Главная Финансы Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

ТЕМА 8. ФІНАНСИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ (ТНК)

• Пряме зарубіжне інвестування

Інвестиційна діяльність компанії за кордоном вважається прямим зарубіжним інвестуванням, якщо здійснюється контроль через володіння значною частиною акціонерного капіталу реципієнта інвестицій, частина капіталу виробництва (продажу) компанії переміщується до іншої країни (країни-реципієнта інвестицій). Пряме зарубіжне інвестування (ПЗІ) — комплексна діяльність, що охоплює такі напрями: переказ капіталу, контролююче інвестування, джерело коштів операцій за кордоном, баланс руху платежів.

Таблиця 18

Використання недосконалості ринку [4, с. 462]

Збиранням та аналізом даних про світові потоки займається Центр ОНН з транснаціональних корпорацій.

Пряме інвестування — це один з кількох методів, який використовують комерційні підприємства для отримання прибутку на іноземних ринках. Мотивації ПЗІ охоплюють мотивації на рівні фірми та макроекономічні фактори мотивації.

Мотивація на рівні фірми — це діяльність, що задовольняє основні підприємницькі потреби:

1) у ринках;

2) в ефективності виробництва;

3) у сировині;

4) в інформації та технологіях;

5) потребу мінімізувати чи диверсифікувати ризики.

Таблиця 19

Декомпозиція ризику ТНК [4, с. 477]

Аналіз регіонального ризику (основні елементи):

• Стабільність місцевої економіки та відсутність інфляції.
• Адекватне ставлення до інвестування уряду країни—реципієнта інвестицій.
• Відсутність змін у регулюванні уряду.
• Можливість вільного переміщення прибутку з країни—реципієнта інвестицій.
• Можливість продати або ліквідувати інвестиції та, як наслідок цього, відкликання коштів з країни.

Міри регулювання регіонального ризику:

1. Попереднє обговорення.

2. Спільне підприємство.

3. Стратегія діяльності.

4. Страхування ризику.

• Фінансування зарубіжних філіалів ТНК

Фінансова або казначейська функція ТНК об’єднує в собі мобілізацію коштів для оперативних потреб та розширення діяльності, управління оборотним капіталом, фінансові аспекти рішень про інвестиції в інших країнах.

Форми фінансування ТНК:

За інструментами:

• позики;
• випуск нових акцій.

За джерелами фінансування:

• внутрішні;
• зовнішні.

За строками:

• короткострокові;
• довгострокові.

За валютами:

• місцева валюта;
• іноземна валюта.
• Внутрішні джерела фінансування

Фінансові кошти ТНК — це оборотний капітал або поточні оборотні активи, за винятком поточних зобов’язань.

Джерела внутрішнього фінансування:

• кредити;
• дивіденди;
• роялті;
• управлінські гонорари;
• купівля та продаж товарно-матеріальних запасів;
• внутріфірмові рахунки дебіторів та розрахунки з постачальниками та кредиторами;
• інвестиції з використанням акціонерного капіталу.

Рис. 20. Внутрішні джерела оборотного капіталу [2, с. 667]

• Мобілізація коштів системи

Система ТНК є складною організацією, що охоплює декілька видів організаційних одиниць. Кожні дві одиниці можуть мати між собою множину різних зв’язків. Фінансові зв’язки системи ТНК показано на рис. 21.

Рис. 21. Фінансові зв’язки системи ТНК [4, с. 492]

Умовні позначення:1. Материнська компанія — дочірня компанія, накопичувач коштів. 2. Материнська компанія — дочірня компанія, користувач коштів. 3. Дочірня компанія — дочірня компанія. 4. Материнська компанія — регіональний фінансовий центр. 5. Дочірня компанія, накопичувач коштів — регіональний центр. 6. Дочірні компанія, користувач коштів — регіональний центр. 7. Система євроринку.

Зв’язки охоплюють переказ дивідендів і процентів, надання та виплату позик, інвестиції в акціонерний капітал, ліцензійну плату й оплату послуг управління коштами, зміни фінансових умов дебіторів з розрахунків і встановлення трансфертних цін.

