	Покупка	Продажа	Межбанк	НБУ
USD	41.782	41.823	41.620 / 41.635	41.596
EUR	44.248	44.400	43.970 / 43.990	43.863
GBP	53.170	53.223	---	52.687

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

6.2.3. "Уругвайський раунд" переговорів ГАТТ. Світова організація торгівлі

У вересні 1986 р. на спеціальній сесії ГАТТ на рівні міністрів у Пунта-дель-Есте (Уругвай) було покладено початок нового, восьмого раунду переговорів, що дістав назву "Уругвайського". У прийнятій на сесії декларації було визначено його програму. Вона свідчила про те, що ГАТТ планують і надалі розширювати сферу своєї діяльності. До порядку денного переговорів було внесено найбільшу в історії Угоди кількість питань: митні тарифи; нетарифні заходи; торгівля тропічними, текстильними товарами і одягом, сільськогосподарськими продуктами, окремими видами природних ресурсів; перегляд деяких норм і правил ГАТТ, зокрема правил використання захисних заходів; доопрацювання угод і домовленостей, укладених під час "Токійського раунду" (угоди щодо субсидій і компенсаційного мита); торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень; торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Крім того, розвинені країни запропонували обговорити питання, пов'язані з торгівлею послугами. Через опір країн, що розвиваються, які відмовились поширити сферу діяльності ГАТТ на сферу послуг, "Уругвайський раунд" було формально поділено на дві частини, одна з яких саме і розглядала сферу послуг.

На відміну від попередніх раундів основним завданням розглядуваних переговорів було формування нових правил регулювання міжнародної торгівлі, підготовка угод, що не лише інтерпретують окремі положення ГАТТ, а й істотно розширюють сферу його діяльності. Мало того, було створено кодекси, які формально не залежать від ГАТТ і стосуються сфери послуг й деяких суміжних з міжнародною торгівлею сфер міжнародних економічних відносин.

Водночас до порядку денного переговорів увійшли також питання зниження митних тарифів і нетарифних бар'єрів, лібералізації торгівлі окремими групами товарів, тобто проблеми, які розглядалися в ГАТТ раніше.

Скликання нового раунду переговорів у межах ГАТТ відбулося в період загострення суперечностей між трьома центрами суперництва. Саме в цей час відносини між ними стали особливо напруженими, насамперед між США і Японією. Всупереч поширеній думці про те, що міжнародна торгівля стала на шлях лібералізації, факти свідчили про посилення протекціонізму з боку промислово розвинених країн (наприклад, митні війни між США і Японією, ЄС і США).

Почастішали випадки порушення країнами-учасницями, насамперед розвиненими, норм Угоди, що призвело до ерозії найважливіших принципів ГАТТ (наприклад, принципу найбільшого сприяння і ослаблення його організаційно-правової системи). Це вплинуло на формування порядку денного нових переговорів у межах ГАТТ. Саме тому під час "Уругвайського раунду" значну увагу було приділено зміцненню юридичної бази Угоди.

"Уругвайський раунд", як і "Токійський раунд", проводився у формі багатосторонніх торгових переговорів. Однак на відміну від останнього, в якому могли брати участь усі країни, що виявили інтерес до переговорів, в "Уругвайському раунді" могли брати участь лише певні групи держав:

• усі члени ГАТТ (91 країна);

• країни, що застосовують положення ГАТТ на фактичній основі і які до 30 квітня 1987 р. мали заявити про намір приєднатися до ГАТТ і брати участь у БТП;

• держави, що розвиваються, які до 30 квітня 1987 р. почали робити необхідні кроки для вступу в ГАТТ для того, щоб визначити умови своєї участі в Угоді;

• країни, що інформували членів ГАТТ про намір розпочати переговори про умови приєднання до Угоди.

