Главная Инвестиции Книги Інвестування - Щукін Б. М.

Інвестування - Щукін Б. М.

Фінансовий план проекту

4. Фінансовий план проекту

Аналіз фінансової спроможності проекту передбачає планування грошових припливів і відпливів по проекту з метою визначення його сумарної вигоди в найліквіднішій, грошовій формі.

Фінансові потоки проекту становлять результативні підсумки керування ресурсами проекту: фінансовими, матеріальними, трудовими. Вони агрегують і відбивають у вартісній формі результативність усіх аспектів проекту. Фінансовий план проекту складається останнім, після розробки інших розділів бізнес-плану, адже він на них ґрунтується. Після фінансового плану розраховуються тільки показники ефективності проекту, які можна вважати продовженням фінансового плану, тому що інформацією для розрахунку ефективності є сконцентровані у фінансовому плані прогнозні грошові потоки.

Фінансовий план проекту містить такі складові:

o прогноз доходів і витрат;

o прогноз грошових потоків протягом терміну реалізації проекту;

o прогноз активів і пасивів проекту (бухгалтерського балансу);

o розрахунок потреби в інвестиційних витратах для реалізації проекту;

o джерела засобів для фінансування проекту, порядок фінансування та обсяги позик, що потрібні для реалізації проекту;

o графіки погашення боргів;

o прогноз фінансового стану базового підприємства.

o обсяги та напрями використання прибутку.

Стосовно "виробничих" проектів особлива увага при аналізі має приділятися рівню опрацьованості організації виробничого процесу і технічного обладнання.

5. Управління проектом

Представлення запланованої системи керування проектом - можливості для цього з'ясовуються через визначення можливостей виробничого менеджменту, на який орієнтований проект, і тих людей, які проект ініціювали, представляють і матимуть право власності на його результати:

o загальний опис питань організації керування проектом;

o процес моніторингу й прийняття рішень, розподіл відповідальності, структура підрозділів проекту і їх взаємна підпорядкованість у процесі керування;

o досвід і кваліфікація майбутніх менеджерів проекту;

o зацікавленість і мотивація менеджерів для роботи в даному проекті;

o організація оплати праці, стимулювання й мотивація для персоналу проекту й виконавців на всіх рівнях;

o належна кваліфікація менеджерів і персоналу для роботи в проекті;

o розробка етапів або робіт, потрібних для здійснення проекту;

o визначення відповідальних менеджерів за кожний етап або за роботу загалом;

o календарні плани та бюджети;

o критерії можливого припинення проекту.

6. Організаційний план проекту містить комплекс питань, пов'язаних з обґрунтуванням реалістичності інвестування з боку адміністративних і юридичних аспектів, узгодженості із зовнішнім середовищем (загальнодержавним, галузевим і регіональним рівнем економіки й умовам для підприємництва).

У цьому розділі наводиться характеристика масштабу і головних ознак проекту:

o склад проекту;

o масштаб, стратегічність проекту;

o відповідність стратегії підприємства;

o період реалізації: характеристика часових параметрів організації проекту, розбивка по періодах і оцінка їх особливостей (підготовчий, період створення інвестиційного об'єкта, період окупності, період отримання чистого прибутку по проекту);

o тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтворення основних фондів;

o галузева орієнтація проекту;

o регіон реалізації (аналіз транспортної й інженерної інфраструктури місця, обраного для реалізації проекту, географічні й регіональні умови для проекту);

o підприємство, на базі якого реалізовуватиметься проект;

o джерела коштів для проекту.

Оцінюється інвестиційна привабливість галузі й регіону, стан та перспективи підприємства, на базі якого планується проект.

До адміністративних умов реалізації проекту належить надійність партнерів і учасників проекту. Варто оцінити їх слабкі та сильні сторони стосовно матеріальних, фінансових і людських ресурсів, організаційну будову, ділові якості дирекцій та персоналу.

Юридичні умови реалізації проекту включають чинну законодавчу базу країни, установчі документи базового підприємства, підготовлені проекти договорів з учасниками інвестування.

7. Виробничий план проекту становить внутрішнє середовище проекту й організаційно майже не пов'язаний із зовнішніми умовами. Успішність організації виробничого процесу, надійність технічної бази проекту цілком залежить від роботи менеджерів проекту й персоналу.

