Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

1.6. Сутність і еволюція грошей

1. Розвиток форм вартості і сутність грошей.

2. Функції грошей.

3. Альтернативні теорії грошей.

4. Грошовий обіг і його закони.

Проста, одинична або випадкова форма вартості

Насамперед потрібно сформулювати ознаки грошей. Вони повинні мати загальне (суспільне) визначення, слугувати засобом збереження вартості і на цій основі використовуватися як посередник при обміні товарів і послуг.

Грошова форма вартості — результат тривалої еволюції мінової вартості. Перш ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму. Історично першою була проста, одинична або випадкова форма вартості:

1 лантух збіжжя (товар А)=1 сокирі (товар В).

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В, тому товар А перебуває у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить виразом вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент, тому другий товар В перебуває в еквівалентній формі вартості.

Проста, одинична або випадкова форма вартості — це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. Якщо поміняти товари А і В місцями, суть цієї форми вартості не зміниться.

Аналіз простої, одиничної або випадкової форми вартості свідчить, що вартість тут не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару. В самому факті прирівнювання у певній міновій пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх подібність.

Повна або розгорнута форма вартості

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема відокремлення скотарства від землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, одиничної або випадкової форми вартості до повної або розгорнутої, яку можна виразити так:

У результаті регулярного обміну мінові пропорції набували стійкішого характеру. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розкладом первіснообщинного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Наприклад, власник шкури тварини міг придбати зерно лише у тому разі, якщо вона не була йому необхідна. Тому обмін одного товару на інший нерідко був неможливий, вартість кожного товару не набувала остаточного, загальноприйнятого вираження. Для цього був потрібен товар, який мав би споживну вартість для всіх членів суспільства. У складнощах безпосереднього товарообміну знаходили свій зовнішній вияв внутрішні суперечності між товаром і товарним виробництвом, між споживною вартістю і вартістю, між конкретною й абстрактною працею.