Главная Экономика Книги Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

Міжнародна торгівля - Дахно І.І.

2.4. Сучасний стан міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн. Вона відображає міжнародний поділ праці.

Науково-технічна революція, спеціалізація і кооперація виробництва та інші чинники посилюють взаємодію національних економік. Міжнародна торгівля активізується, темпи її зростання перевищують темпи зростання виробництва товарів і послуг.

Аналіз зовнішньоторговельного обороту свідчить, що на кожні 10 % зростання світового виробництва припадає 16 % збільшення обсягу світової торгівлі. Виробництво і торгівлю слід розуміти як чинники, що взаємно стимулюють один одного. Виробництво створює можливості для розширення торгівлі, а остання прискорює розвиток виробництва товарів і послуг. Можна сказати ще й так: "Усе, що гарно для виробництва, гарно і для міжнародної торгівлі, і навпаки".

Найосновнішими чинниками міжнародної торгівлі вважаються такі:

o поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;

o впровадження досягнень науково-технічної революції, що, зокрема, виявляється в оновленні основного капіталу, створенні нових видів продукції, виникненні нових галузей економіки та реконструкції традиційних;

o активізація діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

o лібералізація міжнародної торгівлі на дво- і багатосторонній основі, що виявляється у скасуванні або зниженні тарифних і нета-рифних обмежень, утворенні вільних економічних зон, запровадженні спільного підприємництва;

o розвиток торговельно-економічної інтеграції за допомогою створення зон вільної торгівлі, запровадження єдиного тарифу щодо країн, які не беруть участі в економічних угрупованнях, формування спільних ринків і валютно-економічних союзів;

o отримання політичної незалежності територіями, які раніше належали до колоніальних імперій, і поява "нових індустріальних держав".

Найдинамічнішим сектором світової торгівлі є торгівля продукцією обробної промисловості, передусім наукомісткими товарами. На зламі тисячоліть світовий експорт наукомісткої продукції оцінювався у понад 500 млн дол. Частка високотехнологічної продукції (high technology goods) в експорті промислової продукції економічно розвинених країн світу наближалася до 40 %.

Протягом 1980-2001 рр. експорт машин та обладнання з індустріально розвинених країн зріс утричі.

Найвищими темпами збільшувався експорт продукції електротехнічної й електронної галузей промисловості, на частку яких припадало понад чверть загального експорту машинотехнічних товарів. Торгівля машинами й обладнанням належить до сфер міжнародної торгівлі, що швидко розвиваються. Має місце тенденція до зростання споживання сировини та енергоресурсів, але темпи збільшення торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів зростання міжнародної торгівлі. Таке відставання пояснюють наявністю замінників сировини, її економнішим використанням і поглибленням переробки. У світовій торгівлі спостерігається відносне зменшення попиту на продовольство. Очевидно, це зумовлено розширенням виробництва продовольчої продукції в індустріально розвинених країнах.

Протягом минулого століття у структурі світової торгівлі відбулися значні зміни. У першій половині ХХ ст. дві третини світового товарообороту припадало на продовольство, сировину та паливо. Частка зазначеної продукції наприкінці століття зменшилася приблизно до 25 % загального товарообороту. Частка продукції обробної промисловості у міжнародній торгівлі протягом зазначеного періоду зросла з 1/3 до 3/4. За станом на середину 90-х років понад третина всієї світової торгівлі припадала на торгівлю машинами й обладнанням. Торгівля цією групою товарів відбувається переважно між промислово розвиненими країнами.

Зростання торгівлі машинотехнічною продукцією зумовило значне розширення міжнародної торгівлі послугами науково-технічного, виробничого, фінансово-кредитного та комерційного характеру. Активізація торгівлі машинами й обладнанням сприяла появі цілої низки нових послуг. Серед них, зокрема, слід зазначити інжиніринг, лізинг, факторинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальне обслуговування. З використанням інформаційних технологій і телекомунікацій багато видів послуг вийшли за межі національних кордонів і стали складовою загальносвітового ринку. Від середини 90-х років потужним чинником розширення світової торгівлі послугами став Інтернет. Існують й інші мережні системи передачі інформації. За станом на 1997 р. глобальний обсяг експорту послуг досягнув 410 млрд дол. і наблизився до чверті вартості світового товарного експорту. Лідером серед послуг є група бізнесових (ділових) послуг. Наприкінці ХХ ст. їх частка у послугах економічно розвинених країн перевищила 40 %. Зовнішньоторговельний оборот послугами переважно концентрується у групі промислово розвинених країн. Основними експортерами послуг є США, Франція, Нідерланди, Великобританія, Німеччина, Японія, Італія. Найшвидшими темпами зростають обсяги фінансових і комп'ютерних послуг. Користуються попитом також бухгалтерські, аудиторські, рекламні, правничі, консалтингові, управлінські та інші види послуг. У 1997 р. частка економічно розвинених країн у світовому експорті ділових послуг наближалася майже до 90 %. Нові інформаційні технології значно розширили можливості надання послуг у таких сферах, як освіта, охорона здоров'я, наука, культура, мистецтво. Детальніша інформація про міжнародну торгівлю послугами наведена у розд. 6.

Важливою статтею світової торгівлі є міжнародний туризм. Його частка у загальній вартості послуг перевищує 1/3. Міжнародному туризму присвячено розд. 9.

Загальна картина сучасного стану міжнародної торгівлі була б неповною без згадки про іноземні інвестиції. Часто прямі зарубіжні інвестиції розглядають як альтернативну форму зовнішньоторговельних операцій. До прямого зарубіжного інвестування особливо часто вдаються транснаціональні корпорації низки галузей.

Частка промислово розвинених країн у вартості світового експорту протягом останніх десятиліть становить 70-75 %. Такого самого рівня досягає їх частка у вартості світового імпорту. Близько 1/5 світової торгівлі припадає на групу країн, що розвиваються. Найбільшими експортерами світу є Німеччина, Японія, США, Франція, Великобританія, Італія. Серед країн, що розвиваються, помітними у світі експортерами є Тайвань, Сінгапур, Південна Корея, Китай, Саудівська Аравія, Бразилія, Мексика.

Країни, що розвиваються, є переважно експортерами сировини та напівфабрикатів (raw and semiprocessed primary goods), до яких належать сільськогосподарські товари - какао (cocoa), чай (tea), кава (coffee), пальмова олія (palm oil), спеції (spices), банани (bananas), морепродукти (seafood), цукор (sugar), джут (jute), бавовник (cotton), а також мінеральна сировина - олово (tin), залізна руда (iron ore), боксити (bauxite), алюміній (aluminium), фосфорити (phosphate), алмази (diamonds), нафта (oil), мідь (copper), уран (uranium). У групі сла-борозвинених країн світу загалом частка цих товарів досягає 70 %, для окремих країн вона ще вища.

Погіршення умов торгівлі характерне для країн, що розвиваються. Ціни на експортовані ними товари знижуються, а на імпортовані - зростають.

У господарствах країн, що розвиваються, відсутня структурна еластичність. Вони не здатні оперативно змінити склад свого експорту у відповідь на погіршення умов торгівлі. Такі країни приречені експортувати свої традиційні товари, попри зниження цін на них.

Технічний прогрес у розвинених країнах світу дає змогу їм використовувати менше сировини для виробництва кінцевої продукції, виготовляти товари з менш цінної сировини та створювати вироби, які є замінниками продукції, виготовленої у країнах, що розвиваються. Науково-технічна революція стала чинником погіршення умов торгівлі.