У переговорах "Уругвайського раунду" взяло участь 108 держав. Ще під час "Токійського раунду" окремі держави, насамперед країни, що розвиваються, виступили з пропозицією оголосити мораторій (Standstill) на застосування нових протекціоністських обмежень і розпочати не пізніше, як завершаться БТП, поступово скасовувати існуючі обмеження (Rollback), несумісні з вимогами ГАТТ. Тоді цю пропозицію не було прийнято через опір США. У Пунте-дель-Есте, очевидно, через побоювання можливого поширення проявів протекціонізму, США погодилися, внаслідок чого країни — члени ГАТТ взяли зобов'язання щодо мораторію і існуючих обмежень. В Уругвайській декларації зазначалося, що це рішення мало діяти до формального завершення переговорів.

Дія зазначених зобов'язань поширювалась як на митні тарифи, так і на нетарифні обмеження, зокрема експортні субсидії. Водночас Декларація допускала в особливих випадках введення торговельних обмежень відповідно до правил ГАТТ. "Уругвайський раунд" переговорів завершився у грудні 1993 р. підписанням важливих документів і домовленостей. Розглянуто основні його підсумки.

Митні бар'єри. Переговори з питань зниження митних зборів донедавна були головним напрямком діяльності Угоди. З часу набуття чинності ГАТТ імпортне мито в розвинених країнах було знижене більш як на 3/4, а після реалізації угод, досягнутих у межах переговорів "Токійського раунду", воно становило в середньому 4,7 %.

Питання полягало в тому, чи взагалі готові країни-учасниці відмовитися від митних тарифів. Загалом це цілком можливо, оскільки в міжнародній торгівлі дедалі більшу роль починають відігравати товари, конкурентоспроможність яких визначається не так ціною, як якістю, новизною, особливими властивостями. Крім того, збільшуються обсяги поставок товарів через канали ТНК, ціни на які значно відрізняються від світових. Важливу роль відіграє також коливання курсу валют, що змінює ціну товарів на світовому ринку, виражених у різних валютах.

Водночас більшість розвинених країн прагнуть зберегти митний захист для забезпечення можливості розвитку найменш конкурентоспроможних галузей як засіб боротьби на переговорах у межах ГАТТ і в кінцевому підсумку як джерело надходження, хоча й не найважливіше, певних сум до державного бюджету.

Найактивнішими противниками відмови від митних зборів як регулятора зовнішньоторговельного обороту є країни ЄС, для яких єдиний митний тариф є найважливішою основою їх інтеграції, основним інструментом єдиної торговельної політики.

До відмови від митного захисту не готові також країни, що розвиваються, які вбачають у ньому один з небагатьох важелів охорони своєї економіки від експансії економічно значно розвиненіших країн.

Тому учасники переговорів не ставили перед собою завдання здійснювати загальне (лінійне), як це було на попередніх раундах, зниження митних зборів. Переговори з питань тарифів відбувалися з окремих груп товарів. Основну увагу було приділено проблемам ескалації митних ставок, тобто збільшенню їх із зростанням рівня обробки товарів.

Ще одним напрямком переговорів у межах БТП було зниження на основі взаємності ставок найвищого мита, а також гармонізація їх за окремими групами. З дуже широкою програмою з цього питання виступила Японія, яка запропонувала ліквідувати в найрозвиненіших країнах мита на промислову продукцію і промислові вироби, на ввезення яких встановлено низькі ставки, знизити або усунути тарифи на імпорт інших промислових товарів, а також розпочати переговори щодо тарифів на сільськогосподарські продукти.

До заключного пакету "Уругвайського раунду" увійшов протокол про зниження в середньому на одну третину митних тарифів країн-учасниць. Досягнуто домовленості щодо встановлення нульових ставок тарифів на такі товари, як папір і вироби з нього, пиво, деякі види алкогольних напоїв, будівельне обладнання, сільськогосподарське обладнання, офісні меблі, іграшки. До 1 січня 1995 р. було усунуто тарифи на фармацевтику.

Отже, понад 40 % імпорту було звільнено від митних зборів. Ставки на інші товари, крім сільськогосподарських, у розвинених країнах було знижено в середньому на 40 %. Це зниження відбувалося поетапно і завершилося до 1 січня 1998 р., після чого середній рівень обкладання митом у країнах — членах ГАТТ становить лише 3 %. Для країн, що розвиваються, зобов'язання зі зниження тарифів становили в середньому 2/3 зобов'язань розвинених країн.

