Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.3.5.5. Методика оцінювання та облік наявності і вибуття матеріалів на підприємствах

а) Загальне положення

З трьох методів побудови обліку наявності виробничих запасів матеріалів — паралельно-карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського — найпоширенішим (включаючи й умови використання ЕОМ) є останній, тобто оперативно-бухгалтерський. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-ціновий облік провадиться на складах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — cубрахунків, груп, підгруп і матеріально відповідальних осіб.

Взаємозв’язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура.

На складах облік наявності та руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, гатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватися книги гатункового обліку, пронумеровані і завірені підписами.

б) Методика оцінювання вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

П(с)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються на виробництво або надання послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінювання запасів за методом ЛІФО базується на при- пущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуван- ню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання за- пасів.

Оцінювання за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (perpetual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування — постійна або періодична — полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:

Розглянемо наведене на прикладах.

Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний ва- ріант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл. Б.3.5.2.

Таблиця Б.3.5.2

Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів

Дата	Надходження			Вибуття			Залишок
	Кількість	Ціна	Вартість	Кількість	Ціна	Вар- тість	Кіль- кість	Ціна	Вар- тість
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				160
06.01.2000				50			110
12.01.2000	200	9	1800				310
18.01.2000				220			90
20.01.2000	100	10	1000				190
25.01.2000				80			110
Вартість вибуття за покупними цінами						?
Вартість залишків на складі									?

1. Система постійного списування

а) Методика обліку за ідентифікованою собівартістю

Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює таблиця Б.3.5.3.

Таблиця Б.3.5.3

Передано на виробництво

Вибуло
дата	кількість	у тому числі
06.01.2000	50	40 штук із числа залишків на 01.01.2000 10 штук із партії, купленої 03.01.2000
18.01.2000	220	20 штук із числа залишків на 01.01.2000 40 штук із партії, купленої 03.01.2000 160 штук із партії, купленої 12.01.2000
25.01.2000	80	20 штук із числа залишків на 01.01.2000 5 штук із партії, купленої 03.01.2000 10 штук із партії, купленої 12.01.2000 45 штук із партії, купленої 20.01.2000

Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як на табл. Б.3.5.4.

Таблиця Б.3.5.4

Визначення вартості вит

Дата	Надходження			Вибуття			Залишок
	Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Ціна	Сума
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				100	3	300
							60	8	480
06.01.2000				40	3	120	60	3	180
				10	8	80	50	8	400
12.01.2000	200	9	1800				60	3	180
							50	8	400
							200	9	1800
18.01.2000				20	3	60	40	3	120
				40	8	320	10	8	80
				160	9	1440	40	9	360
20.01.2000	100	10	1000				40	3	120
							10	8	80
							40	9	360
							100	10	1000
25.01.2000				20	3	60	20	3	60
				5	8	40	5	8	40
				10	9	90	30	9	270
				45	10	450	55	10	550
Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами						2660
Вартість залишку									920
На затрати буде списано						2660

рачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації

б) Методика обліку за середньозваженою собівартістю

Сутність методу середньозваженої вартості полягає в тому, що на підставі даних про вартість запасів на початок облікового періоду і на його кінець можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом періоду.

При цьому середня вартість запасу визначається за фор- мулою:

Всер = (Впоч + Впр) : (Кпоч + Кпр),

де Впоч — вартість запасів на початок періоду;

Впр — вартість придбаних запасів в обліковому періоду;

Кпоч — кількість запасів на початок періоду;

Кпр — кількість придбаних запасів в обліковому періоді.

При розрахунку вартості запасів цим методом до кількості запасу на початок в натуральному виразі додається кількість придбаних запасів під час першої покупки протягом періоду, а до вартості на початок періоду — загальна вартість першої покупки. Середня величина вартості одиниці запасу дорівнює відношенню загальної вартості до загальної кількості одиниць запасу. Витрати виробничих запасів відображаються за цією середньою вартістю і в кінці періоду включаються в загальну вартість використаних запасів або реалізованої продукції. До запасу, що залишився після витрачання, додається кількість і загальна вартість придбаних під час наступної покупки одиниць виробничого запасу, і розрахунок середньої вартості одиниці повторюється.

Метод середньозваженої собівартості унаочнює таблиця Б.3.5.5.

При застосуванні методу середньої величини проблема полягає, головним чином, у складності відсліджування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять з такою ж частотою.

в) Методика обліку за методом FIFO

При оцінюванні виробничих запасів за методом FIFO витрачені або продані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які раніше надійшли і довше за все знаходилися в складі запасів. Метод FIFO базується на припущенні, що підприємство спочатку використовує запаси, які закуплені раніше, а також, що грошова одиниця є стабільною від одного звітного періоду до іншого.

Метод FIFO унаочнює табл. Б.3.5.6.

