Главная Финансы Книги Фінанси підприємств - Філімоненков О.С.

Фінанси підприємств - Філімоненков О.С.

Розділ 10. Фінансова санація та банкрутство підприємств

10.1. Фінансова криза на підприємствах та причини її виникнення

Останніми роками економіка України розвивається дедалі динамічніше. Так, якщо у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний ВВП збільшився на 6,0 %, то у 2001 р. — на 9,0 %.

У 2001 р. зберігалась позитивна динаміка збільшення обсягу випуску продукції та валової доданої вартості у провідних галузях економіки. Найбільший внесок мали такі галузі, як переробна, харчова, легка, а також машинобудування.

У 2000-2001 рр. продовжували покращуватись і фінансові результати діяльності підприємств. Так, якщо в 2000 р. розміри фінансових результатів від звичайної діяльності суб'єктів господарювання до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) перевищували 11,5 млрд грн, то в 2001 р. — 19,0 млрд грн (тобто на 7,5 млрд грн, або на 65 % порівняно з 2000 р.).

Але незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, практично кожне друге вітчизняне підприємство було збитковим. Найбільше збиткових підприємств та організацій спостерігається на транспорті — понад 65,0 %, у матеріально-технічному постачанні та збуті — близько 65,0 %, на будівництві — близько 60,0 %.

Збиткова діяльність підприємств та організацій є однією з головних причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком цього є збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств. Так, дебіторська та кредиторська заборгованості за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та бюджетних установ) на 1 грудня 2000 р. становили відповідно 197,2 та 270,0 млрд грн, що перевищило їх розмір порівняно з початком 2000 р. відповідно на 15,8 та 17,8 %. На 1 листопада 2001 р. дебіторська та кредиторська заборгованості за зазначеними суб'єктами господарювання становили відповідно 215,8 та 278,0 млрд грн, тобто зросли порівняно з початком року відповідно на 16,5 та 7,6 %.

Найбільша питома вага кредиторської заборгованості припадає на промисловість (понад 35,0 %), торгівлю та громадське харчування (близько 20,0 %) і транспорт (близько 10,0 %).

Протягом останніх років значною залишалась прострочена заборгованість.

Внаслідок значної дебіторської та кредиторської заборгованостей і їх прострочення велика кількість суб'єктів господарювання є неплатоспроможними. При цьому більш як третина неплатежів у промисловості спостерігається в таких галузях, як електроенергетика (понад 30,0 % загальної суми кредиторської заборгованості по промисловості), паливна промисловість (понад 16,0 %) і чорна металургія (понад 15,0 %). Значною залишається сума заборгованості із заробітної платні. Понад 15,0% становить заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.

Значні суми кредиторської заборгованості у суб'єктів господарювання, тобто їх неплатоспроможність, свідчать про те, що такі підприємства перебувають у глибокій фінансовій кризі.

Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність власних коштів у суб'єктів господарювання для здійснення своєчасних розрахунків з платежів у бюджет, цільові фонди, постачальникам, підрядникам, працівникам тощо внаслідок зниження з різних причин результатів їх господарсько-фінансової діяльності. Іншими словами, фінансова криза — це неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.

Зумовити фінансову кризу на підприємстві можуть як зовнішні фактори (тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства), так і внутрішні (тобто ті, що залежать від діяльності підприємства).

До зовнішніх факторів належать:

• політична нестабільність у країні, в якій розміщене підприємство;

• нестабільність господарського та податкового законодавства;

• значний рівень інфляції;

• зниження купівельної спроможності населення;

• нестабільність фінансового ринку;

• криза, посилення конкуренції в галузі;

• інші.

Ці фактори можуть зумовити фінансову кризу, якщо відповідні служби підприємств неналежно або несвоєчасно реагують на них.

До внутрішніх факторів належать:

• низький рівень кваліфікації керівного персоналу;

• помилки в організації постачання та здійснення виробничої діяльності;

• помилки в інвестиційній політиці;

• дефіцит коштів для фінансування;

• низький рівень менеджменту та маркетингу;

• недосконалість виробничої структури та структури управління;

• інші.

В окремих підприємств спостерігаються специфічні причини виникнення фінансової кризи.

Фінансова криза буває трьох рівнів:

перший — залежно від фінансового стану підприємства, коли цей стан не загрожує його функціонуванню (за умови переведення його на режим антикризового управління);

другий — фінансовий стан на підприємстві загрожує його існуванню і потребує негайного здійснення фінансової санації;

третій — кризовий, що потребує ліквідації підприємства.

Встановлення рівня фінансової кризи зумовлюється необхідністю прийняття своєчасного та правильного рішення про відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом.