Главная Инвестиции Книги Інвестиційне кредитування - Пересада А.А.

Інвестиційне кредитування - Пересада А.А.

3. Аналіз беззбитковості

Мета цього аналізу — визначити точки рівноваги, в яких надходження від продажів дорівнюють витратам на продану продукцію. Коли обсяг продажів нижче цієї точки, то фірма несе збитки, коли надходження рівні витратам, фірма веде справи беззбитково.

Аналіз беззбитковості служить для порівняння використання запланованої потужності з обсягом виробництва, нижче якого фірма має збитки. Точку беззбитковості можна визначити в показниках фізичних одиниць виробленої продукції або рівня використання виробничої потужності, за якої надходження від продажів та витрати виробництва рівні. Надходження від продажів у точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цій точці є беззбитковою продажною ціною.

Перед тим як вирахувати величини беззбитковості, необхідно перевірити наявність таких умов і допущень:

• витрати виробництва та маркетингу є функцією обсягу виробництва або продажів;
• обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів;
• постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;
• змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, і, таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його обсягу;
• продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для всіх рівнів випуску не змінюється з часом, тому загальна вартість продажів є лінійною функцією від продажних цін та кількості проданої продукції;
• величина беззбитковості визначається для одного продукту, а у випадку різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.

Математично беззбиткове виробництво обчислюється так:

,(4.8)

або

,(4.9)

де Ps — ціна одиниці продукції; Cv — змінні витрати на одиницю продукції; V — кількість одиниць випущеної продукції; Cf — річні постійні витрати.

Приклад 4.7. Компанія виготовляє продукт А. Величина постійних витрат — 220 тис. грн для даного виробництва. Максимально можливий обсяг випуску продукції становить 1000 одиниць. Одиниця продукції реалізується за ціною 820 грн, змінні витрати становлять 270 грн на одиницю продукції. Таким чином за формулою (4.9):

V = 220 000 : (820 – 270) = 400 одиниць продукції.

Отже, при випуску 400 одиниць виробів А підприємство не має збитків, але і не має прибутків.

Розв’язок цього прикладу можна показати і графічно (див. рис. 4.4).

Рис. 4.4. Графік точки беззбитковості

При реалізації концепції беззбитковості можна помітити, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції та послуг сильно впливає на зміну прибутку. Це явище називається ефектом виробничого левереджа (або операційного важеля).

Розглянемо це на прикладі.

Приклад 4.8. Підприємство випускає продукцію А. В першому році змінні витрати склали 20 000 грн, а постійні — 2500 грн.

Загальні витрати складають 20 000 + 2500 = 22 500 грн. Виручка від реалізації продукції склала 30 000 грн. Таким чином, прибуток за перший рік становитиме 30 000 – 22 500 = 7500 грн.

На другому році внаслідок збільшення продукції на 15 % одночасно виросли на таку саму величину змінні витрати та обсяг реалізації.

У такому випадку змінні витрати становитимуть 20 000 ? 1,15 = = 23 000 грн, а виручка 30 000 ? 1,15 = 34 500 грн. При незмінності постійних витрат загальні витрати становитимуть 23 000 + + 2500 = 25 500 грн, а прибуток — 34 500 – 25 500 = 9000 грн. Порівнявши прибуток у другому та в першому році, одержимо 9000 : 7500 = 1,2 (120 %). Тобто при збільшенні реалізації продукції на 15 % спостерігається зростання обсягу прибутку на 20 %. Це і є результат впливу операційного (виробничого) важеля.

Для виконання практичних розрахунків залежності зміни прибутку від зміни обсягів реалізації пропонується така формула:

С = (PsV – Зпер) / Пв = (Зпос + Пв ) / Пв, (4.10)

де С — сила впливу виробничого важеля; Ps — ціна одиниці продукції; V — кількість одиниць реалізованої продукції; PsV — обсяг реалізації в грошовому еквіваленті; Зпер — загальна величина перемінних витрат; Зпос — загальна величина постійних витрат; Пв — валовий прибуток.

Для нашого випадку сила впливу виробничого важеля в першому році становила: С = (2500 +7500) : 7500 = 1,3333. Ця величина означає, що зі збільшенням виручки від реалізації, припустимо на 15 % (як в нашому випадку), прибуток зростає на 1,3333 ? 0,15 = 20 %.