Таблиця Б.3.5.5

Визначення вартості використаних виробничих запасів

Дата	Придбано запасів			Витрачено запасів			Залишок на кінець періоду
	Кількість одиниць	Ціна одиниці	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці	Загальна сума
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				100	3	300
Разом							60	8	480
							160	Середньозважена 4,875 = 780 / 160	780
06.01.2000				50	4,875	244*	110	Середньозважена 4, 875* = 536 / 110	536 (780 – 244)
12.01.2000	200	9	1800				310	Середньозважена 7,535 = 2336 / 310	2336 (536 + 1800)
18.01.200				220	7,535	1658*	90	Середньозважена 7,535* = 678 / 90	678 (2336 – 1658)
20.01.2000	100	10	1000				190	Середньозважена 8,831 = 1678 / 190	1678
25.01.2000				80	8,831	706*	110	Середньозважена 8,831* = 972 / 110	972 (1678 – 706)
Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами						2608
Вартість залишку									972

Примітка. Результати, відзначені знаком (*), округлені.

Таблиця Б.3.5.6

Визначення вартості виробничих запасів, витрачених на виробництво за методом fifo

Дата	Придбано запасів			Витрачено запасів			Залишок на кінець періоду
	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				100	3	300
							60	8	480
06.01.2000				50	3	150	50	3	150
							60	8	480
12.01.2000	200	9	1800				50	3	150
							60	8	480
							200	9	1800
18.01.2000				50	3	150
				60	8	480
				110	9	990	90	9	810
20.01.2000	100	10	1000				90	9	810
							100	10	1000
25.01.2000				80	9	720	10	9	90
							100	10	1000
Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами						2490
Вартість залишків									1090

Як видно з таблиці, при використанні методу FIFO оцінки вартість витрачених виробничих запасів становить 2490 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 1090 грн.

г) Методика обліку за методом LIFO

При оцінюванні виробничих запасів за методом LIFO вартість виробничих запасів оцінюється за собівартістю тих одиниць запасу, які довше за все знаходяться на складі, а одиниці запасу, які входять в собівартість виробленої продукції або реалізованої продукції, оцінюються за собівартістю запасів, придбаних останніми пізніше.

В основу методу покладено принцип, згідно з яким використані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які пізніше всіх придбані, тобто у зворотному порядку за надходженням.

Метод LIFO унаочнює таблиця Б.3.5.7.

При використанні методу оцінки LIFO вартість витрачених виробничих запасів становить 3110 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 470 грн.

2. Система періодичного списування

Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей ме- тод доцільно використовувати, коли неможливо або недоціль- но, або небажана перша система — система постійного списування.

Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.

а) метод прямої ідентифікації

Цей метод унаочнює таблиця Б.3.5.8

 

Таблиця Б.3.5.7

Визначення вартості виробничих запасів витрачених на виробництво за методом LIFO

Дата	Придбано запасів			Витрачено запасів			Залишок на кінець періоду
	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума	Кількість одиниць	Ціна одиниці, грн.	Загальна сума
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				100	3	300
							60	8	480
06.01.2000				50	8	400	100	3	300
							10	8	80
12.01.2000	200	9	1800				100	3	300
							10	8	80
							200	9	1800
18.01.2000				200	9	1800	90	3	270
				10	8	80	90	3
				10	3	30
20.01.2000	100	10	1000				90	3	270
							100	10	1000
25.01.2000				80	10	800	90	3	270
							20	10	200
Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами						3110
Вартість залишків									470

Таблиця Б.3.5.8

Метод прямої ідентифікації

Дата	Надходження				Вибуття			Залишок
	Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Ціна	Сума
Залишок на 01.01.2000	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	1/2	100	3	300
03.01.2000	60	8	480				100	3	300
							60	8	480
12.01.2000	200	9	1800				100	3	300
							60	8	480
							200	9	1800
20.01.2000	200	9	1800				100	3	120
							60	9	80
							200	10	1800
							100	8	800
Вартість залишків за результатом інвентаризації
Усього									920
із них:							20	3	60
За результатами інвентаризації							5	8	40
							30	9	270
							55	10	550
Вартість витрачених матеріалів за купівельними цінами
Усього						2660
У тому числі				80	3	240
				55	8	440
				170	9	1530
				45	10	450

б) Метод середньозваженої оцінки

Цей метод при періодичному списуванні запасів має такий вигляд:

Спочатку визначається загальна кількість та сума матеріалів, які можна було б використати (або продати). Це залишок на початок та придбання (табл. Б.3.5.9).

Потім розраховується середньозважена ціна визначених вище запасів.

3580 : 460 = 7,78 грн.

Далі проводиться інвентаризація залишків на кінець періоду (залишилось 110 шт.).

Потім розраховується вартість залишку за середньозваженою ціною.

