Главная Финансы Курсовые Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення

Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення

3.4. Аналіз платоспроможності та кредитоспроможності підприємства

Досягнення фінансової рівноваги підприємства є основними задачами будь-якої організації, але при цьому не менш важливим є оптимізація об'єму, структури, динаміки оборотних активів і політики їх фінансування з точки зору найкращого узгодження двох конфліктних критеріїв - високої дохідності і достатності ліквідності.

До теперішнього часу достатньо глибоко розроблені методи управління різними елементами оборотного капіталу. Зокрема, компаніями розвинених країн широко використовуються потужні аналітичні і інструментальні засоби для управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, короткостроковими фінансовими вкладеннями і кредиторською заборгованістю.

При цьому, традиційно, і в плані розвитку теоретичних основ, і в практичному аспекті, управління елементами оборотного капіталу розглядається відокремлено, в рамках специфіки відповідної форми капіталу. Що стосується операційного циклу в цілому, методи управління ним, як правило, обмежуються загальними рекомендаціями скорочуючи тривалість операційного циклу і, в рамках існуючих обмежень, збільшувати лаг кредиторської заборгованості з тим, щоб період обігу грошових коштів був мінімальним.

Розробка ідеї розгляду операційного циклу як цілісного динамічного процесу, що розвивається по певним законам і який має складну лагову структуру, дозволяє зробити висновок про те, що універсальна рекомендація мінімізації грошового лагу не завжди є ефективною, і що необхідна розробка більш глибоких методів управління операційним циклом на основі його оптимізації з загальних позицій узгодження критеріїв ліквідності і доходності.

Оптимізація операційного циклу передбачає врахування наступних аспектів:

1. лагової структури циклу, тобто співвідношення між лагом реалізації запасів, лагом інкасації дебіторської заборгованості і лагом кредиторської заборгованості, які в сукупності визначають період обороту грошових коштів;

2. вартісної структури циклу і її динаміки, тобто співвідношення між формами оборотного капіталу і інтенсивності процесу їх трансформації один в одного;

3. характеристик доходності операційного циклу, його ліквідності і взаємозв'язку між ними.

Врахування цих взаємозв'язків необхідне для діагностики якості управлінських рішень, які не можуть бути адекватно оцінені в рамках розгляду окремого елементу оборотного капіталу. Це обумовлено тим, що управлінське рішення може породжувати різнонаправлені процеси покращення одних характеристик і одночасне погіршення інших, і адекватно оцінюється тільки з точки зору оптимізації стану системи в цілому.

Однією з важливих задач проблеми оптимізації управління дебіторською заборгованістю є визначення оптимальних умов надання товарного кредиту.

Практика управління підприємствами в Україні показує, що, як правило, кредитні терміни, що надаються клієнтам, не обґрунтовані з позиції максимізації цільової функції. Багато підприємств копіює досвід прийняття рішення з минулого, коли загальноекономічна ситуація абсолютно відрізнялась від сучасної, або досвід інших підприємств галузі. При такому підході специфіка діяльності підприємства, ситуація на товарному і фінансових ринках практично не береться в розрахунок. Це, в числі інших причин, веде до нераціональної деформації операційного циклу і погіршання загального фінансового стану.

Найбільш розповсюдженою практикою встановлення кредитного періоду

в компаніях розвинених країн є надання кредитних умов, як включають максимальний термін оплати кредиту, цінові дисконти, і дисконтний період, на протязі якого клієнту надається знижка у відповідності з ціновим дисконтом.

Кредитна політика і, зокрема, терміни надання кредиту здійснюють значний вплив на можливість підтримання нормального балансу між поточними активами і джерелами їх фінансування. Збільшення кредитних термінів може стимулювати зростання платоспроможного попиту споживачів на товари даного підприємства і створювати визначений потенціал росту товарообігу. Однак, реалізація цього потенціалу можлива лише при достатній забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами - товарними запасами, трудовими ресурсами, необхідними торговими і складськими площами, фінансовими засобами тощо.

Якщо процес прийняття рішення по пом'якшенню кредитної політики не є обґрунтованим, може виникнути ситуація овертрейдінга (overtrading), коли за зовнішньо благополучною картиною економічного росту підприємства досить складно розпізнати неминучу фінансову катастрофу. Швидкий ріст товарообігу, незабезпечений достатнім рівнем власних фінансових ресурсів або рівноважною структурою операційного циклу, може призвести до кризи ліквідності, що прискорено розвивається і, в кінцевому випадку, до банкрутства. В ситуацію овертрейдингу виявляються утягненими всі групи ринкових агентів, що пов'язані з даним підприємством - постачальники, банки-кредитори, акціонери. В зв'язку з цим, необхідно серйозно обґрунтовувати параметри кредитних угод і досліджувати процес переходу підприємства до нової кредитної політики на основі розгляду функціонування підприємства як процесу, що включає три стадії. Перша стадія - діяльність підприємства в умовах старої кредитної політики - це деяке стійке становище, що характеризується визначеним об'ємом товарообігу динамікою запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, кредиторської заборгованості і т.д. Друга стадія - перехідний процес від старої кредитної політики до нової - це найбільш складна стадія в фінансовому відношенні, коли нова політика ще не дала необхідного приросту власних фінансових ресурсів і найбільша небезпека виникнення кризи ліквідності. Третя стадія - новий стійкий стан діяльності підприємства в умовах зміни кредитної політики. Цей стан характеризується збільшеним рівнем товарообігу, прибутку, оборотних активів, потреби в фінансових ресурсах . Якщо він досягнутий за рахунок перехідного процесу, що має характеристики динамічної рівноваги, підприємство збільшує свій фінансовий потенціал і займає ефективну позицію на шкалі "прибуток - ризик".

Аналізуючи показники фінансово-господарської діяльності підприємства, згідно з вище сказаним, необхідно відмітити,що досягнення фінансової рівноваги підприємства МП “Гіпек” є оптимізація об”єму, структури, динаміки оборотних активів і політики їх фінансування з точки зору узгодження двох конфліктних крітерієв – високої дохідності і достатності ліквідності. Про, що свідчать такі показники як:

1. питома вага залученого капіталу (коефіцієнт фінансової залежності), наприклад у 2000р. він становив 35%, коли вже у 2001р. він зріс до 43,3%;
2. питома вага власного капіталу в загальній балансу (коефіцієнт фінансової автономності), наприклад : 2000р.- 65%, 2001р.- 56,7%.

Підсумовуючи, необхідно зазначити те, що практика управління підприємствами в Україні показує, що як правило, кредитні терміни, що надаються клієнтам, не обґрунтовані з позиції максимізації цільової функції. Багато підприємств копіює досвід прийняття рішення з минулого, коли загальноекономічна ситуація абсолютно відрізнялась від сучасної, або досвід інших підприємств галузі.