Главная Экономика Економіка зарубіжних країн - Філіпенко A. С.

Економіка зарубіжних країн - Філіпенко A. С.

ГЛАВА 18 2. КНДР

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Назва країни Корея прийшла в Європу у середні віків. Тоді на півострові, розміщеному у Східній Азії, утворилась держава "Корьо", назва якої в устах європейських мандрівників звучала як "Корея". Дещо пізніше корейці назвали свою країну батьківщиною "Тьосон", що означає "країна вранішньої свіжості".

Важко склалася доля цієї країни протягом останнього сторіччя. Наприкінці XIX ст. територія півострова стала об'єктом колоніальної експансії імперіалістичних держав. Від 1910 р. по 1945 р. Корея була колонією Японії, яка перетворила її на аграрно-сировинний додаток до свого господарства, а з часом - на військово-промисловий і стратегічний плацдарм агресії проти сусідніх країн. Після розгрому японських військ Радянською Армією у серпні 1945 р. і звільнення Кореї від колоніального гніту тут, як і в інших звільнених радянськими військами країнах, розгорнулася перебудова економіки на соціалістичних засадах. Але американські війська, які висадилися на півострові, аби прийняти капітуляцію японських військ на південь від 380° пн. ш., зупинили цей процес у Південній Кореї. Тут при підтримці США утворилась Республіка Корея, а у Північній Кореї йшла орієнтація на розвиток по шляху соціалізму.

У вересні 1948 р. Верховні Народні Збори, в яких взяли участь представники як північної, так і південної частини країни, проголосили створення Корейської Народно-Демо-кратичної Республіки.

Ось уже не одне десятиріччя півострів штучно поділений демаркаційною лінією приблизно по 38° паралелі. На півночі від неї - КНДР, її площа 121,2 тис. км2, населення близько 22,8 млн чоловік. На півдні півострова - Південна Корея, площа 98,4 тис. км2, населення - 43,7 млн чоловік. У травні 1948 р. на цій частині півострова була проголошена Корейська Республіка.

Структура економіки, темпи економічного розвитку КНДР та Південної Кореї значно відрізнялись. Спочатку перевага була на боці КНДР, а Південна Корея належала до країн, що розвиваються. Співвідношення економічного розвитку з другої половини 60-х років почало дещо вирівнюватись, а після стрімкого переходу Південної Кореї на шлях ринкових реформ змінилося на користь Корейської Республіки.

Після поділу Кореї на дві частини Північна Корея була у більш вигідному положенні. На Півночі залишилось 92% енергетичних потужностей, 79% видобутку кам'яного вугілля та 80% виробничих потужностей важкої індустрії (хімії, металургії, машинобудування і т. п.). КНДР, яка стала на шлях соціалістичного розвитку, дісталось однобічне господарство колоніального типу, стан якого значно погіршився через диспропорції у розвитку окремих галузей як наслідок розколу країни. До того ж за короткий проміжок часу господарство двічі (спочатку в період Другої світової війни, а потім, після війни 1950- 1953 pp.) було зруйноване майже наполовину.

Велику допомогу КНДР у відбудові народного господарства надавали колишні країни соціалізму, особливо в 1954- 1960 pp. Тільки за період відбудови (1954- 1956 pp.) за рахунок цієї допомоги було піднято з руїн і оснащено новою технікою понад 240 великих та середніх підприємств, збудовано понад 80 нових фабрик та заводів, які стали основою економіки. Отже, за порівняно короткий строк відновлено продуктивні сили країни, реконструйовано основні галузі народного господарства. Після кооперування сільського господарства і розвитку державного сектора у промисловості, починаючи від 1958 p., народне господарство КНДР базується на двох формах власності: державній і кооперативній. Промисловість протягом 60- 70-х років розвивалась вищими темпами, ніж інші галузі господарства. У цей період КНДР стала індустріально-аграрною державою, поступово перетворюючись в індустріальну. Частка промисловості в національному доході, створеному у сфері матеріального виробництва, зросла з 32,8% у 1949 р. до 53,4 в 1960 р. і 70% в 1985 р.

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ

Складний гірський рельєф зумовлює різноманітність географічних умов КНДР, затруднює також освоєння природних ресурсів, ведення капітального будівництва, особливо в галузі інфраструктури. Загальна площа низин - це 25% території, що значно погіршує розвиток аграрного сектора економіки.

Зі всіх складових природно-географічних умов найбільше значення для формування структури економіки мають корисні копалини. Для КНДР характерний досить високий ступінь забезпеченості корисними копалинами. Загальні енергетичні ресурси країни в переведенні на умовне паливо (7000 ккал/кг) оцінюються в 6762 млн т, у тому числі 6617 млн т припадає на вугілля, 120 млн т - на торф, а 9 млн т - на гідроенергію.

Розвиткові чорної металургії сприяють запаси (майже 2 млрд т) залізної руди, відомо ще чимало таких родовищ. КНДР має достатню мінеральну базу для розвитку чорної металургії.

В республіці є значні запаси руд кольорових металів, порівняно багато видобувають поліметалічних та свинцево-цинкових руд, родовища яких залягають на північному сході й заході країни. На північну частину припадає 4/5 покладів руд вольфраму та молібдену. Є також значні запаси кобальту, кадмію, барію, нікелю, золота, срібла, сировини для алюмінієвої промисловості тощо.

У формуванні галузевої структури економіки певну роль відіграли запаси сировини для промисловості будівельних матеріалів.

Безпосередній вплив на розвиток народного господарства має демографічний фактор. Підвищена густота населення на рівнинах та узбережжях морів - 250-400 чол. на 1 км2. Характерний також досить високий природний приріст населення: приблизно 2% на рік.

На початок 90-х років населення КНДР у працездатному віці складало 54% загальної чисельності, а зайнятих у народному господарстві - 46%. Значні зміни в структурі зайнятості викликані структурними змінами в економіці КНДР, зростанням освітнього та кваліфікаційного рівня населення. Курс на прискорену індустріалізацію привів до збільшення числа зайнятих у промисловості за рахунок відтоку робочої сили із сільського господарства. Проте частка зайнятих в аграрному виробництві залишається досить високою, а у невиробничій сфері низька порівняно з колишніми країнами соціалізму.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА. ФАКТОРИ ТА УМОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Стратегія створення матеріально-технічної бази соціалізму в КНДР мала національну специфіку. Партія виходила із необхідності комплексного розвитку економіки при максимальній мобілізації вітчизняних ресурсів в історично короткі строки.

Народне господарство країни- це різносторонній господарський комплекс, покликаний щонайбільше задовольняти потреби суспільного відтворення та населення на основі раціональної утилізації ресурсів у поєднанні з розвитком зовнішньоекономічного співробітництва на принципах "взаємодоповнюючого обміну". В економічній теорії КНДР для характеристики такого господарства використовується термін "самостійна національна економіка".

Практичним результатом з принципової стратегічної установки на максимальне використання внутрішніх факторів розвитку є економічна політика, спрямована на "добудову" в складі національного господарства потрібних галузей та виробництв, що використовують доступні ресурси та відповідають певним умовам суспільства, які ставить економічний та науково-технічний прогрес. В результаті втілення в життя економічної стратегії в КНДР не тільки значно виріс економічний потенціал, а й докорінно змінилась його структура.

Найбільш очевидними для характеристики продуктивних сил в країні є зрушення в макроструктурі господарства, що відображають зміни суспільного поділу праці. Макро-структурні зрушення у виробничій сфері мають своїм результатом зміну структури суспільного продукту та національного доходу, аналіз яких дає змогу говорити про основні напрямки формування народногосподарського комплексу.

З метою динамічного розвитку народного господарства важливо підтримувати правильні пропорції між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання, особливо збалансованості розвитку галузей груп "А" і "Б" у промисловості. У КНДР при вирішенні даного питання виходили з марксистського положення про необхідність випереджаючого розвитку засобів виробництва.