110 х 7,78 = 856 грн.

Нарешті, визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів).

3580 – 856 = 2724 грн.

Загальна схема процедур представлена у табл. Б.3.5.10.

Таблиця Б.3.5.9

Матеріали (товари), готові для використання (продажу)

	Кількість	Вартість
1. Залишки на 01.01.2000	100	300
2. Придбання матеріалів (товарів)
03.01.2000	60	480
12.01.2000	200	1800
20.01.2000	100	1000
3. Разом для використання (продажу)	460	3580

Таблиця Б.3.5.10

Рахунок «матеріали» (товари)

Надходження — Дебет		Вибуття — Кредит
Залишок на 01.01.2000	300
Куплено в січні 2000 р.	3280
Доступно для продажу в січні	3580
Середньозважена ціна одиниці	7,7826
Залишки на 01.02.2000 за даними інвентаризації (110 ? 7,78)	856	Закупівельна вартість використаних матеріалів на затрати за січень 2000 (3580 – 856)	2724

в) Метод ФІIФО

При використанні періодичної системи списування використаних матеріалів метод ФІФО має такі особливості.

По-перше, аналогічно попередньому методу, спочатку визначається вартість та кількість матеріалів (або товарів), яку можна було б використати (продати). Це буде 460 одиниць за вартістю 3580 грн. (див. табл. Б.3.5.9).

Потім проводиться інвентаризація залишків, але їх оцінювання проводиться за цінами останніх партій надходження, що унаочнює таблиця Б.3.5.11.

Нарешті визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів), які слід списати.

3580 – 1090 = 2490 грн.

Таблиця Б.3.5.11

Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів) на 31 січня 2000 р. за даними інвентаризації

Показники	Кількість, шт.	Купівельна вартість, дол.	Вартість, дол.
Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів), виявлених під час інвентаризації, усього	110		1090 (90 + 1000)
З них за цінами останніх партій:
2.	10	9	90
3.	100	10	1000

г) Метод ЛІIФО

При використанні системи періодичного списування матеріалів (товарів) методи ЛІФО та ФІФО близькі. При методі ЛІФО спочатку потрібно оцінити залишки невикористаних матеріалів (непроданих товарів) за цінами перших партій над- ходження, а потім розрахувати вибуття (продаж) за цінами останніх партій.

Результати інвентаризації наведені в табл. Б.3.5.12.

Таким чином,

• залишок та надходження 460 шт. 3580 грн.
• залишок невикористаних (непроданих) на кінець місяця див. у табл. Б.3.5.12 — 380 грн.
• використано за місяць 3580 – 380 = 3200 грн.

Таблиця Б.3.5.12

Залишки невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів) на 31 січня 2000 р. за даними інвентаризації

Показники	Кількість, шт.	Купівельна вартість, дол.	Вартість, дол.
Залишок невикористаних матеріалів (нереалізованих товарів), виявлених при інвентаризації, усього	110		380 (300 + 80)
З них за цінами останніх партій:
2.	100	3	300
3.	10	8	80

На вартість матеріалів за обліковими цінами, які відпущені на виробництво, робляться такі записи:

Дебет рахунка «Матеріальні витрати» на загальну суму з наступним відображенням з його кредита в дебет різних ра- хунків.

Наприклад:

Дебет рахунка «Виробництво» (на вартість сировини, матеріалів, призначених для виготовлення продукції), або

Дебет рахунка «Допоміжні виробництва» (на вартість матеріалів, переданих для виготовлення продукції цих виробництв), або

Дебет рахунка «Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання» (на вартість матеріалів, передбачених на ці потреби за кошторисом, і використані знаряддя праці), або

Дебет рахунка «Загальновиробничі витрати» (на вартість матеріалів, використаних цехами на господарські потреби), або

Дебет рахунка «Адміністративні витрати» (на вартість матеріалів, використаних заводоуправлінням, та інші рахунки)

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки виробничих запасів.

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частки транспортно-заготівельних затрат, якщо їх не можна було безпосередньо облікувати за конкретними мате- ріалами.

Для цього щомісяця у бухгалтерії роблять розрахунок суми ТЗЗ, що стосуються відповідної групи матеріалів. Для визначення частки ТЗЗ визначають середній процент цих затрат таким чином:

Розрахована сума частки ТЗЗ відображається у бухгалтерському обліку на тих рахунках, де були відображені суми затрат за обліковими цінами.

Непотрібні матеріали підприємства продають, реалізують.

У разі продажу матеріалів покупцям роблять бухгалтерський запис:

Дебет рахунка «Собівартість реалізованих запасів (матеріалів)»

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки: «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Втрати матеріальних цінностей через стихійне лихо відносяться на збитки.

Дебет рахунка «Надзвичайні витрати»

Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки.