінних паперів, поточна заборгованість тощо;

б) кредитно-грошова політика: ставка відсотка, кредит Національного банку, норма резервування, відношення капітал—активи, кредитний контроль, операції на відкритому ринку тощо;

в) зовнішня політика: тарифи, кількісні обмеження (квоти), валютний курс, регулювання експорту, зовнішній борг тощо;

• прогнози (система послідовних, узгоджених елементів програм).

При підготовці фінансових програм слід ураховувати деякі обмеження:

• цілі мають бути ясно сформульовані і повний пакет заходів економічної політики в плані коригування повинен бути спрямований на досягнення цих цілей;
• якщо органи державного управління не впевнені в необхідності проведення деяких заходів коригування, фінансова програма не буде успішно здійснена;
• існує щільний зв’язок між різними фінансовими та економічними змінними, що створює ефект «хвильового розповсюдження» початкового імпульсу. Так, коли один фактор відчуває вплив інших факторів, то цей фактор здійснює вплив на інші змінні. Наприклад, якщо уряд планує субсидіювати визначений сектор економіки, то інші сектори мають оплачувати ці витрати. Якщо споживання зростає швидше, ніж внутрішнє виробництво, це відображається на інфляції або платіжному балансі (або на тому та іншому);
• заходи економічної політики не обов’язково дають негайний ефект — економіка не може моментально реагувати на прийняті рішення. Наприклад, якщо затверджено новий закон про інвестиції, то реально інвестиції будуть зроблені з деяким лагом, і результати у вигляді збільшення обсягів виробництва можна побачити через певний час;
• розрахунки мають коригуватися своєчасно і постійно, якщо реальні процеси розвиваються по-іншому, ніж передбачалося програмою. Наприклад, якщо для скорочення дефіциту державного бюджету до необхідного рівня доходи держави мають бути збільшені на 15 %, а насправді вони зростають на 10 %, компенсаційні заходи повинні бути вжиті негайно. У противному разі мета скорочення бюджетного дефіциту не буде досягнута.