Виробничий план проекту складається з метою забезпечення добре організованого, взаємопов'язаного (за часом, матеріальними ресурсами, наявною технічною базою і персоналом) виробничого процесу на кожному робочому місці й загалом по проекту. Особливе значення цей аспект проекту має в разі організації багатономенклатурного виробництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною чи поопераційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції.

Виробничий план зазвичай складається з кількох складових, синхронізованих між собою в єдину постійно діючу виробничу систему проекту:

o виробничий апарат;

o календарні плани випуску продукції;

o забезпечення належної якості продукції;

o організація зберігання та транспортування матеріальних ресурсів і готової продукції;

o плани технічного обслуговування устаткування.

Плани виробництва мають забезпечуватися ресурсами через плани матеріально-технічного постачання. Вони також потребують де-талізованості щодо номенклатури необхідних сировини і матеріалів. Детальність у часі таких планів може бути до одного дня і навіть зміни.

Стандартна форма подання календарних планів - спеціальна шахова таблиця-матриця, у лівій частині якої (по рядках) перелічуються ті види продукції (кінцевої і на проміжних етапах виробництва), що мають випускатися протягом, наприклад, тижня, місяця. У правій частині (по стовпцях) наводиться перелік одиниць часу (день, зміна), для яких плануються обсяги виробництва. На перетині кожного рядка (вид продукції) і стовпця (день чи зміна) записується запланована до виробництва кількість продукції в натуральних одиницях. Такі календарні плани готуються для кожного структурного підрозділу із самостійною системою керування: цех, ділянка, бригада.

Частина проекту, що пов'язана з технічними засобами його реалізації, називається інжинірингом проекту. До нього відносять набір дій з планування й обслуговування виробничого апарату проекту:

o вибір місця розташування виробництва з урахуванням місцевої інженерної й транспортної інфраструктури;

o вибір і обґрунтування технології;

o вибір, придбання й монтаж устаткування;

o вибір і підготовка приміщень для монтажу устаткування;

o технологічна схема розміщення устаткування у виробничих приміщеннях;

o технічне забезпечення системи приймання матеріальних ресурсів і відправлення готової продукції;

o підготовка й освоєння виробничих процесів;

o забезпечення якості продукції технічними засобами;

o устаткування складського господарства;

o організація транспортних перевезень;

o підготовка технічних фахівців для обслуговування устаткування.

Типове подання технічних питань у бізнес-плані: перелік і опис необхідного устаткування, опис його переваг, умови роботи й продуктивність устаткування, запланований режим роботи, організація технічного обслуговування і його вартість.

Особливе значення має етап вибору технології. Прийняте рішення має бути обґрунтоване порівнянням з альтернативними варіантами. Порівняння технологій здійснюється за багатьма критеріями. Зважаючи на те, що зазвичай кращі технології зосереджені у виробників із розвинених країн, до цієї роботи на стадії аналізу і вибору доцільно залучати іноземних фахівців з фірм технічного консалтингу. Це дорого, але результати будуть надійнішими.

Привабливість іноземних технологій має бути скоригована на вплив місцевих умов: умови налагодження устаткування, вартість регулярних технічних оглядів, запчастин, спецпідготовки обслуговуючого персоналу і т. ін. При оцінці технології важлива прив'язка до конкретних умов проекту:

o сировина, що використовується, можливість використання місцевих видів сировини й матеріалів, присутність у регіоні необхідних для даної технології сировини й матеріалів, доступність матеріалів за якістю і ціною;

o практична відпрацьованість і перевіреність технології у місцевих умовах, наявний позитивний досвід використання обраної технології;

o стійкість до морального зносу;

o безпека праці (потенційна можливість травматизму персоналу) при даній технології, її екологічна безпека, відповідність нормам екологічного навантаження на навколишнє середовище;

o можливість нарощування потужності (блокова побудова устаткування і технології) приєднанням нових блоків замість повної заміни устаткування більш потужним;

o сумісність з існуючим устаткуванням проекту;

o наявність у виробника документованих авторських прав на дану технологію (ліцензій, патентів);

o супроводження (хоча б протягом року) виробником технічної експлуатації устаткування;

o сумісність з місцевими умовами: підключення до інженерних мереж, клімат, виробничий режим;

o відносна простота в освоєнні технології, можливість швидкого освоєння особливостей технології як з боку її виробничої експлуатації, так і з боку її технічного супроводження (профілактика і ремонти);

o належна кваліфікація обслуговуючого персоналу, можливості навчання персоналу, відповідність рівню кваліфікації місцевих трудових ресурсів, що будуть зайняті в проекті;

o оптимальне співвідношення автоматизованих процесів і ручної праці;

o оптимальне співвідношення капітальних (вартість устаткування) і поточних (вартість щоденних витрат на обслуговування технології) витрат при обраній технології.