Для оптимізації фінансових потоків на світовому рівні ТНК має встановити належні взаємовідносини між головною фірмою та її філіалами стосовно фінансової функції.

Різновиди взаємовідносин:

• повна децентралізація, аж до рівня філіалів;
• повна централізація на рівні головної фірми;
• різний ступінь співвідношення централізації та децентралізації.
• Оподаткування міжнародної діяльності

На практиці елементами оподаткування вважають платника податків, об’єкт оподаткування, одиницю оподаткування, податкову базу, джерела сплати податку, податкову ставку та квоту. Під об’єктом оподаткування розуміють товар, майно чи дохід, що обкладаються податком. Податкова база — це вартість об’єкта оподаткування. Одиниця оподаткування — це одиниця вимірювання об’єкта оподаткування. Платник податку — це фізичні та юридичні особи, які сплачують податки. Податкова ставка — це величина податку на одиницю об’єкта оподаткування. Податкова квота — це доля податку в доході його платника.

Залежно від форми оподаткування, податки бувають прямі та непрямі. Прямі — ті, що нараховуються безпосередньо на дохід (на майно) платників податку, а непрямі — ті, що нараховуються на вартість товару (а саме: ввізне та вивізне мито, акцизи тощо).

Існують дві основні класифікації національних податкових систем:

Перша — «звільнення від податків за територіальною ознакою».

Друга — «всесвітня система пільг».

Інформацію про податки 15 країн подано в табл. 20.

Таблиця 20

Порівняльні ставки податків на прибуток корпорацій, % [4, с. 496]

Закінчення табл. 20

ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн, де розташовуються дочірні філіали ТНК, і країни національної належності материнської компанії, розрізняються за кількома параметрами, включаючи види податків, якими обкладаються прибутки ТНК і рівень податкових ставок. У табл. 21 розглянуто вплив оподаткування на рішення та політику ТНК.

Таблиця 21

Вплив оподаткування на рішення і політику ТНК [4, с. 496]

Оподаткування міжнародної діяльності ТНК відіграє, без сумніву, важливу роль під час прийняття будь-яких її інвестиційних рішень, вибору організаційної форми функціонування чи способу фінансування її філіалів. Завжди існує ризик подвійного оподаткування. Тому основне завдання ТНК — мінімізувати можливість подвійного оподаткування.

• Контроль та регулюванняміжнародних грошових операцій

Визначення пріоритетів розподілу послідовності проведення тих чи інших операцій для ТНК пояснюється певними факторами. По-перше, діючи на території різних країн, ТНК стикаються з різними структурами норми прибутку, який вони можуть отримати від операцій з основним та оборотним капіталом. Ось чому ТНК мають чітко розмежовувати складання довгострокових кошторисів капіталовкладень і їхньої окупності та короткострокові рішення з контролю й регулювання грошових операцій. Крім того, ТНК, що діють на території країн з високим рівнем інфляції, часто мають можливість отримати вищий прибуток за активами внаслідок ефективного контролю й регулювання грошових операцій. Тому вони мають надавати більшого значення цій сфері діяльності. Протягом довгого періоду на світових фінансових ринках переважали змінні криві прибутковості за процентними ставками. За цих умов прибуток фірми значною мірою залежить від ефективних методів контролю й регулювання грошових операцій. Ось чому ці функції не повинні залежати від інших фінансових рішень.

Таблиця 22

Система контролю та регулювання грошових операцій корпорації [4, с. 520]

Цілі та завдання контролю й регулювання грошових операцій ТНК:

З погляду системного підходу:

• ТНК — організаційна сукупність, у середині якої можуть діяти різні складові, що функціонують по-різному.
• Завдання — отримання прибутку на всіх рівнях системи (материнська компанія вимагає від своїх філіалів принести в жертву особисті прагнення заради загального прибутку).

З погляду потреб зарубіжних філіалів:

• Філіали ТНК мають різні уявлення щодо контролю та регулювання грошових операцій корпорацій.
• Завдання — дії та можливості отримання асигнувань та розроблення плану з досягнення більш вузьких та конкретизованих цілей.
• Управління грошовою готівкою

Управління потоками грошової готівки тісно пов’язане з визначенням потреб системи та її підрозділів у готівці, вибором методів централізації готівки оптимальним використанням готівкових коштів. Глобальне управління грошовою готівкою ускладнюється державними обмеженнями на переміщення фінансових коштів, різницею між темпами інфляції та коливаннями валютних курсів.

