Главная Культурология Культурологія - Гриценко Т.Б.

Культурологія - Гриценко Т.Б.

Світоглядні засади європейської культури ХІХст.

Розвиток філософської думки протягом ХІХ ст. був спрямований на відкриття нових можливостей людини, переосмислення її місця й ролі у багатомірному і складному світі, що дало нові імпульси для розвитку мистецько-художнього процесу.

Бурхливий розвиток капіталізму, до того часу змальований ідеальним, продемонстрував глибокі суперечності між багатством і бідністю, між громадським потягом і егоїзмом правлячих кіл. Важливо, що представники класичного утопічного соціалізму, насамперед Ш.Фурє, передбачали розквіт культури, науки, освіти як життєво важливих складових майбутнього суспільства - гармонійного, радісного і морально чистого.

Під впливом науково-технічних досягнень доби панівний до цього часу релігійно-естетичний досвід усе більше розглядався як другорядний.

Наприкінці XIX ст. відбулися суттєві зрушення в багатьох сферах суспільного життя.

Здобутки технічного прогресу неправомірно розглядалися як прогрес усієї культури, що призвело до переоцінки економічного фактора в житті суспільства. Поряд з цим у філософії все більше актуалізується проблема людського існування. Апокаліпсичним відчуттям історії відзначався російський символізм. Філософ В.Соловйов - теоретик ортодоксального натхнення, - вбачав у величі Росії батьківщину спасіння людства, третій Рим. Одним з головних завдань російські філософи (М.Бєрдяев, П.Флоренський) вважали створення нової релігійної свідомості на підставі синтезу християнської ідеї та філософії.

Ha зламі століть істину все більше шукають у несвідомому. На цих підвалинах формується філософія життя в поглядах Ф.Ніцше: основа життя - це воля, інстинкт влади, a якщо його немає, тo істота деградує; А. Бергсона: життя - це безперервне творче становлення; О.Шпенглера: про початок „закостеніння” творчих джерел культури, розповсюдження культури „вшир” і появу масової культури. Поступово набуває популярності психоаналіз З.Фрейда npo творчо-спонукальну роль несвідомого і сексуального почуття, що згодом набуло поширення в практиці психоаналітичного дешифрування художніх образів.