Для 70- 80-х років характерне прогресуюче зближення темпів росту обох груп. У 80-ті роки на перше місце постало питання "харчування та одягу", що позитивно вплинуло на розвиток галузей групи "Б", швидкими темпами почали розвиватись галузі легкої та харчової промисловості. Проте на початкових етапах становлення економіки прискорений розвиток важкої промисловості призвів до виникнення галузевих диспропорцій (табл. 1).

Для народного господарства КНДР до останнього часу характерна напруженість із сировинними ресурсами. Мається на увазі, що в структурі промисловості місце, яке займають видобувні галузі, не відповідає їх значенню основної бази розвитку індустрії. За розрахунками темпи росту видобувної промисловості у 1946-1986 pp. в 2,6 раза відставали від темпів росту валової продукції промисловості в цілому, причому адекватних темпів впровадження матеріало- і фондозберігаючих процесів у цей період не спостерігалося.

Удосконалення структури господарства КНДР вимагало поряд з ліквідацією напруги у видобувних та обробних галузях більш повно забезпечити енергетичні потреби. Зростання питомої ваги енергомістких виробництв у промисловості при недостатньому збільшенні потужностей електроенергетики загострило проблему в 70-ті роки. Вирішення зводилося до нарощування потужностей ТЕЦ за рахунок будівництва середніх та малих електростанцій.

Створення гармонійної структури народного господарства, ліквідація напруги в народногосподарському комплексі потребували вирішення паливно-сировинної проблеми передусім за рахунок більш раціонального використання вітчизняних ресурсів, зниження фондо- і енергомісткості виробництв, відмови від створення потужностей, які вимагають витрати значної кількості дефіцитної сировини та енергії.

Типовою особливістю внутрішньої галузевої структури промисловості КНДР стало створення необхідних пропорцій між виробництвом засобів виробництва та предметів праці в межах першого підрозділу. Економічна стратегія передбачала створення та розвиток багатогалузевого машинобудування, продукція якого задовольняла б потреби в машинах різного призначення. Завдяки випереджаючому ростові машинобудування та металообробки їхня питома вага у валовому продукті промисловості в 1965- 1980 pp. майже подвоїлась.

До найбільш динамічних галузей належить хімічна промисловість, особливо хімія органічного синтезу, що орієнтується на вітчизняну сировину, зокрема використовує продукти переробки вугілля. Створено потужності з виробництва мінеральних добрив, отрутохімікатів, синтетичних волокон, смол і т. п. Це сприяло розширенню сировинної бази інших галузей, зростанню ефективності господарства в цілому. Випереджаючими темпами розвивалась чорна металургія, що виросла в одну із галузей міжнародної спеціалізації. Динамічний розвиток кольорової металургії пов'язаний із зростаючим попитом на продукцію на світовому ринку, результатом чого є експортна спеціалізація основних виробництв. До галузей із випереджаючими темпами розвитку можна віднести також промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та магнезитових вогнетривів. Динаміка структурних зрушень розвитку основних галузей економіки КНДР подана в табл. 3.

Характеристика структурних зрушень в економіці тієї чи іншої країни була б неповною без освітлення територіальної структури її господарства.

На початковому етапі економічного будівництва в КНДР для розміщення продуктивних сил була характерна концентрація промислового виробництва в приморській зоні, районах залягання корисних копалин та у вкрай відсталих периферійних районах.

У процесі формування макроструктури національного господарства приділялась увага раціональному розміщенню виробництва, ліквідації територіальних диспропорцій, комплексності розвитку районів, особливо відсталих.

У даний час у КНДР виділяють три економічні райони: Західний, Східний і Північний.

Західний економічний район найбільш розвинутий. За структурою виробництва практично самостійний, має потужну енергетичну базу, видобувну промисловість, чорну, кольорову металургію, багатогалузеве машинобудування, хімічну, легку й харчову промисловість. Сільське господарство дотримується рисової та зернової орієнтації.

Економіка Східного економічного району базується на багатих запасах різних корисних копалин та енергоресурсах. Спеціалізація сільського господарства зернова (рис та інші злаки), вирощують овочі. Велику роль має морський промисел і переробка його продукції.