Було вжито заходів з метою зменшення ескалації мита шляхом зниження за взаємною домовленістю найвищих ставок, а також гармонізації мита з окремих товарних груп.

Нетарифні заходи. Ініціаторами постановки цієї проблеми на "Уругвайському раунді" переговорів були країни, що розвиваються. Близько половини експорту цих країн у розвинені країни світу підпадає під дію нетарифних бар'єрів. При цьому головну роль відіграють кількісні обмеження, введення яких підсилюється винятками, що наведені в тексті ГАТТ, і застереженнями.

Незважаючи на укладення під час "Токійського раунду" низки угод з нетарифного регулювання торгівлі, вплив їх на міжнародний товарооборот не зменшився. Навпаки, кількість цих угод збільшилась, сфера застосування розширилися. На сесії міністрів країн — членів ГАТТ було сформульовано програму дії з питання нетариф-них обмежень. Вона передбачала:

• ліквідацію всіх несумісних з нормами ГАТТ обмежень імпорту;

• визначення термінів усунення інших кількісних обмежень та інших нетарифних бар'єрів;

• надання у процесі ослаблення нетарифних обмежень пріоритету тим з них, які перешкоджають експорту з країн, що розвиваються, або мають дискримінаційний характер.

Текстильні товари і одяг. Це питання було включено до порядку денного "Уругвайського раунду" за наполяганням країн, що розвиваються. Річ у тім, що текстильні товари постійно виключалися з переговорів про зниження митних зборів у межах ГАТТ. Нині саме на них зберігається найвище мито. Мало того, періодично укладаються міжнародні угоди з торгівлі текстильними товарами, що обмежують імпорт цих товарів, зокрема і за допомогою квот, з 34 країн, що розвиваються, і східноєвропейських країн у 17 промислово розвинених держав. Це суперечить основним принципам ГАТТ, зокрема ст. I, що передбачає взаємне надання безперечного режиму найбільшого сприяння. Основним засобом обмеження імпорту текстилю є кількісні обмеження, хоча угодою передбачається, що обмеження іноземної конкуренції може здійснюватися лише за допомогою митних тарифів.

Відповідно до підписаної в межах "Уругвайського раунду" угоди більшість тарифів і квот буде ліквідовано впродовж десяти років починаючи з 1996 р. Двосторонні квоти поступово скорочуватимуться, і до 2005 р. їх де-юре буде ліквідовано повністю.

Торгівля сільськогосподарськими товарами. Суть аграрного протекціонізму розвинених країн перебуває в тісному зв'язку імпортних обмежень щодо цін на товари з недостатньо розвинених країн із заходами з підтримки високих цін на продовольчі товари на внутрішньому ринку, а також з активним стимулюванням вивезення. При цьому головну роль відіграють нетарифні заходи й субсидії, хоча митні збори на сільськогосподарські товари продовжують відігравати значну роль. Так, навіть після зниження митних зборів відповідно до угоди, досягнутої під час "Токійського раунду", середній рівень митного захисту ринку сільськогосподарських товарів становив 11 % порівняно із середнім рівнем мита 4,7 %. Але якщо мито на аграрну продукцію в межах ГАТТ все-таки було знижено, то нетарифні бар'єри постійно зростають і, за оцінкою ГАТТ, на початок "Уругвайського раунду" вони поширювались більш як на 37 % імпорту в розвинених країнах.

Тому основною метою на БТП у галузі торгівлі сільськогосподарськими товарами було поширення на цей сектор дії правил ГАТТ. В Уругвайській декларації було заявлено про прагнення знизити бар'єри в торгівлі сільськогосподарськими товарами, впорядкувати використання субсидій і зменшити вплив на неї санітарних та інших заходів.

