Главная Экономика Книги Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

11.2. Міжнародні картелі

Велику роль у міжнародній торгівлі відіграють утворення карте-леподібного типу. Найвідомішим серед них є Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК). Наведемо стислу інформацію про цю та інші міжнародні організації.

Організація країн - експортерів нафти (Organization of Petroleum Exporting Countries) - міжнародна міжурядова організація, що має на меті регулювання ціни на нафту. Перші спроби встановити контакти між країнами - виробниками нафти були зроблені Венесуелою, Іраком, Іраном, Кувейтом і Саудівською Аравією невдовзі після Другої світової війни, у 1949 р. У 1960 р. у столиці Іраку Багдаді відбулася конференція представників зазначених країн. У відповідь на зниження цін міжнародними нафтовими компаніями країни - експортери нафти вирішили заснувати постійно діючу організацію. Наступного року вона була утворена у столиці Венесуели м. Каракас. До організації згодом приєдналися Катар (1961 р.), Індонезія (1962 р.), Лівія (1962 р.), Об'єднані Арабські Емірати (1967 р.), Алжир (1969 р.), Нігерія (1971 р.), Еквадор (1973 р.) і Габон (1975 р.). Останні дві держави згодом залишили організацію: Еквадор - у 1993 р., Габон - у 1996 р. Штаб-квартира ОПЕК розташована в м. Відень (Австрія).

Наприкінці 1973 р. після чергової арабо-ізраїльської війни ОПЕК підвищила ціну на нафту вчетверо, що спричинило нафтову кризу. Вплив ОПЕК на встановлення єдиних світових цін на нафту згодом зменшився з таких причин:

o Великобританія та Норвегія розпочали видобуток нафти з-під дна Північного моря;

o економічно розвинені країни розширили використання інших видів палива;

o країни світу почали застосовувати програми, спрямовані на скорочення використання енергії.

Ряд країн ОПЕК у 1968 р. утворили Організацію арабських країн - експортерів нафти з метою захисту інтересів її членів. Штаб-квартира цієї організації розміщується в Кувейті.

На початку 1990-х років ціна на нафту підвищилася через агресію Іраку проти Кувейту, але у 1992 р. знову знизилася. Відтоді періоди зростання і зниження цін чергувалися. Не виключені коливання цін на цей рідкий мінерал і в майбутньому.

Азіатське і Тихоокеанське співтовариство виробників кокосового горіха (Asian and Pacific Coconut Community) утворене у 1969 р., штаб-квартира розташована в м. Джакарта (Індонезія). До співтовариства належать Індія, Індонезія, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Філіппіни, Соломонові острови, Шрі-Ланка, Таїланд, Вануату, Західне Самоа.

Організація сприяє обміну інформацією між країнами-виробни-ками цього продукту про шляхи підвищення ефективності вирощування і переробки кокосових горіхів.

Альянс виробників какао (Cocoa Products Alliance) - організація виробників какао, утворена у 1962 р. Її штаб-квартира розташована у м. Лагос (Нігерія). Організація сприяє обміну інформацією між членами альянсу, здійснює заходи, спрямовані на зростання світового попиту на какао, намагається забезпечити надійність його постачання, стабільні ціни і доходи виробників цього продукту.

Асоціація країн - виробників натурального каучуку (Association of Natural Rubber Producing Countries). У 1970 р. асоціацію утворили такі країни: Індія, Індонезія, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Сінгапур, Шрі-Ланка, Таїланд. Штаб-квартира розміщується у м. Куала-Лумпурі (Малайзія). Основною метою діяльності асоціації є стабілізація цін на натуральний каучук і забезпечення прибутків виробників від його експорту.

Асоціація країн - експортерів залізної руди (Association of Iron Ore Exporting Countries) заснована у 1975 р., штаб-квартира розташована в м. Женева (Швейцарія). До асоціації належать країни з різних частин світу: Алжир, Австралія, Індія, Ліберія, Мавританія, Перу, Сьєра-Леоне, Швеція, Венесуела. Створено механізм співробітництва країн - виробників цього товару, асоціація впливає на рівень світових цін на нього.

Міжнародна угода з пшениці (International Wheat Agreement) укладена у 1971 р. і містить два міжнародно-правові акти - Конвенцію про торгівлю пшеницею (стосується міжнародного співробітництва) і Конвенцію про продовольчу допомогу (охоплює питання доставки зерна країнам, що розвиваються).

Попередня Міжнародна угода з пшениці, укладена у 1948 р. низкою країн - продуцентів пшениці, передбачала поділ світового ринку пшениці з метою недопущення перенасичення ринку у врожайні роки (to share the existing world market for wheat rather than for any one of them to glut the market during a highly productive year). Угода виявилася неефективною й учасники почали виходити з неї вже наступного року.

Міжнародна угода з цукру (International Sugar Agreement) укладена у 1969 р. і спрямована на підтримання стабільних і вигідних експортерам цін на цукор. Передбачає підтримання цін на цукор на рівні, що перевищує певний мінімум (to keep the price above a certain minimum). Основним заходом для досягнення цього вважалися експортні квоти. Угода виявилася недостатньо ефективною і докладаються зусилля для її перегляду.

Африканська рада з арахісу (African Groundnut Council) - рада країн - виробників арахісу, утворена у 1964 р. Її штаб-квартира розташована у м. Лагос (Нігерія). До організації належать Гамбія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Судан, Буркіна-Фасо. Організація сприяє обміну інформацією про ефективні методи вирощування арахісу та його реалізації, про стабілізацію цін на продукт, досягнення їх передбачуваності.

Африканська організація деревини (African Timber Organization) заснована у 1975 р., штаб-квартира розташована у м. Лібревіль (Габон). Координує політику країн-виробників африканської деревини і намагається впливати на світові ціни на неї. До організації належать Габон, Гана, Екваторіальна Гвінея, Камерун, обидва Конго, Кот-д'Івуар, Ліберія, Мальгаська Республіка, Танзанія, ЦентральноАфриканська Республіка.

Міжнародна угода з кави (International Coffee Agreement). Через погіршення умов торгівлі для виробників кави протягом перших десятиліть після Другої світової війни виникла потреба у стабілізації світового ринку кави. Міжнародна угода з кави була укладена у рамках ООН. Країни-експортери взяли зобов' язання дотримуватись експортних квот, тоді як країни-імпортери зобов' язалися дотримуватись мінімальних цін на каву (importing countries accepted a floor on coffee prices). Країни - члени угоди також зобов'язалися обмежити закупівлі кави у тих країнах, що не приєдналися до угоди.