Главная Прочие дисциплины Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

Методологічні принципи фізіологіїі психології праці

Фізіологія і психологія праці — наукові дисципліни, що виникли й сформувалися на стику наук про працю і наук про людину та особистість. Водночас фізіологія праці є частиною загальної фізіології, а психологія праці — частиною загальної психології. Тому основні методологічні принципи фізіології і психології праці визначаються відповідно загальною фізіологією та загальною психологією.

Фундаментальні методологічні принципи фізіології і психології праці такі:

• принцип нервізму — провідну роль в організмі відіграє нервова система;
• принцип єдності організму з навколишнім середовищем;
• принцип урівноваження — намагання організму встановити певні відношення з навколишнім середовищем;
• принцип цілісності організму — організм функціонує як єдине ціле, що забезпечується діяльністю нервової системи;
• принцип відображення у свідомості об’єктивної реальності — всі психічні явища є продуктом та умовою відображення;
• принцип суспільно-історичного детермінізму розвитку психіки й свідомості — всі психічні явища причиново зумовлені;
• принцип єдності свідомості та діяльності — свідомість утворює внутрішній план діяльності, її програму;
• принцип розвитку особистості в діяльності; завдяки діяльності особистість стає суб’єктом пізнання та перетворення об’єктивної реальності. Однією з основних ознак розвитку особистості є її здатність до творчості, продуктивної діяльності, досягнення суспільно і особистісно значущих результатів;
• принцип психічної регуляції — виявляється в організації і спрямованості зовнішніх дій, поведінкових реакцій, вибірковості пізнавальних процесів, чіткості психомоторних дій.

У конкретних дослідженнях фізіологія і психологія праці як наука базується на таких загальнонаукових підходах:

• комплексності — фізіологія і психологія праці входить до комплексу суспільних, технічних та природничих наук, які вивчають трудову діяльність і людину;
• системності — визнаються зв’язки між елементами системи, ієрархія їх рівнів та етапів розвитку, підпорядкованість принципам саморегуляції;
• особистісного — врахування соціально-психологічних та індивідуальних особливостей особистості;
• гуманізму — людина визнається найвищою цінністю;
• єдності наукового дослідження і практики організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.