Главная Экономика Книги Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

12.2. Зовнішньоторговельний контракт

У цьому підрозділі стисло розглянемо низку питань щодо укладення міжнародних контрактів. Контракт, як і будь-який інший договір, може бути у письмовій або усній формі. В Україні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні укладати контракти у письмовій формі.

Контракт купівлі-продажу у сфері міжнародної торгівлі, що застосовується у світовій практиці, як правило, має такі розділи:

o вступна частина;

o предмет контракту;

o кількість;

o якість;

o термін і дата поставки;

o базові умови поставки;

o ціна і загальна вартість контракту;

o умови платежів;

o упаковка і маркування;

o рекламації;

o гарантії;

o штрафні санкції та відшкодування збитків;

o страхування;

o форс-мажорні обставини;

o арбітраж;

o інші умови.

Велике значення для контрактних аспектів міжнародної торгівлі має Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладена у Відні у 1980 р. (United Nations Convention on the Contracts for the International Sale of Goods).

Україна враховує загальносвітову практику, формулюючи вимоги до міжнародного контракту. Нині чинне "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 р. № 833/6024 і опубліковане, зокрема, в "Офіційному віснику України", 2001, № 39. Попередня редакція цього положення була затверджена наказом Міністерства зовнішніх зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. № 75. (Згодом МЗЕЗ'торг об'єднали з Міністерством економіки України.)

Чинне положення розроблено відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Воно має застосовуватися українськими суб'єктами підприємницької діяльності (незалежно від форм власності) та їх іноземними партнерами. У положенні зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів і спрямований на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності мають право при складанні тексту контракту використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено зазначеним законом України. Контракт укладається у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом.

Права й обов'язки сторін контракту визначаються матеріальним і процесуальним правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. До умов, які повинні бути передбачені в контракті, якщо його сторони не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами може вважатися таким, що не укладений, або може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, належать:

o назва, номер контракту, дата та місце його укладення;

o преамбула;

o предмет контракту;

o кількість та якість товару;

o базові умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг);

o ціна і загальна вартість контракту;

o умови платежів;

o умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);

o упаковка і маркування;

o форс-мажорні обставини;

o санкції та рекламації;

o урегулювання спорів у судовому порядку;

o місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у контракті можуть визначатися додаткові умови. Слід мати на увазі, що кожна з наведених позицій тексту положення містить стислі вимоги і вказівки з відповідних питань. З ними читачеві слід ретельно ознайомитися.

Зупинимося на окремих положеннях зовнішньоекономічного контракту.

Базові умови поставки товарів визначають порядок оплати витрат, пов'язаних з транспортуванням товару від експортера до імпортера, а також перехід відповідальності за експортовані товари. Базові умови з'явилися з об'єктивних потреб і зумовлені міжнародними торговельними звичаями. Міжнародна торговельна палата була створена у 1914 р. (у Парижі), об'єднавши ділові кола та окремі фірми багатьох країн. У 1923 р. вона опублікувала збірник відомостей про звичаї, базові умови, прийняті у 18 країнах світу. Збірник стосувався 10 базових умов. Ця палата згодом виконала роботу з уніфікації базових умов і в 1936 р. вперше опублікувала документ під назвою "Міжнародні комерційні терміни" (INCOTERMS - International Commercial Terms). Зміни і доповнення вносилися до нього у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р.

Далеко не у всіх країнах світу "Інкотермс" є обов'язковим для виконання документом, але його намагаються дотримуватися, на кшталт того, як розумні люди користуються розумними ж порадами. Указом Президента України від 4 травня 1994 р. № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" "Інко-термс-90" набув статусу нормативного документа. Нині на практиці застосовується сьома редакція документа - "Інкотермс-2000", але акт про його офіційне затвердження в Україні не прийнятий.

Зобов'язання покупця і продавця визначені щодо десяти основних питань. Міжнародні комерційні терміни розподіляються за чотирма групами (табл. 5).

Радимо читачеві ознайомитися з цим міжнародним документом докладніше. У розділі "Умови платежів" зовнішньоекономічного контракту визначається валюта платежу, спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків та гарантій виконання сторонами платіжних зобов'язань.

Залежно від обраних сторонами умов платежу у контракті зазначаються умови банківського переказу до відвантаження (авансовий платіж) та/або після відвантаження товару або за умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією) та умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна.

Слід мати на увазі, що основними актами у сфері міжнародних розрахунків є такі: o Женевські вексельні конвенції від 7 червня 1930 р. (Конвенція щодо вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі, Конвенція про уніфікований закон з переказних і простих векселів, Конвенція про гербовий збір щодо простих і переказних векселів);

Таблиця 5

o Женевські чекові конвенції від 19 березня 1931 р. (Конвенція про уніфікований закон про чеки, Конвенція, спрямовано на вирішення деяких колізій законів про чеки, Конвенція про гербовий збір щодо чеків);

o Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі від 9 грудня 1988 р.;

o Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торговельної палати 1993 р., № 500);

o Уніфіковані правила з інкасо (публікація Міжнародної торговельної палати 1995 р., № 522);

o Банківські гарантії у міжнародній торгівлі (публікація Міжнародної торговельної палати № 547).

Поняття "валютний ризик" означає небезпеку валютних втрат з огляду на зміну курсу іноземної валюти щодо національної грошової одиниці. Захисні застереження спрямовані на уникнення валютного ризику.

Терміни "Інкотермсу"

У зовнішньоекономічному контракті використовуються такі способи платежу:

o готівкою;

o виплата авансу;

o надання кредиту (його основні форми - фінансовий і товарний);

o вексель.

Застосовуються такі форми розрахунку за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги:

o акредитив (letter of credit), - відкличний і безвідкличний, підтверджений і непідтверджений, переказний (трансферабельний), револьверний (поновлюваний), покритий і непокритий, документарний і грошовий, резервний;

o інкасо (collection);

o банківський переказ (просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві (бенефіціару));

o відкритий рахунок (періодичні платежі імпортера експортеру у процесі поставки товару на умовах його подальшої оплати і зарахування заборгованості на рахунок експортера; такі розрахунки використовуються у разі регулярних поставок). Насамкінець стисло зупинимося на цінах. Визначення контрактної ціни - істотна умова контракту. Ціна може фіксуватися у валюті країни-експортера, країни-імпортера або третьої країни. Враховуються торговельні звичаї щодо вибору валюти для встановлення ціни на певні товари. На рівень цін істотно впливають світові ціни. Залежно від способу фіксації ціни можуть бути:

o твердими (незмінними);

o з наступною фіксацією (визначають момент фіксації та принципи визначення рівня ціни);

o рухомими (можуть переглядатися у майбутньому з урахуванням динаміки світових цін);

o змінними (враховуються зміни у витратах виробництва, що сталися протягом терміну контракту).

При визначенні контрактної ціни застосовуються різноманітні знижки, серед яких основними є такі:

o проста з прейскурантної (довідкової) ціни товару;

o знижка за придбання товару за готівку;

o бонусна (за оборот);

o знижка за кількість або серійність;

o дилерська;

o спеціальна (за пробні партії товарів);

o експортна;

o сезонна;

o прихована (у вигляді надання безплатних послуг).

У підрозділі розглянуто лише основні аспекти зовнішньоторговельних операцій. Стати фахівцем у цій сфері можна за умови поглибленого вивчення спеціальної літератури та набуття практичного досвіду.