Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

2. Організація страхування в Україні

Виділення страхування в самостійний елемент ринкової інфраструктури в теоретичному плані зумовило необхідність реорганізації страхової справи на практиці, створення самостійної страхової системи як елемента ринкової структури, не пов’язаної організаційно ні з якими іншими економічними інститутами.

Початок цьому процесу було покладено 16 жовтня 1991 р., коли Кабінет Міністрів України своєю постановою за № 272 ліквідував Держстрах України і утворив на його базі Українську державну страхову комерційну організацію, реорганізовану пізніше в акціонерне товариство відкритого типу Національну акціонерну страхову компанію “Оранта” (НАСК “Оранта”). 14 червня 1994 р. розпорядженням уряду України на базі п’яти регіональних дирекцій НАСК “Оранта” Кримської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької і Луганської були утворені самостійні акціонерні товариства страховиків.

Особливо помітно прискорився процес демонополізації страхової справи в Україні після видання Кабінетом Міністрів України декрету “Про страхування” від 10 травня 1993 року. У відповідності з цим декретом Міністерство фінансів України розробило та затвердило 29 червня 1993 р. інструкцію про умови ліцензування страхової діяльності на території України і контроль за їх дотриманням. Відповідно до встановлених правил ліцензії на здійснення страхової діяльності видаються юридичним особам, створеним у формі акціонерних, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю відповідно до Закону України “Про господарські товариства”, з врахуванням особливостей, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України “Про страхування”. Зокрема, даний декрет Встановив мінімальну величину статутного фонду страхових товариств в розмірі суми, еквівалентної п’яти тисячам доларів США за курсом НБУ.

У випадку порушення страховиком вимог нормативних актів України про страхову діяльність видана йому ліцензія за рішенням арбітражного суду може бути обмежена, призупинена чи зовсім анульована.

Постановою Кабінету Міністрів України № 743 від 17 вересня 1993 р. було утворено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях, а також затверджено Положення про цей комітет. Згідно з цим Положенням на Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях покладені функції державного нагляду і контролю за ринком страхових послуг в Україні. Комітет здійснює єдиний державний реєстр страховиків (перестрахувальників), видає ліцензії на зайняття страховою діяльністю, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків, встановлює правила формування, розміщення і обліку страхових резервів. На Комітет покладена розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, узагальнення практики страхове” діяльності, організація підвищення кваліфікації кадрів страхових організацій.

Закон України “Про страхування” ще більше розширив функції державного Комітету у справах нагляду за страховою Діяльністю та його органів на місцях. Зокрема, у відповідності зі статтею 37 цього закону Комітет має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог чинного законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи по їх усуненню, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому в статтях 38 і 39 Закону України “Про страхування”;

4) звертатись до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України “Про підприємництво”.

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

довідка банку або висновок аудиторської фірми (аудитора), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

правила (умови) страхування;

економічне обгрунтування запланованої страхової (перестраховувальної) діяльності;

інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх документів.

Про внесення змін у зазначені в цій статті документи страховик зобов’язаний повідомити Уповноважений орган у десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення у будь-якій формі відомостей, що є комерційною таємницею страховика, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Страховик не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава за зобов’язаннями страховика, за винятком обов’язкового державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов’язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається, за винятком обов’язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції У здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Уповноважений орган має право провести примусову санацію страховика у випадках:

невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

в інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

проведення комплексної перевірки фінансовогосподарської діяльності страховика, в тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу Уповноваженого органу;

встановлення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика за рішенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю передбачає:

реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних страхових посередників;

об’єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов’язань за умови погодження на це власників страховиків;

залучення до числа учасників страховика іноземних страховиків, за умови проведення ними усіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, термін яких уже настав.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов’язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Виключення страховика з державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв’язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (перестраховика) злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених уповноваженим органом.

Тобто в даний час в Україні у страховій справі фінансово-правовими нормами регулюються відносини між страховиками і державою в особі податкових інспекцій з приводу внесення ними податків, зборів та інших обов’язкових платежів в Державний бюджет України, а також внесків в державні цільові фонди, передбачених нормативними актами держави. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. визначена базова ставка податку на прибуток страхових організацій в розмірі 30 процентів. Правовими нормами передбачені також особливості обчислення прибутку від страхової діяльності по страхуванню життя, що визначається сумою резервів по страхуванню життя понад страхові зобов’язання, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика, в тому числі для виплати дивідендів учасникам страхування.

Що стосується прибутку від інших видів страхової діяльності, то він визначається шляхом зменшення доходу, одержаного у вигляді зароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування і перестраховування, винагород за перестраховування, частини від страхових сум і страхових відрахувань, сплаченої перестрахувальниками, повернутих сум з централізованих страхових резервних фондів по обов’язкових видах страхування в розмірі виплат страхових сум і страхових відшкодувань, відрахувань в централізовані страхові резервні фонди по обов’язкових видах страхування, витрат на проведення страхування та інших витрат, що включаються у вартість страхових послуг.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає також особливості складу витрат, що відносяться на собівартість страхової діяльності. Зокрема, ним встановлено, що додатково до складу витрат, які відносяться на собівартість страхової діяльності, включається плата побічним установам, організаціям, підприємствам чи фізичним особам за надані ними послуги, пов’язані з основною діяльністю страховика, і відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням ними їх службових обов’язків.