Рис. 22. Цикл руху грошової готівки (об’єднує отримання готівки від продажу продукції та оплату готівкою факторів виробництва) [2, с. 669]

Для визначення потоків руху грошової готівки ТНК спочатку складають бюджет та прогноз для оцінки потреб фірми в грошовій готівці. Хороша система звіту дає змогу визначити глобальні потреби в грошовій готівці. Існує низка перешкод, що виникають на шляху внутріфірмового обміну інформацією: мовні бар’єри, протидія на місцях (часто через особливості культури) технічні труднощі, державне регулювання інформаційних потоків.

Після адекватного визначення місцевих потреб у коштах керівник потоками грошової готівки повинен вирішити, чи можна дозволити місцевому керівникові інвестувати залишок готівки в розширення підприємства, чи він повинен спрямувати його до центра. Способи переміщення коштів: об’ява дивідендів, роялті й гонорари в оплату управлінських послуг, виплати на погашення основної суми кредитів та процентів за ними, встановлення трансфертних цін.

Трансфертна ціна — ціна продажу товарно-матеріальних запасів між взаємозв’язаними підрозділами. Види: ринкові та неринкові.

Основні детермінанти політики встановлення трансфертних цін

Правові фактори — перше місце:

• Порядок оподаткування.
• Податкове митне законодавство країни-реципієнта.
• Правила та вимоги фінансової звітності.
• Протитрестове та антидемпінгове законодавство країни-реципієнта.

Вимоги, зумовлені порядком управління потоками грошової готівки:

• Валютний контроль.
• Ціновий контроль тощо.

Характеристики місцевої ділової сфери:

• Стан економіки країни.
• Конкуренція.
• Стан ринку.

Політика встановлення трансфертних цін включає множину цілей, що мають бути реалізовані за формування трансфертних цін. Потрібно враховувати, що на трансфертні ціни не поширюються деякі з тих обмежень, що діють відносно дивідендів та процентних платежів. Важливу роль за вирішення цього питання відіграє вибір валюти та норми податкового законодавства, які в багатьох країнах обмежують свободу встановлення трансфертних цін.

Після того, як грошову готівку повернено до центральної каси, керівник грошовою готівкою повинен вирішити, що з нею робити.

Багатосторонній «нетинг» — це варіант стратегії управління грошовою готівкою. Він дає ТНК змогу знизити інтенсивність потоків грошової готівки, швидше й ефективніше її переміщувати. Нетинг на міжнародному рівні означає взаємну компенсацію зобов’язань та активів між зацікавленими сторонами.

• Стратегії та механізми підвищення ефективностіуправління готівковими коштами

Складності здійснення контролю та регулювання готівкових коштів виникають через різницю в ставках прибутків за процентами, які потребують різних витрат грошових коштів, через постійні зміни валютних курсів і валютних процентних ставок, значні відмінності національних податкових систем. Різні валютні системи передбачають різні форми урядового контролю за специфічними категоріями операцій або замороження фондів.

Методи поліпшення контролю та регулювання грошових операцій

На загальносистемному та регіональному рівнях:

1. Централізовані депозитарії та взаємна компенсація вимог і зобов’язань на регіональному рівні.

2. Міжнародні фінансові філіали та центри повторного обліку.

Міжнародні фінансові компанії є альтернативою центрів повторного обліку, але, на відміну від цих центрів, не потребують значного адміністративного контролю. У разі використання цього методу фінансові компанії купують самі або є посередниками під час купівлі рахунків у діючих відділень ТНК. Так ці компанії отримують можливість брати на себе валютні ризики, пов’язані з виставленням переказних векселів.

3. Встановлення трансфертних цін.

4. Стратегії виплат.

5. Внутрішні кредити системи.

Індивідуальний рівень — індивідуальні стратегії філіалів:

1. Прогнозування кошторисів майбутніх готівкових надходжень та платежів.

2. Збирання готівкових коштів та механізм внутрішніх кредитів.