Північний економічний район найменш розвинутий. Його населення всього 8%, тут виробляється менше 10% валового внутрішнього продукту країни. Район відрізняється несприятливими природно-кліматичними умовами. Спеціалізація визначається деревообробною та целюлозопапе-ровою промисловістю. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних культур, овочів. Розвинуте лісове господарство.

Політика вирівнювання рівнів економічного розвитку різних регіонів привела до необхідності прискореного розвитку найбільш відсталих північних районів, в результаті питома вага їх у загальному виробництві дещо виросла завдяки будівництву нових підприємств. Проте нерівномірність економічного розвитку ще не повністю ліквідована. Курс на розосередження виробництва знайшов вираження в будівництві нових великих підприємств у невеликих та середніх містах. У КНДР наголошується, що в кожному повіті розміщено мінімум одне велике підприємство центрального підпорядкування і в середньому 18 підприємств місцевої промисловості.

РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Провідну роль в народногосподарському комплексі КНДР відіграє промисловість, серед галузей якої головне місце належить машинобудуванню та хімічній промисловості. У 80-ті роки продукція машинобудування складала 1/3 промислового виробництва країни. На сучасному етапі промисловий комплекс КНДР визначають такі галузі: паливно-енергетична, гірничо-видобувна, металургія, машинобудування, промисловість будівельних матеріалів (особливо виробництво цементу), легка, хімічна промисловість. В цілому корейський промисловий комплекс сформувався в єдину виробничу систему. Доцільно роз глянути основні особливості розвитку галузей промисловості КНДР.

Паливно-енергетична промисловість займає ключові позиції в розвитку господарства республіки. Енергетична база КНДР, маючи значні запаси вугілля, багаті гідроресурси, відчуває, проте, значний дефіцит якісного коксівного вугілля, нафти та газу. Попит на рідке пальне задовольняє нафтопереробний завод в Унгі, збудований з допомогою СРСР, що працює на імпортній нафті. Теплові електростанції виробляють половину електроенергії країни. Посилено освоювались гідроресурси, за запасами яких КНДР займала третє місце серед колишніх соціалістичних країн.

У КНДР розвинута гірнича промисловість. Розробляються родовища понад 140 видів корисних копалин, відомі майже 100 родовищ залізної руди. Країна багата на магнезит, що становить одну із статей сировинного експорту.

Розроблено родовища кольорових металів. Порівняно багато добувають поліметалічних та свинцево-цинкових руд, поклади яких залягають на північному сході та заході країни. На північну частину півострова припадає 4/5 його покладів руд вольфраму та молібдену. Є також значні запаси руд кобальту, кадмію, барію, нікелю, золота, срібла, сировини для алюмінієвої промисловості тощо.

Металургійна промисловість добре забезпечена сировинною базою. Це одна з найбільш розвинутих галузей господарства. У країні є вісім металургійних заводів повного циклу. Широко практикується також виробництво крицевого заліза.

Машинобудування та металообробка - основні, галузі сучасної промисловості КНДР. Вони створені фактично у післявоєнні роки з допомогою СРСР, Чехословаччини, Угорщини, Польщі. Тут діють понад 100 машинобудівних підприємств, що виробляють металорізальні верстати, обладнання для різних галузей промисловості, трактори та автомобілі, екскаватори, електровози, кораблі, електроустаткування, турбіни, деякі види радіоелектроніки.

В основному переважають машинобудівні виробництва, які постачають продукцію для провідних галузей господарства країни. Підприємства, що обслуговують ці галузі, визначають обличчя сучасного корейського машинобудування. Це великі верстатобудівні заводи в Хічхоні та Кусо-ні, завод в Йонсоні, що випускає обладнання для металургійної, гірничої промисловості та електроенергетики, Наг-вонський та Пуштунський заводи, які випускають екскаватори, баштові підйомні крани, двигуни внутрішнього згоряння, бульдозери та інше обладнання, заводи в Кусоні, Чхонджіні, Пхеньяні. Головне підприємство тракторобудування - завод "Кимсон", розрахований на випуск 30 тис. тракторів щороку. Автомобільний завод "Синні" у Токчхоні виробляє вантажні автомашини вантажопідйомністю 2,5, 7 та 10 т, є акумуляторний і тролейбусний заводи у Пхеньяні. У країні діє п'ять судноверфів. Найбільша - у Чхонджіні - спеціалізується на виробництві великих морозильних траулерів і транспортних суден, малі судна будують У Вонсані, Нампхо та Кім-Чхеку.