У результаті переговорів було досягнуто домовленості, що фермерські субсидії та імпортні бар'єри поступово скорочуватимуться впродовж 6 років. Внутрішні субсидії буде знижено на 20 % у промислово розвинених і на 13,3 % у країнах, що розвиваються. Субсидування сільськогосподарського експорту за вартістю скоротиться на 36 %, за обсягом — на 21 %.

За існуючими прогнозами, укладені в межах ГАТТ угоди із сільського господарства можуть призвести до підвищення світових цін на сільськогосподарську продукцію на 10 % незважаючи на очікуване зростання виробництва.

Усі імпортні бар'єри буде замінено на тарифи, зменшені на 36 %. Японія і Республіка Корея поступово відкриють свої ринки рису. Тарифи на тропічні фрукти буде знижено більш як на 40 %.

Захисні заходи. Одне з основних питань "Уругвайського раунду" переговорів — перегляд існуючих правил з використання захисних заходів, які відповідно до ГАТТ можуть бути введені щодо тих товарів, виробники яких зазнають або можуть зазнати збитків від конкуренції через збільшення обсягу імпорту. Для цього дозволяється тимчасово підвищувати ставки митного тарифу, вводити квоти. Однак торговельно-політична практика останнього часу свідчить про те, що розвинені країни широко застосовують обмеження, що обходять ГАТТ. До найвідоміших належать уже згадувані так звані добровільні обмеження експорту, а також угоди про регулювання ринків.

Питання про використання захисних заходів обговорювалося ще під час "Токійського раунду", однак через гострі суперечності між окремими країнами воно не було вирішено. Водночас більшість країн зацікавлена в тому, щоб зберегти регулюючі функції ГАТТ у сфері застосування захисних заходів.

Складним є питання про вироблення критеріїв визначення "серйозних збитків" місцевим виробникам, нечітке формулювання якого відкриває можливості використання захисних заходів без достатніх економічних підстав. Крім того, треба було встановити взаємозв'язок із заходами щодо сприяння структурній перебудові, вирішити питання максимальних термінів використання захисних заходів, їх поступового ослаблення, гласності й багатостороннього контролю за дією існуючих і введенням нових імпортних обмежень.

Під час "Уругвайського раунду" було розширено угоду ГАТТ із захисних заходів. Зокрема, вперше визначено правила і процедури введення захисних заходів відповідно до ст. XIX ГАТТ, вжиття яких тривалий час викликало значні суперечності серед договірних сторін. Узгоджено, зокрема, суттєве положення про те, що захисні заходи мають вводитися щодо всіх джерел імпорту. Крім того, забороняються так звані добровільні обмеження експорту, що стали останніми роками одним із протекціоністських засобів, що застосовуються дуже часто.

Угоди і домовленості, досягнуті на переговорах у межах "Токійського раунду". Суть проблеми полягає в тому, що прийняті під час "Токійського раунду" угоди (шість перелічених щойно кодексів) діють лише щодо країн, які беруть у них участь, що на практиці є порушенням основоположного принципу ГАТТ — режиму найбільшого сприяння. Мало того, життя показало, що деякі розвинені країни перейшли до практики умовного поширення режиму ряду угод на країни — члени ГАТТ, які не беруть участі в них, у відповідь на надання зустрічних поступок. Це змусило країни, що розвиваються, на сесії міністрів в Пунта-дель-Есте домагатися включення до порядку денного БТП питання про перегляд окремих положень укладених раніше угод.

Багато питань, що стояли на порядку денному, залишилися не-вирішеними, хоча сторони домовилися вдосконалити правила, що забезпечують гарантії дотримання технічних норм, тестування, процедури сертифікації. Змінені правила мають сприяти гармонізації міжнародних стандартів, але не перешкоджатимуть введенню різними країнами більш високих стандартів. Досягнуто угоди про прийняття правил, пов'язаних із санітарним станом тварин і рослин.

