Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.2. Предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти (за принципом двоїстості)

А.2.1. Загальне поняття про предмет бухгалтерського обліку

Одним із основних питань загальної теорії бухгалтерського обліку є визначення його предмета. Правильне тлумачення цього поняття має принципове значення, оскільки залежно від того, що відображується і в якому масштабі, розглядаються всі питання теорії і практики бухгалтерського обліку.

Визначення і розкриття предмета бухгалтерського обліку потребує системного та історичного підходу. З огляду на загальні положення про предмет науки доходимо висновку: визначення предмета бухгалтерського обліку має охоплювати все найзагальніше для бухгалтерського обліку в усіх сферах суспільного виробництва. Це загальне має бути і найістотнішим для бухгалтерського обліку і водночас відбивати функції, завдання і роль обліку в суспільстві.

На підставі сутнісного визначення обліку, зумовленого економічною та правовою природою системи господарювання, а також узагальнення світової теорії і практики обліку основним його змістом, предметом можна вважати процес створення (виробництва) суспільного продукту, його обмін, розподіл і споживання в умовах ринкових відносин. Суспільний продукт — це продукт будь-якого господарюючого суб’єкта, виготовлений для обміну, тобто для ринку.

Об’єкти і суб’єкти ринку та ринкових відносин протистоять одне одному як рівнозначні величини, адже все, що має вартість (об’єкт), з одного боку, має також свого правовласника (суб’єкта права власності) — з іншого. А це означає, що в основі ринку та ринкових відносин лежить теорія двоїстості. Згідно з нею кожна величина в бухгалтерському обліку одночасно виражається у двох значеннях — як вартість і як власність.

Суспільний продукт містить у собі всі матеріальні та культурні блага — продукти харчування, одяг, взуття, житло, паливо, знаряддя й предмети праці тощо, вироблені суспільною працею за певний період часу (рік). У виготовленні суспільного продукту беруть участь усі сфери суспільного відтворення (діяльності): виробнича, комерційна та банківська. Уречевлений суспільний продукт створюється у сфері виробництва, яка охоплює такі галузі: промисловість (добувна, обробна), сільське господарство, будівництво. Крім того, існують самостійні галузі промисловості, де продукт процесу виробництва вже не є новим речовим продуктом. Це такі галузі, як вантажний транспорт і зв’язок, що обслуговують виробництво.

Для здійснення процесу відтворення (виробництва, обміну, розподілу і споживання) кожна ланка сфери суспільного відтворення (господарство) має певну кількість засобів виробництва, предметів обігу та споживання, які становлять його майно. Майно (праця минулих років, уречевлена в матеріальних благах — засобах виробництва, предметах обігу і споживання, крім особистого майна населення) є власністю окремих суб’єктів і ланок економіки. Господарюючі структури використовують майно як матеріальну основу своєї діяльності. Контроль за наявністю та рухом цього майна (у будь-якій із можливих форм) здійснює бухгалтерський облік.

На виробництво суспільного продукту затрачається речовина і сила природи — жива і уречевлена праця — сировина, матеріали, паливо, запасні частини, енергія, обладнання, праця робітників і службовців; доводиться вдаватися й до інших затрат. Бухгалтерський облік відображує всі затрати, пов’язані з процесом створення суспільного продукту. На підставі здобутих показників визначається собівартість новоствореного продукту, а також відображується його наявність і рух. Усе це становить зміст бухгалтерського обліку в ланках сфери виробництва.

Створений продукт обмінюється або споживається на місці, тобто одна його частина використовується для обміну та подальшого відтворення, друга — для суспільного і особистого споживання та створення різних резервів і страхових фондів. Структура обміну та розподілу визначається структурою виробництва. Обмін та розподіл самі є продуктом виробництва — не лише за змістом (адже обмінюватися та розподілятися можуть виключно результати виробництва), а й за формою (певний спосіб участі у виробництві визначає особливу форму обміну та розподілу).

Форма, в якій беруть участь учасники в обміні та розподілі, завжди відповідає економічним законам ринку. Обмін та розподіл суспільного продукту мають суворо контролюватися. Контроль за наявністю і рухом суспільного продукту, що обмінюється та розподіляється згідно з відповідними розрахунками між суб’єктами господарювання, і покликаний здійснювати бухгалтерський облік. Через ланки сфери обігу (торгівля) відбувається перерозподіл — подальший обмін початково обміняного суспільного продукту.

Процес обліку затрат обігу, пов’язаних із просуванням суспільного продукту, облік наявності і руху суспільного продукту в грошовій і натуральній формах, а також правові відносини (зобов’язання та розрахунки), що супроводжують його рух від виробника до споживача, від одного власника до іншого — усе це є змістом бухгалтерського обліку в ланках сфери обігу (комерційній діяльності).

Зі сфери обігу (обміну) суспільний продукт надходить до сфери виробничого, невиробничого і особистого споживання.

Виробниче споживання є власне процес виробництва.

Невиробниче споживання відбувається у сфері освіти, охорони здоров’я, загального управління і т.ін., на утримання якої витрачається значна частка суспільного продукту. Після невиробничого споживання предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо) споживаються остаточно, вибувають з ринку і далі не функціонують як матеріальні предмети процесу обміну.

Облік спожитого ланками невиробничої сфери суспільного продукту, тобто облік затрат на їх утримання, а також облік запасів суспільного продукту в цих ланках і розрахунки, пов’язані з їх діяльністю, є основним змістом бухгалтерського обліку в ланках бюджетної сфери. Суспільний продукт, який проданий зі сфери обігу в особисте споживання членам суспільства, виходить за межі згаданого обліку.

У процесі створення, обміну, розподілу і споживання суспільного продукту виникають різні правові — розрахункові, кредитні та інші відносини. Облік і контроль за цими відносинами також здійснює бухгалтерський облік.

Перелічимо найістотніші складові елементи бухгалтерського обліку, які визначають зміст його предмета.

1. Наявність і рух майна господарства, що є матеріальною основою діяльності.

2. Процес створення (виробництва, добування) суспільного продукту, його обмін, розподіл і споживання.

3. Правові — розрахункові, кредитні та інші — відносини, зобов’язання, що виникають у процесі обміну між суб’єктами господарювання.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є майно суб’єктів господарювання і його рух у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання суспільного продукту, а також правові відносини (тобто зобов’язання розрахункові, кредитні, бюджетні і т. ін.), що виникають при цьому між суб’єктами господарювання.

Таке визначення відповідає тим вимогам, що облік має відображувати стан майна господарства, його обмін і розкривати найзагальніші та найістотніші елементи бухгалтерського обліку в усіх ланках системи ринкового господарювання, що становлять його основний зміст і призначення. Крім того, сам зміст предмета розкриває значення бухгалтерського обліку, його роль у системі ринкових відносин у всіх країнах світу.