При переході від технології до устаткування важливими є юридичні аспекти оформлення контракту на закупівлю, транспортування й монтаж устаткування та умови оплати. Ці економічні та юридичні параметри отримання устаткування можуть істотно скорегувати чисто технічні переваги. Слід ураховувати вартість експлуатації устаткування та його надійність.

Проблеми з устаткуванням можуть значно підвищити поточні витрати, погіршити якість продукції, як наслідок, проект стає збитковим, хоча на ринку матимемо приклади прибутковості виробництва аналогічної продукції.

Технічна база проекту щодо продуктивності має бути узгоджена з маркетинговими прогнозами збуту через виробничий план. Він передбачає розробку деталізованих за номенклатурою продукції календарних графіків виробництва і завантаження устаткування. Не варто купувати устаткування більш потужне за обсягами виробництва, ніж це потрібно за прогнозами обсягів продажу. Водночас треба подумати і про можливі резерви потужності, якщо виникне потреба у збільшенні обсягів виробництва. Адже заміна одного устаткування потужнішим може бути дуже невигідна. Варто віддавати перевагу устаткуванню, яке можна нарощувати блоками, не замінюючи вже існуючого, а приєднуючи нові блоки до тих, що працюють.

Стосовно конкретного виду устаткування, що вибирається для проекту, слід виокремити такі параметри:

o термін служби;

o продуктивність і питома продуктивність (на одиницю вартості устаткування);

o технічна надійність в експлуатації (час роботи без відмови, середня вартість ремонту, частота і вартість профілактичного обслуговування);

o умови гарантійного і можливість післягарантійного обслуговування;

o ремонтопристосованість техніки й можливості забезпечення запчастинами;

o виробнича площа, що потрібна для розміщення обладнання, компактність техніки;

o необхідні умови для установки (клімат, температура в цеху, наявність фундаментів, пожежонебезпечність приміщення чи інженерних мереж, звукоізоляція, вологоізоляція, пилоізоляція тощо).

Процес визначення оптимальної партії для транспортування супроводжує розробку місячного плану відвантаження готової продукції (вигіднішими є великі партії відвантаження і менші обсяги зберігання на своїх складах). Плани постачань споживачам формуються для кожної позиції номенклатури готової продукції на кожен місяць.

Система контролю якості продукції вбудовується безпосередньо у виробничий процес на кінцевих технологічних етапах перед здачею готової продукції на склад. До неї входять технічні засоби контролю, спеціальні робочі місця для контролю якості та засоби мотивації (розподіл відповідальності й механізм стимулювання) якісної роботи для всього персоналу і для кожного робочого місця.

На основі календарних планів виробництва розробляються плани використання персоналу з деталізацією: для кожного працівника і кожного робочого дня планується обсяг робіт. З урахуванням календарного фонду робочого часу, виробничого персоналу і фактично необхідного на планову виробничу програму місяця визначається продуктивність праці й змінність роботи персоналу (з урахуванням змінності роботи устаткування).

Для підтримки технічних засобів проекту в постійному робочому стані відповідно до технічних рекомендацій з експлуатації устаткування організовується система технічного обслуговування і планово-попереджувальних ремонтів устаткування. З цією метою розроблюються відповідні плани ТО і ППР у помісячному режимі, що мають бути враховані при плануванні терміну роботи устаткування і змінності роботи для забезпечення календарних планів виробництва.

На завершення необхідно зазначити, що виробничий план проекту в масштабних багатономенклатурних процесах припускає досягнення високої узгодженості щодо обсягів виробництва, можливостей матеріально-технічного забезпечення, терміну роботи устаткування і фонду робочого часу персоналу. План має бути також оптимальним щодо поточної вартості його обслуговування: мінімізація запасів, максимальне використання устаткування, зростання продуктивності праці, багатозмінність роботи.

Важливими узагальнюючими показниками організації виробництва є коефіцієнти завантаження устаткування, використання виробничих потужностей, продуктивності праці та фондовіддачі.