3. Прискорення або затягування розрахунків за зовнішньоторговими операціями.

• Валютні ризики потенційних збитків ТНК

Ціль фінансової стратегії ТНК:

• Управління глобальними потоками грошової готівки.
• Захист від ризиків, пов’язаних з інвестиціями в інших країнах.

Керівник фінансами має оцінити:

• характер фінансового ризику;
• обставини, у яких він може мати місце;
• наслідки в разі матеріалізації ризику;
• варіанти стратегії захисту від ризику.

Найважливіші ризики:

• комерційні ризики;
• політичні ризики;
• валютні ризики:

— інфляційний;

— коливання валютних курсів;

— ризик, пов’язаний з валютними перерахуваннями;

— операційний валютний ризик;

— поточний валютний ризик.

• Інфляційний ризик

Високий рівень інфляції часто створює багато складностей, які віддзеркалюються на способах діяльності ТНК:

• Прискорення девальвації чи знецінення місцевої валюти, або максидевальвація.
• Установлення більш жорсткого контролю над капіталом та введення імпортних обмежень.
• Зниження доступності кредитів та підвищення процентів за позиками.
• Накопичення рахунків дебіторів і продовження періодів інкасації.
• Уведення цінового контролю з намірами взяти під контроль інфляцію.
• Економічний і політичний хаос та хвилювання народних мас.
• «Втеча» капіталу.
• Ускладнення оцінки ефективності роботи філіалів за кордоном.

Цінового контролю можна уникнути такими засобами:

• модифікацією продуктової стратегії;
• повторним висуненням відомих продуктів на ринок під іншими фірмовими марками;
• зміною упаковки продукту.

За умов інфляції ТНК повинна розумно керувати своїми рахунками дебіторів і рахунками постачальників, а також кредиторами. У країнах з високим рівнем інфляції слід:

• Затягувати розрахунки з постачальниками та кредиторами.
• Прискорювати інкасацію коштів, які мають бути сплачені фірмі, за допомогою добре навчених спеціалістів відділу кредитів та інкасації платежів, а також мати надійну систему звітності.
• Після інкасації запаси «не працюючої» готівки мають бути мінімальні. Кошти слід повертати в касовий центр головної компанії або інвестувати в активи, що забезпечують прибуток, більший за інфляційні збитки.
• Ризики коливань валютних курсів

Конверсійний ризик — ризик, пов’язаний з валютними перерахунками (зі зміною обмінного курсу змінюється виражена в доларах вартість активу чи зобов’язання, що знаходиться під дією такого ризику).

Операційний ризик полягає в тому, що статті рахунків дебіторів та розрахунки з постачальниками й кредиторами змінюються в абсолютній величині зі зміною валютного курсу.

Поточний валютний ризик виражається в тому, що зміни обмінного курсу вплинуть на майбутні потоки грошової готівки, джерела комплектуючих, розміщення інвестицій, конкурентну здатність ТНК на різних ринках.

Стратегії мінімізації поточного ризику потенційних збитків ТНК

• Здійснення інвестиції в країни, у яких вартість потоків готівкових коштів, розрахована в доларах, може бути збережена; наприклад, ті країни, валюти яких демонструють стійку тенденцію до підвищення вартості порівняно з основною валютою материнської компанії. Це так звані країни з «твердою» валютою.
• Знаходження джерел отримання комплектуючих у країнах,у яких очікувана вартість твердої валюти залишається низькою.
• Поширення операцій на ринках тих країн, де розраховані в доларах суми прибутків від продажу та переказ дивідендів будуть легко захищені.
• Фінансування потреб компанії, що допомагають обмежити валютні ризики потенційних збитків і можливості збитків від компанії.
• Управління ризиками потенційних збитків

Розробка стратегії визначення валютного ризику охоплює поняття ризику, вимірювання його величини, формування стратегії у сфері звітності та визначення стратегії хеджування. Зазвичай ТНК має визначити різновид ризику, який слід контролювати та вимірювати, і спрогнозувати валютний курс відносно виявленого ризику.

