Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.2.6. Групування затрат за елементами собівартості продукції, послуг

Для формування фінансових (суспільних) відносин слід визначити суспільну необхідність затрат, що відображається в елементах ціни. Відповідно до процесу формування ціни в межах конкретного господарства таке групування затрат відповідає формуванню собівартості продукту праці.

Основою формування ціни у межах виробничої системи є розмежування затрат за видами операційної діяльності: основна, неосновна, допоміжна, обслуговуюча, забезпечуюча. У межах кожного виду діяльності затрати мають бути розмежовані відповідно до галузевих особливостей технології та організації виробництва.

Законодавчо (і положеннями про склад затрат) для потреб фінансового обліку передбачається групування їх за такими ознаками: видом продукції (виріб, група виробів, робота, послуга); місцями (центрами) виникнення (виробництво, надання послуг, торгівля, інша діяльність), тобто за ознаками калькуляційними (елементами собівартості, які в економічній літературі називають статтями затрат) (див. рис. Б.4.1). Для потреб внутрішньогосподарського обліку затрати будуть розчленовані ще за іншими ознаками, такими як бригада, дільниця, цех, виробництво, технологічна фаза, лінія, переділ тощо та характерними для контролю (нормовані, ненормовані, контрольовані, неконтрольовані) і т. д.

Як для потреб фінансового, так і потреб внутрішньогосподарського обліку першою ознакою групування затрат (а точніше, первинною ознакою) є вид продукції. Кожний елемент затрат у момент його формування повинен мати ознаку відношення до конкретного продукту, його виду — виріб, група виробів, робота або послуга. Проте характер затрат та їх зв’язок з продуктом не завжди надають таку можливість, наприклад, освітлення у приміщенні цеху, затрати на оплату праці керівникові цеху тощо. Тому затрати на виробництво за характером поділяються на дві великі групи щодо майбутнього продукту: перша група — це такі затрати, які в момент їх первинного запуску (використання) у виробництво можна віднести до конкретного продукту; друга — коли такої змоги немає. Першу групу називають прямими затратами, другу — непрямими.

Тому затрати у момент їх запуску у виробництво обліковують або за відповідними продуктами — виробами, групами виробів, роботами, послугами або попередньо групують (формують з них) у так звані проміжні облікові комплекси (ПОК), а потім за економічною чи технічною ознакою розподіляють між окремими видами продукції.

Прямі або непрямі затрати — це не економічна, а планово-(кошторисно)-технічна фінансова ознака. При цьому слід мати на увазі, що прямі або непрямі затрати — це ознаки суто індивідуальні, залежні від особливостей технології, організації, виду продукції, конкретного виробництва.

Прямі елементи затрат включають до фінансової собівартості продукції у момент їх запуску у виробництво. Непрямі затрати спочатку групують (збирають), а потім розподіляють (а іноді і перерозподіляють), щоб їх можна було включити до собівартості окремого виду продукції. Процес розподілу (та перерозподілу) непрямих затрат є суто індивідуальним. Параметри розподілу визначають виробником на основі галузевих рекомендацій, інструкцій. Ними можуть бути: маса сировини або матеріалів, нормо-година, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці, технологічна собівартість і т. ін.).

Непрямі затрати групують за видом та характером визначеної однорідності: управління, організація, забезпечення тощо.

Другою ознакою групування елементів затрат на виробництво є місце (центр) їх виникнення. Це може бути структурний підрозділ, який виділений як самостійна госпрозрахункова одиниця (цех, бригада, дільниця, виробництво, технологічна лінія, переділ тощо). Формування затрат за місцями виникнення важливе як для організації фінансового, так і для організації внутрішньогосподарського обліку.

Групування затрат за видами продукції, характером (прямі, непрямі) та місцями (центрами) їх виникнення (первинного використання) дає змогу формувати собівартість продукції для фінансового обліку.