Електромашинобудівні, інструментальні та приладобудівні підприємства зосереджені в основному в містах Пхеньяні, Нампхо, Кесоні, Хампхині.

Хімічна промисловість КНДР має досить міцні виробничі потужності. Провідну роль у цій галузі відіграє комплекс хімічних виробництв у районі Хиннаму, де розташовані заводи хімдобрив, хлорвініловий, лакофарбовий, фармацевтичний, хімкомбінат, заводи отрутохімікатів і синтетичного волокна. Хімічний комбінат у Нампхо виробляє синтетичний каучук, карбід кальцію, каустичну і кальциновану соду. Продукція згаданих підприємств не тільки задовольняє внутрішні потреби країни, а й становить статтю експорту. В республіці діють підприємства з виробництва будівельних матеріалів, підприємства деревообробної, легкої та харчової промисловості. Крім дрібних підприємств легкої промисловості, є кілька текстильних комбінатів, шовкоткацькі, трикотажні, швейні, взуттєві фабрики. Розвинута фарфорова, скляна промисловість, продукція якої знаходить попит далеко за межами КНДР.

Північна Корея має обмежені земельні ресурси (для обробітку придатні лише 18- 20% території країни). Сьогодні сільське господарство країни майже повністю задовольняє внутрішні потреби населення в продовольстві та сировині. У сільському господарстві КНДР переважає землеробство, яке дає понад 2/3 продукції даної галузі. В умовах обмеженості орних земель традиційно важливе значення має зрошувальне землеробство. Розширення площі заливних полів дало змогу збільшити врожаї рису - головної продовольчої культури.

У структурі посівних площ друге місце після рису займає кукурудза. Вирощують також гаолян, сорго, пшеницю, ячмінь, овес. Велике значення для забезпечення населення продуктами харчування мають соєві боби, картопля, батат, різні овочі. Площі під технічними культурами - коноплями, бавовною, льоном - обмежені. Специфічною культурою є женьшень, що має експортне значення. Структура посівних площ порівняно стала через обмеженість орного фонду. Недостатня кількість земельних площ, придатних для посіву, призводить до того, що інтенсифікація виробництва є основним методом збільшення сільськогосподарської продукції в КНДР. До галузей сільськогосподарської спеціалізації належить садівництво: половину площ займають яблуневі та грушеві сади, продукція яких йде на експорт. Прискореними темпами розвивається шовківництво - традиційна галузь корейського сільського господарства. Шовкові плантації займають понад 50 тис. га. КНДР має сприятливі природні умови для розвитку тепличного господарства.

Найменш розвинутою галуззю сільського господарства є тваринництво, продукція якого складає менше 20% валової продукції сільського господарства. Труднощі розвитку цієї галузі пов'язані передусім із недостатнім розвитком кормової бази, малопродуктивністю місцевих порід, традиційним використанням великої рогатої худоби як тяглової сили. Виробництво м'яса зростає за рахунок більш прискореного розвитку свинарства та птахівництва. 75% м'ясної продукції - свинина.

Динаміка виробництва основних сільськогосподарських культур та продукції тваринництва подана в табл. 4.

ТРАНСПОРТ І ЗВ'ЯЗОК

Серед макроструктурних проблем, які потребують невідкладного вирішення, важливе місце має прискорення розвитку основних ланок виробничої інфраструктури, особливо транспорту. Основні транспортні системи КНДР - залізниці, на які припадає більше 90% вантажообороту країни, понад 70% пасажирських перевезень. Одна із актуальних проблем залізничного транспорту - електрифікація, що допоможе збільшити пропускну спроможність залізниць. Наявність зручних гаваней на західному та східному узбережжі дає змогу здійснювати як внутрішні, так і зовнішні перевезення.