Субсидії і компенсаційне мито. Як засвідчила практика, система прийнятої під час "Токійського раунду" угоди з цих питань виявилася малоефективною, оскільки більшість країн — членів ГАТТ (за винятком розвинених країн) до неї не приєдналися і продовжують керуватися відповідними статтями Генеральної угоди щодо тарифів і торгівлі. Внаслідок такого правового дуалізму стали виникати суперечки, розширилася практика застосування субсидій, порушувалися вимоги про надання відповідної інформації. До того ж у текстах як угоди, так і ГАТТ є невизначеності у формулюванні окремих положень, чітко не визначено термін "субсидія". Тому перед учасниками переговорів стояло завдання уточнити положення, що виникали з цього питання, внести зміни і доповнення в укладену угоду, які могли б підвищити зацікавленість в участі в ньому.

У результаті переговорів було вироблено Угоду щодо субсидій і компенсаційного мита. На базі цієї угоди щодо тлумачення і застосування ст. VI, XVI і XXIII, прийнятої на "Токійському раунді", введено узгоджене поняття "субсидія" (раніше існував лише зразковий перелік). Вони діляться на законні й незаконні (що допускаються і не допускаються). До дозволених субсидій належать субсидії на регіональний розвиток, захист навколишнього середовища, НДДКР за умови, що вони загалом не суперечать угоді. Встановлений також поріг субсидування — 1 %, нижче якого компенсаційне мито не вводиться.

Забороняється використовувати експортні субсидії, спрямовані на створення преференційного режиму для вітчизняних товарів всередині країни. Крім того, внаслідок застосування субсидій, що негативно позначаються на виробництві і торгівлі країн — торгових партнерів, може бути розпочатий судовий розгляд і поданий позов.

Антидемпінгова практика. У рішеннях "Уругвайського раунду" було доповнено і деталізовано прийняту на переговорах "Токійського раунду" угоду про застосування ст. VI ГАТТ, що набрала чинності в 1980 р. Зокрема, досягнуто домовленості про те, що адміністративне розслідування негайно припиняється, якщо відповідні органи встановлять, що демпінгова різниця є мінімальною (менш як 2 % експортної ціни товару) або що рівень демпінгового імпорту незначний (менш як 3 % обсягу імпорту в імпортуючу країну).

Прийняті антидемпінгові заходи відповідно до нового розширеного тлумачення діють упродовж 5 років, після чого передбачається знизити антидемпінгове мито. Буде введено правила, що дозволять виявити спроби уникнення антидемпінгового мита перенесенням виробництва у треті країни.

Торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень. Інтенсифікація руху капіталів, зокрема і під впливом ТНК, призвела до того, що в розвинених країнах і в ряді держав, що розвиваються, виникли різноманітні системи регулювання іноземних інвестицій, що передбачають різні процедури надання дозволів на інвестиції, заборони і обмеження на них у певних галузях, обмеження на частку участі іноземного капіталу в місцевих компаніях тощо.

Країни Заходу під час "Уругвайського раунду" прагнули виробити угоди, які б мали більш обов'язковий характер, ніж той, що існує нині. При цьому на БТП розглядалися лише ті питання регулювання іноземних капіталовкладень, що пов'язані із зовнішньою торгівлею. Це передусім вимоги щодо мінімального експорту вироблюваної на підприємствах за участю іноземного капіталу продукції, щодо обов'язкового використання у виробництві місцевих компонентів тощо.

Торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Суть питання полягає в тому, що нині у світі поширений продаж копій і аналогів товарів, що захищаються патентами, торговими марками або авторськими правами. Найбільше це стосується наукомістких виробів, запасних частин до автомобілів, книг і кінофільмів. Це призводить до втрати значної частини прибутків від експорту фірм — виробників оригінальної продукції. Чинні у цій галузі угоди виявилися недостатньо ефективними, тому розвинені країни прагнули домогтися розробки й укладення в межах ГАТТ багатосторонньої угоди, яка б охоплювала всі форми інтелектуальної власності: патенти, торгові знаки, авторські права і торгові секрети. Основними противниками обговорення цієї проблеми в межах ГАТТ виступили так звані нові індустріальні країни.

