Главная Прочие дисциплины Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

Оцінка пристосування серцево-судинної системи до трудових навантажень

Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудових навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров’яного тиску і частоти пульсу під час роботи і в стані спокою.

Коефіцієнт підвищення систолічного (максимального) тиску розраховується за формулою:

де Рс.роб — систолічний тиск при роботі, мм рт. ст.; Рс.сп — систолічний тиск у стані спокою, мм рт. ст.

Коефіцієнт підвищення частоти пульсу розраховується за формулою:

де nроб — частота пульсу під час роботи; nсп — частота пульсу в стані спокою.

Якщо K1 > K2, то регуляція серцево-судинної діяльності відбувається нормально; якщо K1 < K2, то має місце серцева недостатність.

Про рівень тренованості серцево-судинної системи працівника до фізичних навантажень свідчить коефіцієнт витривалості

Збільшення коефіцієнта витривалості в зв’язку зі зменшенням пульсового тиску є показником детренованості серцево-судинної системи працівника. Другим показником, який характеризує пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень, є показник якості реакції. Він конкретніше характеризує відновлення кров’яного тиску і частоту пульсу після виконання інтенсивної роботи:

де Kp — показник якості реакції; Pn1 і Pn2 — пульсовий тиск до і після роботи; n1 і n2 — частота пульсу до і після роботи.

В нормі Кp < 1. Збільшення цього показника свідчить про несприятливу реакцію серцево-судинної системи людини на навантаження.

Існує певний зв’язок між серцево-судинною і дихальною системами під час праці. Цей зв’язок виражається коефіцієнтом співвідношення пульс-дихання

де nn — частота пульсу, ударів/хв; nд — частота дихань /хв.

В стані спокою Кс.пд становить 4—5, при роботі він збільшується. Чим більше Кс.пд наближається до вихідних значень, тим більш злагоджено працюють системи кровообігу і дихання. Різке збільшення Кс.пд свідчить про перенапруження серцево-судинної системи, зниження — про процеси декомпенсації в дихальній системі.

Отже, показники серцево-судинної системи працівника, що відбивають реакцію організму на навантаження, характеризують рівень його фізичної працездатності. Якщо частота пульсу після навантаження невисока і швидко відновлюється її вихідний рівень, а також чим менше зростання артеріального тиску, тим вища працездатність працівника.

Робота викликає фізіологічні зрушення в складі крові, ступінь і спрямованість яких залежать від інтенсивності роботи. Спочатку збільшення інтенсивності роботи призводить до збільшення в складі крові еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, що сприяє посиленому забезпеченню тканин киснем і підвищенню працездатності. Подальше збільшення навантажень призводить до погіршення цих показників, а надмірно втомлива робота може викликати патологічні зрушення. Під час роботи у складі крові збільшується вміст фосфорних сполук, молочної кислоти та вуглекислоти.

Виконання важкої м’язової роботи, а також робіт, пов’язаних із значним нервовим напруженням, супроводжується підвищенням вмісту цукру у крові, що зумовлюється впливом на клітини печінки гормону адреналіну. Адреналін, що надходить у кров, не тільки активізує роботу серця і м’язів, але й посилює розпад глікогену та виділення цукру, який споживається в працюючих м’язах.