Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

13.2. РАДИКАЛЬНИЙ ЕМПІРИЗМ У. ДЖЕМСА

Ідеї Пірса розвиває американський філософ і психолог Уїльям Джемс (1842-1910 рр.). Його погляди є своєрідним поєднанням емпіризму з ідеалістичними і навіть містичними тенденціями. Джемс заперечував існування несвідомого. Відстоював ідею єдності душевного життя.

«Найбільш вражаючою рисою нової теорії є визнання наявності нерозривного зв'язку між раціональним пізнанням і раціональною метою - саме це останнє міркування і продиктувало вибір назви прагматизм».

Ч. Пірс

У теорії пізнання Джемс визнає виняткове значення досвіду. Він звертається до конкретного - до фактів, дійових актів, заперечуючи значення абстрактного, абсолютного начала, створюючи вчення радикального емпіризму. За Джемсом, істинність знання визначається тим, наскільки воно корисне для наших вчинків. Джемс абсолютує успіх, перетворюючи його не тільки на єдиний критерій істинності ідей, але й на самий зміст поняття істини: у нього істина відкриває смисл моральної добродіяльності, а не повноту інформації про об'єкт пізнання. Отже, американський мислитель висунув новий, «прагматичний» критерій істинності, згідно з яким істинне тільки те, що відповідає практичному успіху дії, тобто є «вигідним». Джемс вважає, що єдиною реальністю є безпосередній чуттєвий досвід індивіда. Початковий матеріал досвіду «нейтральний», але його елементи можуть виступати у процесі пізнання і як фізичне, і як психічне для практичної зручності.

Думки людини, за Джемсом, як і речі, складаються з відчуттів і вражень.

У психології Джемс висунув концепцію «потоку свідомості» - ланцюга цілісних та індивідуальних психічних станів, що безперервно змінюють один одного і відображають фізіологічні процеси в організмі. Свідомість — це стан певної особи, тобто свідомість і самосвідомість завжди особиста. Постійна зміна свідомості є безперервною, і жоден з її станів не буває тотожним з будь-яким іншим. Джемс висуває на перший план принцип активності психічного життя і першість у ньому волі та інтересу. Психіка, вважає Джемс, має життєву, «функціональну» цінність і є знаряддям біологічного виживання індивіда.

Прагматизм, за У. Джемсом, звертається до конкретного, доступного, до фактів, діяльності, влади. Це означає щиру відмову від раціоналістичного методу і визнання панування методу емпіричного; протиставлення розмаїття живої природи догматизмові, штучності, претензіям на остаточну істину.

«Якщо я вірю в релігійну гіпотезу, а вона виявилася хибною, то я нічого не втрачу і не опинюся в гіршому становищі, ніж атеїст. Якщо ж вона виявиться істинною, то я виграю, оскільки забезпечу собі спасіння. Який же сенс через безвір'я або сумніви втратити свій єдиний шанс залишитися у виграші?»

У. Джемс

Джеймс, який не розумів логіки розуму, звертається до «логіки серця». Його багато критикували за суб'єктивізацію питання про істинність (2x2=4 істинне незалежно від того, чи вигідно це комусь). Але Джемс розмірковував досить послідовно, проте тільки як прагматик. Для прагматика істинне те, що приносить життєвий успіх. Щодо цього корисні і релігія, і будь-який інший містичний досвід. Світ цінностей не дано раз і назавжди, він мінливий, відносний і багатоманітний. Авторитаризм будь-якого роду не «проходить».

Філософія, вважає Джемс, повинна сприяти не осмисленню начал буття, а створенню загального методу вирішення життєвих проблем. Мета мислення полягає у виборі засобів, необхідних для досягнення успіхів, адже вісь світу, за словами Джемса, проходить через егоїстичні центри людини.

Філософія У. Джемса - це філософія життя у прагматичному варіанті, їй властива значна доза психологічної фантазії, на шкоду науковій достовірності.