Інші податки, збори і обов’язкові платежі, а також внески в державні цільові фонди визначаються для страховиків на загальних підставах у відповідності із законодавством про оподаткування суб’єктів господарювання:

страховиками і Міністерством фінансів України, яке контролює виконання вимог законодавства України з питань страхової діяльності її суб’єктами. Міністерство фінансів України в межах своєї компетенції видає нормативні акти по регулюванню страхової діяльності;

страховиками і державними податковими інспекціями з приводу контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю внесення в бюджет податків, зборів і інших обов’язкових платежів, внесків в державні цільові фонди;

страховиками і Уповноваженим органом з приводу одержання ліцензій на здійснення страхової діяльності та контролю за їх практичним застосуванням. У випадку порушення вимог законодавства України про страхову діяльність Уповноважений орган дає страховикам приписи по їх усуненню, а при невиконанні приписів обмежує чи призупиняє ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або в передбачених чинним законодавством випадках приймає рішення про їх відкликання. Без наявності ліцензії страховики можуть здійснювати лише обов’язкові види страхування, якщо право на їх проведення передбачено нормативними актами;

страховиками і Уповноважений орган з приводу встановлення правил формування і розміщення страхових резервів. Комітет за погодженням з Міністерством фінансів України і Державним комітетом статистики України також встановлює правила їх обліку і показники звітності.

У відповідності із Законом України “Про страхування” страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов’язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування. Страховики зобов’язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

частки надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих);

одержані добутки додаються.

Актами чинного законодавства може визначатись окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування і обліку.

Страховики зобов’язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) обчислюється окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості і мають бути представлені активами таких категорій:

грошові кошти на розрахунковому рахунку;

банківські вклади (депозити);

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції, облігації;

цінні папери, що передбачають одержання доходів;

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

банківські метали;

кредити страхувальникамгромадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам заборонено здійснення інших видів кредитної діяльності.

В галузі страхування виникає ряд специфічних фінансово-правових відносин. Зокрема, у цій сфері страхування нормами фінансового права регулюються відносини між:

всіма страховиками і державою в особі Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів страхових тарифів і страхових сум. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування” встановлено, що розрахунки тарифів у сфері обов’язкового страхування здійснюються з допомогою нормативу витрат на ведення страхової справи як складової частини тарифів. Страховий тариф це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Межі нормативів на ведення страхової справи встановлені в таких розмірах: по обов’язковому державному страхуванню 6 процентів тарифу; по обов’язковому особистому страхуванню 15 процентів тарифу; по обов’язковому страхуванню майна і відповідальності 20 процентів тарифу.

Конкретні розміри страхових сум і страхових тарифів встановлюються окремими нормативними актами по страхуванню. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України № 349 від З червня 1994 р. був затверджений “Порядок і умови обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб державних податкових інспекцій”, в якому було визначено, що страхові платежі сплачуються Головною державною податковою інспекцією (в даний час Головною державною податковою адміністрацією) в розмірі 0,25 процента фонду оплати праці і що витрати страховика на здійснення страхування складають не більше 6 процентів. Цією ж постановою також встановлено максимальний обсяг відповідальності страховика в розмірі десятирічної заробітної плати посадової особи за місцем її останньої посади;

всіма страховиками і державою в особі Уповноваженого органу з приводу виконання обов’язків перед страхувальниками при обов’язковому страхуванні У випадку неплатоспроможності страховика по цьому виду страхування;

Національною акціонерною страховою компанією (НАСК) “Оранта”, з одного боку, і Верховною Радою України, Прокуратурою України, Державною митною службою України, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державним казначейством України, Головним контрольноревізійним управлінням України (з кожним окремо), з іншого боку, з приводу обов’язкового особистого державного страхування їх працівників і службовців;

НАСК “Оранта” і Міністерством фінансів України з приводу встановлення розмірів страхових платежів обов’язкового особистого державного страхування працівників прокуратури, митних органів, військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори осіб рядового, начальницького складу та вільнонайманих осіб органів і підрозділів внутрішніх справ України, посадових осіб Державної контрольноревізійної служби в Україні, Державного казначейства України, а також народних депутатів України.

В останньому та передостанньому випадках фінансово-правові відносини виникають на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 22 березня 1995 р. про зміни та доповнення в попередніх рішеннях уряду з питань державного страхування.

Інші відносини в галузі страхування регулюються нормами цілого ряду інших галузей права, насамперед цивільного права, тому страхування як юридичний інститут вивчається не лише у фінансовому праві.