Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право і наука фінансового права

Фінансове право як галузь права і як навчальна дисципліна тісно пов’язане з наукою фінансового права. Це, по суті, сторони одного явища. Якщо фінансове право регулює суспільні відносини в сфері управління державними фінансами, визначає компетенцію, завдання і функції, форми і методи поведінки суб’єктів фінансово-правових відносин, то наука фінансового права вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодавства шляхом вироблення рекомендацій. Якщо фінансове право як галузь права матеріалізується в фінансово-правових принципах, нормах, методах, то наука фінансового права матеріалізується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підручниках з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріальнопонятійний апарат, свій зміст. Вона частина юридичної науки в цілому.

Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Ці знання за своїм елементним складом і структурою, за характером надзвичайно строкаті і різнорідні. Найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовчої діяльності органів управління фінансовими відносинами, що є тільки першим наближенням до власне наукового знання, і потребує осмислення, узагальнення. Воно швидше всього "схоплює" явища у всій їх складності, багатоликості і суперечливості, але ще не відображає їх в поняттях і категоріях науки.

Наступним, якісно змістовнішим рівнем знань про фінансове право, фінансову діяльність держави є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементарних понять про фінансово-правові норми, відносини, інститути.

Нарешті, наука фінансового права досліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі складних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і категорій. В них відбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.

Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цих знань. Науці фінансового права властиві особливості, що відрізняють її від інших суспільних наук.

По-перше, вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній кон’юнктурі, її предмет складають соціальні явища фінансово-правові відносини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не досліджує.

По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічноправових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність їх суб’єктів, діють норми цивільного права.

По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економічної "матерії". Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійнокатегоріального апарату фінансової науки, який немов складає обов’язковий фундамент більшості фінансово-правових понять. На такий подвійний характер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці минулого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явищ незмінне підкреслював родоначальник фінансового права в колишньому СРСР Ю.А. Ровінський.

По-четверте, наука фінансового права покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на аналітичну, критичну, конструктивну і прогнозуючу функції.

Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні "дослідного знання", класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.

Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають "орієнтовною" функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим вищий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління державними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути наукою фінансового права, коли вона стає спроможною створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефективні фінансово-правові норми.

У викладених вище сутності, особливостях і функціях науки фінансового права проявляється її зміст в цілому.

Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.

Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знайти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закріплення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансово-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із об’єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі "дослідного знання", яке ще не є власне науковим.

В найбільш концентрованому вигляді зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими поняттями, що відображають однорідні явища фінансово-правової дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права. Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутності властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категоріями. Характерними рисами категорій науки фінансового права є, поперше, те, що вони стають такими лише після закріплення їх в законі і, подруге, що вони, на відміну від інших понять, утворюють постійну частину науки фінансового права. В категоріях наука фінансового права досягає своєї довершеності і зрілості.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правові форми фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв’язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

Власне українська наука фінансового права тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, а сягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а через неї в загальновідому своїми значними традиціями і досягненнями російську наукову школу фінансовою права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічні фінанси західноєвропейської цивілізації.

В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, з’явилась значно пізніше, ніж у Західній Європі. Хоча перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 16631667 роках (Котошихін, Крижанич, Посошков). Помітну роль у формуванні і розвитку російської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (17721839 роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи І. В 1810 році у своїй записці "План фінансів" він першим запропонував надати державному бюджетові законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і випустити кредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були ще тільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власному розумінні слова "фінансова наука" була привнесена в Росію західноєвропейськими вченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себе на роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р. вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера "Початкові основи державного господарства". Через деякий час, в 1838 році, також російською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є. Канкріна "Стислий огляд російських фінансів".

В 1841 р. з’явився по суті перший російський підручник з фінансового права І.Я. Горлова "Теорія фінансів". Хоч в цьому підручнику саме поняття "фінансове право" ще вживається з різними смисловими навантаженнями і змістом.

Вперше в сучасному розумінні термін "фінансове право" вжив професор фінансового права, декан юридичного факультету Казанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відомих його праць слід назвати: "Внутрішні митні збори в Росії" (1850 р.), "Декілька спірних питань з історії російського фінансового права" (1855 р.), "Про підвищення промислового податку і про історичний його розвиток в Росії" (1856 р.). Праця "Декілька спірних питань з історії російського фінансового права" була першою книжкою в Росії, де було вжито термін "фінансове право".

Період після скасування кріпосного права в Росії з 1861 р. і до 1917 р. був найбільш плідним у розвитку російської науки фінансового права. Особливо це стосується періоду з 80х років XIX ст. до початку XX ст. В ці роки були створені три кафедри фінансового права: в Московському, Казанському і Новоросійському університетах. До цього періоду можна віднести розквіт діяльності видатного професора фінансового права Петербурзького університету В.А. Лебедєва, який опублікував в 18821883 рр. підручник "Фінансове право". Його з повним правом сучасники називали енциклопедією фінансового права і він був перекладений на основні європейські мови. В 1883 р. була видана не менш яскрава книжка ярославського професора кафедри поліцейського і фінансового права І.Т. Тарасова "Нарис науки фінансового права", присвячена теоретичним питанням предмету і методу науки фінансового права, історії фінансових установ, аналізу законодавства в галузі фінансового управління.

