Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

В.3.2. Варіанти простого нагромадження затрат

В.3.2.1. Загальні питання

Виробничі підприємства мають змогу будувати облік затрат згідно з положеннями про склад затрат, галузевими особливостями та методичними рекомендаціями, які враховують особливості технології та організації виробництва, а також згідно з методом простого нагромадження затрат у собівартості продукції.

Формування затрат на виробництво продукції в такому разі відбувається в системі рахунків, які було розглянуто раніше. Аналітичний облік виконується залежно від прийнятого варіанта і наявності технічних засобів та обчислювальної техніки. Але в усякому разі має бути забезпечений облік прямих затрат за видами продукції — виробами, групами виробів, видами робіт, видами послуг та непрямими затратами за видами та визначеними центрами (місцями) виникнення й центрами відповідальності.

Затрати на виробництво в бухгалтерському обліку можуть групуватися на рахунках у двох напрямках: за елементами затрат — обов’язково — та за елементами собівартості (тобто статтями затрат) — за потребою. Можливі варіанти: одно- та попередільний.

В.3.2.2. Побудова обліку затрат за однопередільним варіантом

Основною характерною рисою побудови бухгалтерського обліку затрат за однопередільним варіантом є те, що формування елементів затрат здійснюється одноразово. При цьому можливі дві модифікації: без поділу елементів затрат на прямі та непрямі та з поділом елементів затрат на прямі та непрямі.

У першій модифікації побудови обліку всі елементи затрат є прямими щодо виготовленого продукту. Непрямих затрат немає. Ця модифікація характерна для індивідуальних виробництв (судно- та трубобудування, ремонтні роботи або молокопереробне виробництво, коли виготовляється один вид продукції, який не має типосортового поділу). Наприклад, розлив мінеральної води в однакову тару: 0,33 л і тільки.

Фактична собівартість окремих об’єктів калькуляції готових продуктів визначається як сума елементів затрат, поділена на кількість виробленої продукції (рис. В.3.1, В.3.2).

У другій модифікації побудови обліку за однопередільним варіантом усі витрати, сформовані в елементи затрат, поділяються за двома характеристиками: прямі або непрямі щодо готового продукту. Для аналітичного обліку затрат відкривають рахунки для нагромадження прямих затрат за видами продукції: виробів, замовлень, робіт, послуг тощо та нагромадження непрямих затрат — загальногосподарських, загальновиробничих або інших непрямих. Періодично непрямі затрати розподіляються між окремими видами продукції і визначається фактична собівартість окремих виробів за методом простого ділення суми затрат окремих виробів на кількість за одиницями вимірювання (рис. В.3.3, В.3.4).

Рис. В.3.1. Загальна побудова обліку затрат на виробництво за виробами в індивідуальному монопродуктовому виробництві

Рис. В.3.2. Структурна схема побудови бухгалтерського обліку затрат виробничої діяльності за методом обліку повних затрат у собівартості продукції, ненормативним методом контролю в монопродуктивному виробництві

Примітка: МЗ — матеріальні затрати; ЗОП — затрати на оплату праці; ЗСП — затрати на соціальні потреби; ЗА — затрати на амортизацію; ІЗ — інші затрати.

Рис. В.3.3. Загальна побудова затрат на виробництво за виробами, замовленнями, роботами, послугами тощо

Рис. В.3.4. Структурна схема побудови бухгалтерського обліку затрат виробничої діяльності за методом обліку повних затрат у собівартості продукції ненормативним методом

Примітка: МЗ — матеріальні затрати; ЗОП — затрати на оплату праці; ЗСП — затрати на соціальні потреби; ЗА — затрати на амортизацію; ІЗ — інші затрати; ПЗ — прямі затрати; НПЗ — непрямі затрати; ЦЗ — центри затрат (місця виникнення); ЦВ — центри відповідальності.