Главная Культурология Культурологія - Гриценко Т.Б.

Культурологія - Гриценко Т.Б.

5. КУЛЬТУРА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

5.1. Загальна характеристика культури Середньовіччя

Середньовіччя займає період всесвітньої історії, що слідує за історією стародавнього світу і передує новій історії. Термін «середні віки» ( лат. мedium aevum, букв. – середній вік) з’явився в ХV ст. у італійських істориків-гуманістів, які стали вживати його для визначення періоду історії від загибелі Західної Римської імперії до ХV ст. Епоха Середньовіччя поділяється на три періоди. Перший період – (кінець V – перша половина ХІ ст.) є перехідним від античності і варварства до феодальної епохи, якому характерний економічний занепад. Другий період (друга половина ХІ–ХІІ ст.) – час розквіту середньовічного феодального суспільства, поширення освіти та культурного розвитку. Третій період (ХІV–ХVст.) – час зміцнення феодальної монархії і послаблення впливу церкви, появи наукових дослідних знань, зародження гуманізму і початок епохи Відродження.

Період Середніх віків займає V–ХV ст., у сучасній історичній науці його назвали епохою феодалізму, у рамках якої почав закладатися фундамент європейської цивілізації. У цей час європейської історії відбувалося Велике переселення народів, внаслідок чого на історичній території Європи з’явилися нові держави та народи, зародилися сучасні нації, їх мова та культура, особливості мислення та поведінки, національний характер. У цей час почали складатися основні класи капіталістичного суспільства – буржуазія та пролетаріат.

В епоху Середньовіччя починається історія народів таких європейських держав, як Англія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Голландія, країн Піренейського, Апеннінського та Балканського півостровів, скандинавських країн – Данії, Норвегії, Швеції, а також Візантії, наступниці Західної Римської імперії.

У період Середніх віків вже не рабовласник і раб, а феодал і залежний селянин представляли основні класи тогочасного суспільства. Для феодальної епохи характерним є, з одного боку – жорстока експлуатація селянства та низький, примітивний стан техніки, а з іншого – зростання продуктивних сил. Відділення ремесла від росту міст, центрів ремесла та торгівлі. Подальше зростання продуктивних сил призведе до формування нових капіталістичних відносин, які завершаться буржуазними революціями у деяких європейських країнах.

Велику роль у житті народів середньовічної Європи відігравали церква та релігія, які жорстко контролювали діяльність людини протягом життя, постійно впливаючи на її свідомість та поведінку. Під церковною опікою перебували не тільки низи, а й феодальна знать. Середньовічна церква була зіткана з протиріч. Вона мала великий позитивний вплив на все духовне життя суспільства, сприяла зміцненню єдності європейських народів, залученню їх до нових морально-етичних цінностей. Разом з тим, християнська церква частково пригнічувала народну культуру, корені якої сягали у язичницькі часи, переслідувала іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки. Об’єднавши на основі християнських цінностей європейські народи, церква сама ж вбила між ними клин, розколовшись у ХІ ст. на західне та східне християнство.