Проте під час переговорів було досягнуто угоди щодо патентів, авторського права, торгових марок, промислового дизайну, географічної індексації, комерційної таємниці. Прийнято міжнародні стандарти захисту інтелектуальної власності.

Угода, зокрема, передбачає, що патенти захищаються впродовж 20 років незалежно від того, де вони видані і чи є продукція, що випускається на основі цих патентів, імпортованою або виробленою всередині країни; авторське право в кожному окремому випадку буде захищене принаймні впродовж 50 років; автори комп'ютерних програм і кінофільмів, а також виконавців й продюсери звукозаписів і радіомовних програм будуть мати виняткові права; надійніший захист отримають торгові марки і географічні ідентифікації, особливо важливі для європейських виробників вин; упродовж 10 років матимуть захист розробки у сфері напівпровідникових приладів; уперше комерційна таємниця буде захищена від неправомочного розкриття.

Усі ці правила мають бути введені в національне законодавство. Більшості країн, що розвиваються, надано право вводити ці правила впродовж 10 років, а найменш розвиненим — упродовж 11 років.

Торгівля послугами. Ініціаторами включення до порядку денного БТП цих проблем були розвинені країни, що є головними експортерами послуг, роль яких у міжнародній торгівлі постійно зростає. їх частка в загальному експорті товарів і послуг на початку 80-х років становила 20 %.

Особливо високими темпами зростала торгівля послугами, що є компонентами виробництва і торгівлі, такими як зв'язок, телематика, програмне забезпечення ЕВМ, ремонт і обслуговування машин і обладнання, лізинг, юридичні, збутові та фінансові консультації, страхування і фінансування експорту, операцій купівлі-продажу.

У сучасній практиці використовуються різноманітні методи регулювання імпорту послуг, тому США та інші розвинені країни виступили за розробку правил і процедур, що мали б створити загальну правову основу для здійснення міжнародної торгівлі послугами, дати змогу обмінюватись інформацією про застосування національних засобів регулювання, вирішувати спірні питання, що виникають, шляхом консультацій.

Проблема торгівлі послугами є новим аспектом у діяльності ГАТТ. Пропозиція про внесення цієї проблеми до порядку денного БТП натрапила на активний опір країн, що розвиваються, передусім так званої групи 10 (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, Куба, Нігерія, Нікарагуа, Перу, Танзанія і Югославія). Країни, що розвиваються і є імпортерами послуг, побоювалися можливої лібералізації торгівлі послугами, вбачаючи в цьому загрозу розвитку національних підприємств у цій сфері економічної діяльності.

На переговорах було досягнуто угоди щодо чесної, без дискримінації торгівлі послугами. У цю угоду було включено положення про фінансові послуги, повітряний транспорт і телекомунікації. Сторони домовилися не включати в текст угоди положення про експорт кінофільмів і телепрограм, пояснюючи це глибокими суперечностями між Європою і США. Останні звинувачують своїх європейських партнерів у протекціонізмі. Буде продовжено переговори щодо торгівлі в галузі телекомунікацій і фінансових послуг.

Ця угода, за оцінкою експертів, дасть змогу збільшити річний обсяг торгівлі послугами до 900 млрд дол.

Функціонування системи ГАТТ. Посилення ролі ГАТТ як організації, що істотно впливає на регулювання міжнародної торгівлі, потребує вдосконалення її організаційної основи, підвищення ефективності діяльності, передусім через посилення механізму контролю за рішеннями, що приймаються. У цьому зв'язку обговорювалося питання про забезпечення з боку ГАТТ спостереження за торговою політикою і практикою держав, що беруть участь у цій організації, а також за впливом торгової політики й практики на функціонування багатосторонньої торгової системи, підвищення ефективності процесу прийняття рішень, зокрема залученням до її діяльності міністрів, про зміцнення зв'язку ГАТТ з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Було запропоновано обговорити питання про вдосконалення правил і процедур урегулювання суперечок, оскільки існуюча система виявилася малоефективною.

Оскільки назріла нагальна потреба врегулювати зазначені проблеми, було прийнято рішення про створення з 1 січня 1995 р.

