special

Політична економія - Кривенко К.Т.

22.4. Наймана праця і революція у трудових відносинах

Колективні договори. Профспілки і ринок праці. Державне регулювання заробітної плати.

22.4.1. Колективні договори.

Історично початковою формою залучення трудящих до праці на капіталістичному підприємстві було наймання робочої сили через неорганізований і незахищений державою ринок праці. Основний відрізок історії капіталістичного суспільства пов’язаний з існуванням неорганізованого робітничого класу; він був індивідуалізованим, неусвідомленим того, що йому слід бути організованою силою в капіталістичному суспільстві з характерною для нього монополією капіталіста-підприємця на ринку праці. За таких історичних обставин капіталіст був провідною фігурою в найманні робітника: він диктував умови праці, тривалість робочого дня, інтенсивність праці, рівень заробітної плати.

Такому становищу найманої праці на капіталістичному підприємстві та в суспільстві сприяла сама держава, яка в боротьбі між робітниками і підприємцями завжди, аж до 30-х рр. ХХ ст., стояла на боці останніх, довгий час забороняла створення робітниками професійних спілок, укладання колективних договорів, застосування страйків тощо. Долею робітників були нужденність і безумовна підлеглість роботодавцю як за часів класичного, так і монополістичного капіталізму.

Революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х рр. ХХ ст. «зверху», за ініціативою американського президента Ф. Рузвельта в процесі здійснення ним Нового курсу. Найважливіші елементи цього курсу пов’язані з реформуванням трудових відносин в умовах капіталізму, що, безумовно, змінювало риси цієї соціально-економічної формації спочатку в США, а потім і в усіх капіталістичних країнах світу.

Складовими нового курсу були:

права робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю;

прийняття закону про соціальне страхування;

право робітників на проведення страйків (див.: Мальков В. Л. Франклин Рузвельт. — М.: Мысль, 1988. — С. 82 — 101).

Колективний договір укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір дає трудовому колективу законну основу для захисту своїх інтересів шляхом послаблення особистої диктатури власника чи уповноваженої ним особи.

У разі укладання колективного договору звичайно спори розгортаються навколо таких факторів, що визначають його умови:

прожитковий мінімум і рівень заробітної плати;

здатність підприємця виплачувати підвищену заробітну плату і одержувати прибуток;

можливість підвищення продуктивності праці і кращого використання інших виробничих факторів;

вплив підвищення заробітної плати на зростання витрат виробництва;

рівень заробітної плати на інших підприємствах галузі або регіону тощо.

Наслідки колективного договору повинні бути такі. Якщо без дії колективного договору підприємець має владу над найманим персоналом і це дає йому можливість знижувати заробітну плату нижче її конкурентного рівня, то колективний договір, якщо він не має інших вимог, ніж досягнення «конкурентної заробітної плати», відновить об’єктивну рівновагу між попитом на працю і її пропонуванням, що у зв’язку з усуненням монопсонії, приведе одночасно як до зростання заробітної плати, так і до зростання зайнятості вимушено незайнятих робітників (див. тему 19).

Монополія і колективний договір: альтернативні результати

Рис. 22.1. Монополія і колективний договір: альтернативні результати

До того як виникли колективні договори, підприємець-монопсоніст міг би установити рівноважний рівень заробітної плати, показаний лінією WW на рис. 22.1. Але цей рівень нижчий від суспільно необхідної конкурентної заробітної плати, що встановлюється в точці F, і він дає можливість монопсоністу одержувати економічну ренту за рахунок заробітної плати, що збільшує його економічний прибуток. Якщо трудовий колектив, спираючись на законодавчу силу колективного договору, доб’ється підвищення заробітної плати до рівня F, то криві пропонування робочої сили і попиту на неї з боку підприємця, якщо він прагне розширити випуск продукції, перетнуться в точці F. Заробітна плата робітників зросте з W до W1, водночас зросте й кількість праці з Lm до LF, що зменшить обсяги вимушеного безробіття і залучить до виробництва кваліфіковану робочу силу. Отже, одночасно виростуть і заробітна плата, і зайнятість, витрати виробництва (в межах економічної ренти, яка ліквідується), а монопсоністичний прибуток зникне.



 

Created/Updated: 25.05.2018

';