Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.2.11.2. Облік елемента затрат на оплату праці

За питомою вагою елемент затрат на оплату праці становить у середньому близько 25 %. Але у деяких трудомістких галузях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно вагомішим. Незважаючи на це елемент витрат на оплату праці — провідний. Праці як фактора виробництва належить основна роль, витрати її фактично визначають вартість. Визначен- ня вартості — основний процес в управлінні економікою суспільства.

Затрати на оплату праці визначають на основі нарахування або за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців), або на основі виробки (певної кількості продукції, виконаної роботи або наданої послуги).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель. До нього додають залежно від форм та систем оплати праці — наряди, рапорти тощо.

В умовах різних видів та форм оплати праці затрати на її оплату є спільним елементом затрат на виробництво. У собівартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: прямим — це оплата праці робітників, які безпосередньо зайняті у виробництві, та непрямим — через різні види групувань затрат на основі розподілу, загальновиробничі, на збут, адміністративні та інші.

Б.4.2.2.11.3. Облік інших елементів затрат

До інших (грошових) елементів затрат належать відрахування на всі види страхування, амортизаційні, на засоби праці та інші затрати.

Елементи витрат «Відрахування на соціальне страхування» є похідними від елемента витрат на оплату праці. Їх розмір залежить від суми нарахованої заробітної плати.

Особливий елемент витрат на виробництво — це «Амортизаційні затрати». За своїм економічним змістом — це сума зносу, яка включена у собівартість продукції.

Сума амортизації засобів праці має бути не лише елементом затрат, а й елементом собівартості. На жаль, його включають до різних груп непрямих витрат, де вони розподіляються пропорціонально різним параметрам щодо собівартості про- дукції.

Суму амортизації визначають спеціальним розрахунком і щомісячно включають до затрат на виробництво за місцем експлуатації у різні види непрямих витрат — загальновиробничі, адміністративні, зі збуту тощо.

Діюча методика формування складу затрат на виробництво передбачає об’єднання всіх НС перелічених видів затрат у групу «Інші затрати». До них належать: платежі з обов’язкового страхування майна господарства; плата стороннім організаціям за охорону об’єктів господарства; витрати на відрядження, збори, послуги пошти тощо.

Облік «Інших затрат» здійснюється переважно на основі рахунків відповідних організацій, установ та підприємств, що надали послуги.

Систематизація затрат здійснюється переважно у відомостях, таблицях або машинограмах.