універсальної Всесвітньої торгової організації (СОТ), до якої входить чинна Генеральна угода щодо тарифів і торгівлі, а також комплекс досягнутих під час "Уругвайського раунду" угод і домовленостей (ГАТТ-94). На відміну від ГАТТ, яку хоч і непрямо, однак було прив'язано до системи ООН, СОТ повністю виведено за межі цієї організації. Ця Всесвітня торгова організація має той самий статус, що і МВФ або МБРР, тобто здійснює власну політику.

Необхідність заміни ГАТТ більш чіткою структурою постала з різних міркувань. Це й торгові війни, що почастішали останнім часом, для запобігання яким у ГАТТ бракувало повноважень, і те, що система ГАТТ обросла величезною кількістю додаткових угод з "приватних питань", які до того ж постійно порушувались. Якщо порушник не був членом ГАТТ, організація не могла застосувати до нього жодних санкцій.

Основна мета СОТ — забезпечити свободу торгівлі. Однак тепер вона має бути досягнута не її лібералізацією, а так званими ув'язками. Упродовж років країни, що вступили до СОТ, зобов'язуються обмежувати певними граничними рівнями тарифи на всю сільськогосподарську продукцію і на 83 % номенклатури промислових товарів. З іншого боку, якщо якась країна підвищує (у встановлених межах) тариф на певний товар, то країни-експортери останнього можуть зажадати від неї зниження тарифу на ті товари, в експорті яких вони зацікавлені. Ці "ув'язки" мають дати експортерам та імпортерам упевненість в тому, що вони не стануть об'єктами одностороннього протекціонізму.

Крім торгівлі товарами СОТ регулюватиме також сферу торгівлі послугами, питання інвестицій і захисту інтелектуальної власності.

Спеціальним рішенням про функції СОТ закріплено процедуру проведення періодичних оглядів торгово-політичної практики країн-членів, що була введена за кілька років до "Уругвайського раунду" і довела свою ефективність. Суть її полягає у проведенні так званих слухань, що засновуються на двох документах: національній доповіді країни, що розглядається, і на доповіді Секретаріату ГАТТ, що її спеціально готують.

Обговорення дають змогу країнам-членам отримати чіткіше уявлення про торгово-політичні режими своїх партнерів за Угодою (Організацією). Це підвищує взаємну інформованість, стабільність і передбачуваність доступу експортерів на ринки країн-партнерів.

Угода, що її вводить СОТ, становить єдину інституційну структуру, що містить ГАТТ-94, а також нові угоди, прийняті під час "Уругвайського раунду": угода про торгівлю послугами (ГАТС), угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Вищим органом СОТ має бути Міністерська конференція, що проводитиметься не рідше як один раз на два роки. Генеральна рада здійснюватиме контроль за функціонуванням організації і в період між скликанням міністерських конференцій як вищого органу для вирішення суперечок і складання оглядів політики країн-учасниць.

Незважаючи на те що підсумки переговорів у межах "Уругвайського раунду" стали результатом неминучих компромісів, вони розв'язали значну частину давно назрілих проблем. Було також визначено процедуру вступу до організації внаслідок досягнутих домовленостей, які мали бути ратифіковані національними парламентами десь до весни 1995 р., а 1 червня 1995 р. увесь пакет, зокрема угода про створення СОТ, набрав чинності.

Зауважимо, що виконання рішень "Уругвайського раунду" має істотно вплинути на сучасні міжнародні економічні відносини. їх реалізація дасть змогу створити багатосторонню систему, в якій усі держави матимуть рівні права і обов'язки. Не буде односторонніх переваг і винятків з багатосторонніх правил торгівлі, крім торгових преференцій і окремих вилучень, що надаються розвиненими країнами на користь держав, що розвиваються, з метою економічного розвитку, відбуватиметься істотне зближення національних законодавств у сфері міжнародних економічних відносин, буде значно важче, як економічно, так і політично, порушувати правила міжнародної торгівлі.