Главная История Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

5. Берестейський договір

До Берестя повернулися після перерви голова делегації О. Севрюк та М. Любинський. М. Левитський залишався ввесь час у Бересті.

Крім російської та української делегацій, до Берестя прибула делегація від Харківського Народнього Секретаріяту О. Медведев та В. Шахрай. Л. Троцький заявляючи, що більша частина України належить до Харківського Народного Секретаріяту і що вплив Центральної Ради зменшився, вимагав визнати Харківський Народний Секретаріят за дійсний український уряд.

О. Севрюк та М. Любинський виязили багато такту й дипломатичного хисту і відстояли права Української Народної Республіки, підтверджені 4-им Універсалом. Промову М. Любинського генерал Гофман назвав у своїх споминах «надзвичайно красномовною». Спроба Л. Троцького опротестувати докази М. Любинського була знехтувана офіційною заявою представників почвірного союзу про визнання самостійної Української Народної Республіки.

Це була велика перемога молодих українських дипломатів. Хоч їхні партнери заявляли, що не погодяться на мир, якщо Київ упав, їм вдалося добитися підписання мирового договору у ніч з 8 на 9 лютого, коли Мала Рада та міністри покидали столицю.

Берестейський мир встановлював кордони між Українською Республікою та Австро-Угорщиною на довоєнних кордонах Росії з Австро-Угорщиною. Кордон з Польщею мав бути визначений мішаною комісією «на основі етнографічних відносин і бажань люд-ности». Сторони обопільно відмовлялися від сплати коштів війни та покриття воєнних шкод. Договір регулював взаємне постачання хліборобських і промислових «лишків». Конкретно це означало постачання Україною 1.000.000 тонн збіжжя, м'яса, круп — до липня 1918 року. Далі обумовлено обмін полоненими, встановлення дипломатичних відносин, повернення цивільних інтернованих, відновлення правних зносин.

У Берестейському договорі була таємна стаття про поділ Галичини на польську та українську й об'єднання української Галичини з Буковиною в один коронний край. Цей пункт договору був написаний у двох примірниках: один мав австро-угорський уряд, другий — О. Севрюк. Але Севрюк показав його у Відні українцям. Тоді граф Чернін примусив Севрюка повернути свій примірник. Звичайно, поляки почули про цей таємний договір і вжили заходів, щоб він не був реалізований. Легковажність О. Севрюка внесла багато ускладнень для Галичини та Наддніпрянської України.

Додатковими умовами Берестейського договору були — збройна допомога Українській Республіці для боротьби з большевиками та позика їй в сумі мільярда карбованців.

Проголошення Берестейського договору застало Український Уряд на Волині, яку в той час українські війська під командою полковника Болбочана та полковника Сушка очищали від большевицьких військ. Коли поширилися чутки про наближення німців, большевицькі частини почали тікати з України. Боротьбу з большевиками фактично провадили українські війська, слідом за якими йшли німецькі. 2-го березня 1918 р. Український Уряд повернувся до Києва, а 3-го березня, вступили до нього перші ешельони німців.