Система звітності забезпечує захист від ризику. Тому керівництво ТНК має забезпечити систему єдиної звітності для всіх підрозділів. У звіті повинні бути ідентифіковані рахунки під ризиком, які центральний апарат хоче контролювати, позиції кожного рахунку під ризиком з вказуванням відповідної валюти,а також часові періоди, на які поширюється оцінений ризик.

У кожному ризику потрібно виділити складові — конверсійний та операційний ризики.

Часові періоди залежать від особливостей діяльності компанії. Один з варіантів — контроль потоків готівки на малих та великих часових відрізках. Це може бути жорстко встановлена послідовність 30, 60, 90 днів; 6, 9, 12 місяців; 2, 3, 4 роки і т. д.

Установивши рівень ризику, кожний підрозділ спрямовує відповідні дані на наступний рівень ієрархії для попередньої консолідації, яка дає змогу регіональному управлінню класифікувати рівень ризику за рахунками та валютами на кожний звітний період.

Звіти з місць мають бути постійними, строго періодичними, стандартизованими, і тільки в цьому разі за формування стратегії буде забезпечено можливість зіставлення даних та їхню незалежність від часу.

• Політика управління валютними ризиками

Політика управління валютними ризиками охоплює два моменти. По-перше, необхідно встановити, на якому рівні слід визначати й реалізовувати різні варіанти стратегії хеджування. І, по-друге, визначення, для якого виду валютного ризику на кожному рівні ієрархії корпорації слід використовувати хеджування.

Можливі варіанти стратегій хеджування. Операційна стратегія хеджування — використання місцевих кредитів для рівноваги місцевих активів та метод прискорення й затримки платежів. Контрактна стратегія хеджування охоплює форвардні валютні контракти й валютні опціони.

Метод прискорення та затримки платежів використовується для захисту грошової готівки між взаємозв’язаними підрозділами, наприклад, головною компанією та її філіалами. Стратегія прискорення означає інкасацію іноземної валюти на рахунки дебіторів до строків, коли очікується послаблення іноземної валюти, і розрахунки з постачальниками та кредиторами до строків, коли очікується посилення іноземної валюти. Стратегія затримки означає, що фірма затримує одержання платежів на рахунки дебіторів, коли очікується посилення іноземної валюти, та розрахунки з постачальниками й кредиторами, коли очікується послаблення іноземної валюти.

Форвардні валютні контракти укладаються між банком та фірмою на поставку іноземної валюти за встановленим валютним курсом у визначені строки.

Валютні опціони використовуються, коли необхідно гарантувати, до іноземної валюти за встановленим раніше обмінним курсом. Вони закріплюють за покупцем право, не накладаючи на нього додаткових зобов’язань, купити чи продати іноземну валюту на визначену суму за фіксованим обмінним курсом протягом установленого періоду в майбутньому.

Так склалося, що фірми віддають перевагу форвардним контрактам, якщо величина та строк надходжень майбутнього потоку готівки відомі. Гнучкість опціонів робить їх привабливими для фірм, коли існує значна невизначеність відносно величини та строків надходжень майбутніх потоків готівки.

• Фінансові аспекти інвестиційних рішень

За прийняття рішення про інвестиції за кордоном ТНК мають обрати оптимальне співвідношення позичкового та власного капіталу; оцінити ставку прибутку за використання місцевої валюти чи валюти інвестора; схарактеризувати потоки готівки, специфічні для іноземних інвестицій; визначити на багатонаціональній основі вартість капіталу й застрахуватися від політичних ризиків у іншій країні, а також від валютних ризиків.

Під час складання бюджету довгострокових витрат фірми з закордонного проекту слід звернути увагу на низку аспектів. Необхідно проводити різницю між сукупними потоками готівки за проектом та потоками готівки, яка повертається головній компанії. Унаслідок різниці систем оподаткування, обмеження на фінансові потоки, місцеві норми, фінансові ринки й інститути, фінансування й повернення коштів головній компанії слід вказувати в податкових документах.

Рі зні темпи інфляції в певних країнах з часом можуть дуже впливати на конкурентоспроможність (а як наслідок, — на потоки готівки). Коливання валютних курсів здатні змінити конкурентоспроможність закордонного філіалу. Політичні фактори можуть різко зменшити вартість закордонних інвестицій. Кінцеву продажну вартість важко оцінити, оскільки ринкова вартість проекту може бути різною для покупців з країни базування філіалу, країни базування головної компанії та інших країн.