У внутрішніх перевезеннях значну роль відіграє річковий транспорт (протяжність річкових судноплавних шляхів - 3200 км). Повітряний транспорт почав функціонувати лише у повоєнні роки. Сьогодні КНДР повітряним сполученням має зв'язок з більшістю країн світу. Лише із 70-х років почав розвиватись трубопровідний транспорт, який використовувався для транспортування переважно твердих вантажів.

Північна Корея забезпечена всіма видами сучасного зв'язку - поштовим, телеграфним, радіотелевізійним. Телефонні станції оснащені сучасним автоматичним обладнанням. Супутниковий зв'язок з'єднує КНДР з багатьма країнами.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ КНДР

У колоніальний період корейська економіка майже повністю залежала від Японії, підприємства не мали завершеного технологічного циклу, що спричиняло ввіз значної частини готових виробів з Японії. За рахунок імпорту задовольнялись потреби в товарах народного споживання, особливо в тканинах, одязі. Однобічна орієнтація промислового розвитку спричинила відповідну структуру зовнішньої торгівлі. На частку промислової сировини та напівфабрикатів припадало 42% корейського експорту. У стр уктурі імпорту готові вироби становили 60%. Після звільнення Кореї ТПК прийняла курс на прискорений розвиток народного господарства. В результаті подолання техніко-економічної відсталості докорінно змінилися зовнішньоекономічні зв'язки країни. Розвиток економічних та науково-технічних зв'язків з СРСР та іншими соціалістичними країнами став основою зовнішньоекономічної політики Кореї в післяколоніальний період. У цей час було реконструйовано та побудовано майже 50 підприємств та інших об'єктів, що стали основою національної економіки.

Наприкінці 70-х років почався істотний поворот у розвитку зовнішньої торгівлі. Прийнято комплекс заходів з активізації зовнішньоторговельної діяльності: реорганізовано зовнішньоторговий, зовнішньоекономічний апарат країни, створено нові експортні підприємства в різних галузях індустрії, ведуться активні пошуки нових можливостей участі в МПП.

У 80-ті роки ще більше зросла роль зовнішнього фактора у вирішенні проблеми корейської економіки. Проведення накресленої програми потребує більш активного включення КНДР у МПП, вдосконалення форм її участі у світогосподарських зв'язках. Третя сесія ВНЗ КНДР сьомого скликання (січень 1984 р.) закріпила курс на прискорений розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і підвищення ролі зовнішнього фактора у вирішенні економічних завдань. Сучасний етап економічного розвитку ставить нові, більш складні завдання, які потребують подальшого вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

Машинобудування та хімічна промисловість працюють в основному на задоволення внутрішніх потреб, хоча значна частина електротехнічної продукції має експортне значення. Частка продукції хімічної промисловості в експорті незначна. Відчутно зросла частка продукції харчової, легкої промисловості та продукції промисловості будівельних матеріалів. Значний відсоток в експорті належить продукції гірничорудної та металургійної промисловості (табл. 5).

Очевидним є те, що зовнішньоторговий оборот КНДР з 1961 р. зростав. Нині співвідношення експорту й імпорту приблизно однакове.

Значна частка зовнішньоторгового обороту КНДР припадає на колишні соціалістичні країни, зокрема СНД - понад 30%, понад 30% припадає на країни з розвинутою ринковою економікою. Після певного спаду зросла також частка товарообороту з Японією, США (табл. 6, 7).

На українському ринкові знайшла місце продукція легкої промисловості та деякі види продукції машинобудування КНДР. Продукція машинобудування України, харчової промисловості, хімічної займе 7айближчим часом певне місце на ринку КНДР.

Основою зовнішньоекономічної діяльності КНДР є врівноважений підхід до розширення участі країни на зовнішніх ринках, інтернаціоналізація і лібералізація національної економіки, диференціація торгівлі, активна багатостороння кооперація.