Вражає географія написання і видання підручників і навчальних курсів з фінансового права. Крім уже вищеназваних книг, в 18831909 роках були підготовлені і опубліковані підручники з фінансового права професорів Новоросійського університету І. Патлаєвського та С. Їловайського, Казанського університету Д. Львова, Петербурзького Лісового інституту В. Яроцького, Московського університету Ф. Мільгаузена, І. Озерова, А. Нікітського, Київського університету Г. Сидоренка, Харківського університету М. Алексеєнка, Казанського університету Л. Вацури. Професор Московського університету І.І. Янжул, уродженець м. Василькова Київської губернії, був єдиним академіком зі спеціальності "фінансове право", обраним в Академію наук Росії. Цей плідний процес був призупинений першою світовою війною, а в 1917 році взагалі обірвався.

В розвиткові радянської науки фінансового права виділяються якісно відмінні між собою два періоди. Перший включає час від захоплення більшовиками політичної влади в 1917 р. до кінця 30х років, коли закінчився перехідний період від капіталізму до соціалізму, що на практиці означало повну заміну базисних і надбудовних суспільних відносин на принципово відмінних від попередніх основах. Це період важкого, а в окремі роки трагічного внутрішньоутробного розвитку цієї науки, часу її формування, визрівання, відмежування від інших, одним словом, період виникнення.

Головне завдання нової науки фінансового права (стару науку більшовики ліквідували, закривши кафедри фінансового права у вузах) було сформульовано у розділі V Конституції РРФСР, який називався "Бюджетне право". В ньому були викладені принципи і сутність фінансової політики нової влади. На перше місце однозначно ставились "бюджетні інтереси" "диктатури трудящих". Не випадково першою науковою працею в Радянській Росії з питань фінансового права стала монографія А.М. Гурвича "Бюджетне право за законодавством РРФСР" (М., 1918 р.). Майже одночасно з нею також вийшла книжка А. А. Алексеєва "Бюджетне право народного представництва" (Харків, 1918 р.).

Окрім названих вчених представниками радянської науки фінансового права в цей період були С.А. Котляревський, М.А. Гурвич, М.Д. Загряцков. Своїми дослідженнями вони підготували грунт для виникнення науки радянського фінансового права.

Формально початок другого етапу розвитку радянської науки фінансового права можна віднести до березня 1940 року, коли в журналі "Советское государство и право" була опублікована принципово важлива стаття Ю. А. Ровінського "Предмет радянського фінансового права". Тоді ж було опубліковано перший радянський підручник "Фінансове право". В них раніше фрагментарні, неповні, несистематизовані знання з радянського фінансового права були вишикувані в чітку, внутрішньо цілісну систему категорій і понять, з чітко окресленим предметом науки і її методами.

В 5060 роки, всупереч політиці державного тоталітаризму та ідеологічного пресу було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права. Завдяки виділенню і всебічному обгрунтуванню таких фінансово-правових категорій і понять, як предмет і метод, сутність і зміст, система і джерела радянського фінансового права, фінансова діяльність соціалістичної держави, фінансова система соціалістичної держави, фінансово-правові акти і ряду інших концепція науки соціалістичного фінансового права набула цілісного характеру.

Найкраще були розроблені в цей період питання бюджетного права, пов’язані зі змістом бюджету, бюджетним регулюванням, бюджетним процесом. Безсумнівну цінність представляють собою розробки проблем бюджетної компетенції, бюджетних повноважень, бюджетно-правового статусу адміністративно-територіальних одиниць.

Найбільший внесок у цю справу зробили відомі вченіюристи професори В.В. Бесчеревних, Л.К. Воронова, М.І. Піскотін, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін.

Разом з тим слід відмітити, що розробка фінансово-правових категорій у статтях, підручниках і дисертаціях проходила в умовах виняткового панування публічних фінансів, функціонування жорстких централізованих фінансових структур, виняткових державних повноважень центру, бюджетної системи, що спиралась на Закон про бюджетні права СРСР і союзних республік від 30 жовтня 1959 року.

В союзних республіках підручники з фінансового права за роки радянської влади не видавались. Зрідка виходили тільки навчальні посібники. Про неувагу до науки фінансового права свідчить і те, що за всі часи радянської влади в СРСР захистили докторські дисертації з фінансового права тільки сім осіб (в Україні тільки одна).

В сучасних умовах, що докорінно змінились і для бюджету, виникла необхідність свого роду інвентаризації бюджетно-правових категорій і понять, їх нового прочитання, а також дослідження ряду принципово нових аспектів бюджетного права, народжених сучасними реаліями.

Науковою цілиною, по суті, залишаються інститути податкового і кредитного права, питання відповідальності у фінансовому праві, фінансового контролю і ін.

Недостатньо розроблені питання теорії фінансового права. Нерозвиненість науки фінансового права відбивається на змістові фінансово-правових актів, які повинні враховувати її досягнення.

Перехід до ринкової економіки, по суті, поставив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, успадкованої нами від соціалістичного суспільства, починаючи від її предмету і методу і закінчуючи окремими категоріями і поняттями. Він одночасно розширив і звузив об’єкт пізнання науки фінансового права, звільнив її методологію від ідеологічних кайданів, відкрив дорогу до нових пошуків істини. На порядку денному сьогодні постають питання уточнення і поглиблення змісту традиційних категорій і понять науки, вилучення з її числа застарілих категорій і понять, реабілітації тих категорій і понять, від яких радянська наука фінансового права відмовилась на рубежі 2030х років, тобто потребує суттєвого оновлення і зміни вся система науки фінансового права.