Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

17.2. «КОНКРЕТНО-НАУКОВИЙ» СТРУКТУРАЛІЗМ

Філософський структуралізм упевнено заявив про себе у всіх сферах соціогуманітарного знання. Пошук структур здійснюється в найрізноманітніших сферах культури - мові, літературі, в різного роду соціальних установках, в історії ідей, у мистецтві, в явищах масової культури, міфології тощо. Взагалі-то виявлення структур властиве всім галузям знання, оскільки наука, виявляючи зв'язки та відношення, завжди має справу з тим чи іншим системно-структурним утворенням, але в структуралізмі цей прийом виведено в основний метод, Наприклад, французький етнолог, антрополог, соціолог, культуролог, творець концепції структурної антропології К. Леві-Строс жив серед племен індіанців Південної Америки і вивчав їхні взаємовідношення через вплив на людей символічних форм, традицій, ритуалів, мови, але особливо - міфологічної свідомості. Вчений розглядає системи родинних зв'язків, шлюбні правила, звичаї, ритуали, міфи тощо як мови, способи спілкування, інформаційні коди. В їх основі - структура, найбільш загальним принципом якої є бінарне відношення: холодне -гаряче, священне - звичайне, живе - мертве, своє - чуже, сире - варене тощо. К. Леві-Строс переконаний, що бінарність є принципом організації культури як такої, оскільки саме людське буття споконвіку суперечливе.

Філософ вважає, що первісні суспільства, на відміну від сучасних, зберегли спосіб гармонійного поєднання суперечностей, які він називає надраціоналізмом. Це властиве для міфу поєднання раціонального і чуттєвого начал, при якому відбувається опосередкування суперечностей. Наприклад з'єднувальна ланка між живим і мертвим постає в образі ворона - живої істоти, яка харчується мертвечиною. Несвідомі структури розуму, які дано від природи, бінарні. Сучасній людині потрібно збагнути поверховість і обмеженість її раціоналізму, зрозуміти свою природу і відтворити втрачену гармонію протилежностей. Важливим підсумком його досліджень стало тлумачення міфу і мови як фундаментальних основ колективної свідомості, яка, на його думку, робить стійкими всі соціальні структури.

Французький психоаналітик і філософ Ж. Лакан стверджує, що несвідоме підлягає науковому вивченню, а його хворобливі вияви - психотерапії, тому що «несвідоме структуроване як мова» і безпосередньо пов'язане з мовним виразом. Власне, в межах мови, яка утворює сферу символічного, в основному минає життя людини. Поза нею - «реальне», до якого у людини немає безпосереднього виходу, і «уявне» - ділянка нестійких суб'єктивних утворень.

Структуралізм як конкретний метод дослідження звертається до процесів діяльності, які опосередковуються спілкуванням їх учасників за допомогою знакових систем, насамперед мови, а також первісними соціальними та культурними структурами.

Дослідження форм суспільної свідомості як визначальних соціальних структур - характерна риса соціальних концепцій структуралізму. Французький структураліст-історик, теоретик культури М. Фуко розглядав соціальну обумовленість пізнання різними соціальними явищами та інститутами духовного характеру, а також мовною практикою, сексуальними відношеннями та ін.

Філософія структуралізму є модною модифікацією позитивізму, вона розвивається в його руслі. В ній ставиться і вирішується цілий ряд цікавих проблем: виникнення і розвиток мови, міфології, релігії, культури та їх впливи на соціальні структури; взаємозв'язки психічного

«Досі філософія знаходила відповіді на невирішувані, відповідно до картезіанської альтернативи, питання лише там, де їй вистачало мужності довести виняткову придатність точних методів для пізнання природи».

Г. Плеснер

та соціального, структура особистості та її самосвідомості, соціальна дія тощо.

Претензії структуралістів на побудову строго наукової методології соціально-гуманітарного знання багато в чому виявилися марними, оскільки їх застосування давало абстрактні результати, які до того ж важко було перевірити. Редукціоністська, по суті, спроба зрозуміти культуру, звівши її до обмеженого набору зв'язків і відношень, не вдалася. В 70-ті роки на зміну структуралізмові приходять постструктуралізм і постмодернізм.

ВИСНОВКИ

Філософський структуралізм заявив про себе в конкретно-наукових дослідженнях. Він став, власне, науковим методом, який продуктивно застосовують у лінгвістиці та в ряді інших гуманітарних наук. З допомогою цього методу було досліджено системи родинних відношень, тотемізм, ритуали, міфи та інші явища життя первісних племен. Нові результати було одержано в літературознавстві, в історії культури та інших галузях. Структуралізм розглядає важливе питання ментальних структур, що втілюють колективне, несвідоме і виявляють єдність мислення первісної та сучасної людини. Це дуже важливо сьогодні у пошуку широких узагальнень, універсалій і загальних схем розумової діяльності на основі виявлення глибинних структур сучасної філософської думки, в якій спостерігається явний акцент на розгляді визначального впливу людського фактора.

Конкретно-науковий структуралізм, який з'явився в лінгвістиці значно раніше, ніж філософський структуралізм, не був «чистою наукою», зовсім вільною від філософських впливів. У різних лінгвістів-структуралістів у різні періоди можна виявити вплив неопозитивізму, біхевіоризму, феноменології та інших течій. Однак це були саме філософські впливи, а не власні оригінальні розробки. Все це дає підстави говорити про філософію структуралізму, яка знайшла своє продовження в постструктуралізмі і постмодернізмі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• Які головні причини виникнення філософії структуралізму?

• В чому полягає специфіка структуралізму і його відмінність від екзистенціалізму і персоналізму?.

• Яке місце займає мова в дослідженнях структуралістів?

• Охарактеризуйте співвідношення структуралізму і культури в дослідженні соціальних взаємовідношень.

• Визначте роль несвідомого в методології структуралістських підходів.

• Що таке «знакова система» та яке її значення у вивченні соціальних і культурних структур?

• Визначте основні параметри відмінності і тотожності між філософським і науково-конкретним структуралізмом.

ПРОБЛЕМНЕ  ЗАВДАННЯ

«Завдяки структурі те, що уявлення подає в неясному вигляді й у формі одночасності, виявляється доступним аналізові, тим самим надаючи можливість для лінійного розгортання мови. Справді, стосовно об'єкта спостереження опис є те ж саме, що й речення для уявлення, яке воно виражає: його послідовне розміщення, елемент за елементом. Але мова у своїй емпіричній формі мала на увазі теорію речення і теорію поєднання. Стосовно ж поєднання, то воно справді утворювало мову лише за тієї умови, що воно пов'язувалося з явною або прихованою функцією дієслова бути. Натуральна історія є наукою, тобто мовою, але обгрунтованою і добре побудованою: її пропозиційне розгортання на законній підставі є поєднанням; розміщення в лінійній послідовності елементів роз'єднує уявлення очевидним і універсальним чином. У той час як одне і те ж уявлення може дати місце великому числу речень, оскільки імена, які його заповнюють, поєднуються різним чином, то одну і ту ж тварину, одну і ту ж рослину буде описано одним і тим же способом тією мірою, якою від речення до мови панує структура. Теорія структури, пронизуючи на всьому її існуванні природну історію, в класичну епоху поєднує, в одній і тій же функції, ролі, які в мові відіграють речення і поєднання».

(Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - СПб., 1994. - С. 166).

Прочитавши уривок, визначте, наскільки характеристика М. Фуко «структури» відповідає запитам філософського розуму.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ  САМОСТІЙНОГО  ОПРАЦЮВАННЯ

1. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. - М., 1989.

2. Грецкий М. Н. Французский структурализм. - М., 1971.

3. Деррида Ж. О грамматологии. - М., 1997.

4. Аеви-Стросс К. Структуральная антропология. - М., 1998.

5. Аенк X. Интерпретация реальности. - СПб., 1998.

6. Лотман Ю. М. Структура художественного текста. - М., 1994.

7. Соссюр Ф. Заметки об общей лингвистике. - М., 1990.

8. Структурализм: «за» и «против». - М., 1975.

9. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - СПб., 1994.