Главная Экономика Книги Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

15.5. Динаміка очікувань

У дійсності очікування неперервно змінюються, впливаючи на поведінку економічних агентів і тим самим — на траєкторію розвитку. Проблема очікувань в економічній теорії є однією з фундаментальних. У широкому розумінні економічна поведінка не є незалежною від майбутнього: в поточний період економічні агенти реагують на очікувані події, котрі ще не відбулись, але можуть відбутися з деякою ненульовою ймовірністю. Проте вичерпної інформації щодо майбутнього немає через те, що в майбутньому ніхто з нас не був, а деякий сурогат такої інформації, складений на підставі наявних даних про минуле й сьогодення, а також на основі експертних оцінок, і є очікуваннями. Зміни очікувань, котрі відбуваються в міру накопичення нової інформації, змін преференцій та уявлень, формують потенційне джерело макроекономічної динаміки.

У даній детермінованій моделі припускатимемо, що очікування формуються стосовно до фактичної інфляції, тобто є інфляційними очікуваннями:

(15.12)

Інфляційні очікування змінюються адаптивно, неперервно реагуючи на зміну фактичного рівня інфляції. Просте правило адаптації очікувань виражається векторним полем, тобто співвідношеннями між фактичними значеннями деякої змінної, очікуваннями та напрямком (вектором) їх змін:

(15.13)

Рівняння (15.13) означає, що в кожній точці на осі часу очікування змінюються пропорційно до помилки спостереження (p – p): вони зростають, якщо фактична інфляція виявилася вищою, ніж існуючі очікування, або зменшуються — в протилежному випадку. Додатний параметр a > 0 враховує важливість (чи вагу) помилки спостереження, а отже, характеризує інерційність системи: чим більше a > 0, тим менший інерційний процес адаптації.

Для відомих очікувань у певний початковий момент часу p(0) = p0 і, наприклад, постійної фактичної інфляції розв’язок даного рівняння легко знаходиться як функція:

(15.14)

Ця траєкторія очікувань є стійкою, тобто з плином часу очікування як завгодно близько наближаються до значень фактичної інфляції (ефект насичення). Ясно, що заміна інфляції з постійної на змінну в часі, наприклад, за деяким законом p = p(t), не впливає на стійкість системи, що моделюється рівнянням (15.14). Однак процес адаптації очікувань щодо фактичної інфляції є інерційним у тому розумінні, що наявність перехідного процесу в системі свідчить про накопичення помилок спостережень: встановивши, приміром, що фактична інфляція вища за очікувану, її неправильна оцінка виправляється не відразу, а поступово. Інерційність процесу адаптивних очікувань викликала серйозну критику цієї гіпотези на тій підставі, що раціонально діючий економічний агент (виробник чи споживач, кредитор чи інвестор), якщо й робить помилки, то зрештою «не стає на граблі двічі».

Формально інерційність системи адаптивних очікувань може бути усунена на основі граничного переходу, що припускає нескінченно швидку реакцію агента на зміну фактичної інфляції. У цьому випадку:

тобто раціонально діючий економічний агент здійснює безпомилкові передбачення. Ясно, що така логіка є надто прямолінійною.

З одного боку, систематичні помилки можна пояснити викривленням і неповнотою наявної інформації, затримкою в її отриманні, що спричиняється до відповідного ризику. Будь-яка дискримінація в цій справі, особливо помітна на недосконалих ринках, зокрема, в перехідних економіках, на нашу думку, слугує аргументом на підтримку інерційності процесу адаптивних очікувань. З іншого боку, серйозно обґрунтувати безпомилковість передбачень — справа безнадійна. Деякі інші підходи ґрунтуються на комбінації раціональних та адаптивних очікувань.