Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

6.2. Форми міжнародних економічних відносин

1. Світогосподарські зв'язки та їх форми.

2. Сутність і форми міжнародного руху капіталів.

3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

4. Валютний ринок і валютний курс.

5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Форми світогосподарських зв'язків

Світова торгівля сягає своїм корінням у добу Стародавнього Риму, Стародавньої Греції та інших країн Середземномор'я. Зрозуміло, що у рабовласницькому суспільстві і навіть у феодальному на продаж за кордон спрямовувалася незначна частка виробленої у країні продукції, адже господарства були здебільшого натуральними, тобто створювали цю продукцію або безпосередньо для себе, або для внутрішнього ринку. Втім, поступово кількість товарів, що вивозилися за кордон, збільшувалася і в період капіталізму міжнародна торгівля охоплює всю планету — так створюється світовий ринок.

До форм світогосподарських зв'язків, що водночас є формами міжнародних економічних відносин, належать міжнародна торгівля, вивіз капіталу і міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція робочої сили.

Міжнародна торгівля — це царина світових товарно-грошових відносин, сукупність світогосподарських зв'язків. Коли йдеться про торгівлю товарами (а можлива і торгівля послугами), то слід зазначити можливість і необхідність зовнішньоторговельного обміну. Можливість зовнішньоекономічного обміну пов'язана з розвитком продуктивних сил країн, збільшенням масштабів сільськогосподарського та промислового виробництва, поліпшенням транспортних засобів.

Необхідність зовнішньої торгівлі для будь-якої без винятку країни зумовлена такими чинниками:

• зростанням у світі попиту на різні види палива, сировини, матеріалів, комплектуючих тощо;

• неможливістю забезпечити себе власними силами паливом, сировиною, матеріалами тощо;

• наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживаються в усьому світі, але можуть вироблятись лише в окремих його регіонах (кава, какао, чай, цитрусові тощо);

• існуванням потреби в одержанні іноземної валюти.

Кожній країні, навіть високорозвиненій державі, зовнішня торгівля вкрай необхідна. Тому хибною є так звана теорія автаркії, тобто створення замкнутого самодостатнього господарства в межах окремої країни, згідно з якою розвинена держава здатна обійтися без імпорту закордонної продукції за допомогою винайдення якихось замінників, штучних матеріалів тощо. Таку політику здійснювали нацистська Німеччина та фашистська Італія напередодні Другої світової війни.

Для невеликих країн значення зовнішньої торгівлі, особливо експорту (вивозу) товарів має істотне, іноді виняткове значення. Адже ці країни не в змозі продукувати всі види товарів, а лише деякі. При цьому потрібен випуск великої кількості цих товарів, інакше виробництво продукції буде нерентабельним. А всю виготовлену на підприємствах продукцію маленька країна спожити не може. Наприклад, автомобільний завод "Рено" у Бельгії повинен виробляти сотні тисяч легкових автомобілів щороку, інакше (якщо їх випускати мало) вони будуть дуже дорогими; населення ж цієї країни невелике, отже, більшу частину машин потрібно експортувати. Саме тому експортна квота, тобто частка експорту до валового внутрішнього продукту, становить у Бельгії 58,7 %, тоді як в Японії — 9,3 %, а у США — тільки 6,7 %.

Міжнародна торгівля розвивається швидкими темпами, набагато випереджаючи зростання виробництва. Так, у першій половині 90-х років це випередження становило майже 3 рази. У сферу світової торгівлі щороку надходить 1/5 усього, що видобувається, вирощується і виробляється на планеті. При цьому у світовій торгівлі дедалі збільшується питома вага не сировини та енергоносіїв, як це було раніше, а продукції обробної промисловості, яка нині становить понад 3/4 усієї торгівлі, а частка машин і обладнання досягла 1/3. Надзвичайно велика частка машинобудівної продукції в експорті найрозвиненіших країн світу: у США — понад 40 %, Японії — майже 70 %. На жаль, в експорті України переважає поки що здебільшого збіжжя, метал, олія, технічний спирт тощо, продукція ж машинобудування не перевищує в ньому 10 %.

Змінюється не лише структура міжнародної торгівлі, а й співвідношення сил на світовому ринку. Якщо у перші роки після Другої світової війни на ньому панували США (1/3 усього світового експорту), то нині перше місце посідає Німеччина (13 %), США — на другому місці (12 %), а на третьому — Японія, яка у перші післявоєнні роки взагалі не була представлена на світовому ринку. Швидко зростає частка "молодих тигрів", тобто країн Південно-Східної Азії — Таїланду, Південної Кореї, Сінгапуру, у тому числі продукції суднобудування. На зміни у поділі перших місць серед експортерів вплинула також висока якість німецьких легковиків і радіоприймачів, японської теле- і радіоапаратури, італійського взуття.