Література

1. Боди, Зви, Мертон, Роберт. Финансы: Учеб. пособие: Пер. с англ. — М.: Вильямс, 2000. — С. 509—554.

2. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 363—390, 433—692.

3. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 4-те вид., випр. та допов. — К.: Знання: КОО; — Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ. — 566 с.

4. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 447—560.

5. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 276—298. — (Серия «Homo faber»).

6. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 66—105.

План семінарських занять

1. Пряме зарубіжне інвестування.

2. Фінансування зарубіжних філіалів ТНК.

3. Внутрішні джерела фінансування ТНК.

4. Мобілізація коштів системи ТНК.

5. Оподаткування міжнародної діяльності ТНК.

6. Контроль та регулювання міжнародних грошових операцій ТНК.

7. Управління грошовою готівкою ТНК.

8. Стратегії та механізми підвищення ефективності управління готівковими коштами ТНК.

9. Валютні ризики потенційних збитків ТНК.

10. Управління ризиками потенційних збитків ТНК.

11. Політика управління валютними ризиками ТНК.

Термінологічний словник

Непрямі податки — податки, що нараховуються на вартість товару (а саме: ввізне та вивізне мито, акцизи тощо).

Нетинг — варіант стратегії управління грошовою готівкою, взаємна компенсація зобов’язань та активів між зацікавленими сторонами.

Об’єкт оподаткування — товар, майно чи дохід, що обкладаються податком.

Одиниця оподаткування — це одиниця вимірювання об’єкта оподаткування.

Платник податку — це фізичні та юридичні особи, які сплачують податки.

Податкова база — це вартість об’єкта оподаткування.

Податкова квота — це доля податку в доході платника податку.

Податкова ставка — це величина податку на одиницю об’єкта оподаткування.

Подвійне оподаткування — оподаткування, що виникає в умовах, коли одна держава претендує на право стягнути податок на підставі факту проживання (або громадянства) платника податку, а інші — на підставі місця отримання доходу.

Прямі податки — податки, що нараховуються безпосередньо на дохід (на майно) платників податку

Стратегія затримки — означає, що фірма затримує одержання платежів на рахунки дебіторів, коли очікується посилення іноземної валюти, і затримує розрахунки з постачальниками та кредиторами, коли очікується послаблення іноземної валюти.

Стратегія прискорення — означає інкасацію іноземної валюти на рахунки дебіторів до строків, коли очікується послаблення іноземної валюти, і розрахунки з постачальниками та кредиторами до строків, коли очікується її посилення.

Трансфертна ціна — ціна продажу товарно-матеріальних запасів між взаємозв’язаними підрозділами ТНК.

Запитання для перевірки знань

1. Яка діяльність компанії за кордоном називається «прямим зарубіжним інвестуванням»?

2. Що таке мотивація прямого інвестування? Назвіть її види.

3. Як ТНК використовують у своїй діяльності недосконалість ринку?

4. Розкрийте поняття декомпозиція ризику ТНК.

5. Назвіть міри регулювання регіонального ризику ТНК.

6. Назвіть форми фінансування ТНК.

7. Які ви знаєте джерела внутрішнього фінансування ТНК?

8. Схарактеризуйте фінансові зв’язки системи ТНК.

9. Перерахуйте елементи оподаткування. Розкрийте їхній зміст.

10. Що таке подвійне оподаткування?

11. Схарактеризуйте систему контролю та регулювання грошових операцій ТНК.

12. Що об’єднує в собі цикл руху грошової готівки ТНК?

13. Що таке трансфертна ціна? Перерахуйте основні детермінанти політики встановлення трансфертних цін.

14. Що таке «нетинг»?

15. Назвіть методи підвищення ефективності контролю та регулювання грошових операцій ТНК.

16. Розкрийте поняття валютних ризиків ТНК. Їхні види.

17. Які ви знаєте стратегії хеджування валютних ризиків ТНК?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Концепція неупередженого міжнародного оподаткування.

2. Валютні ризики ТНК та стратегії їхнього хеджування.

3. Характеристика фінансових зв’язків системи ТНК.