Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

2.2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Щоб пояснити ці процеси, необхідно здійснити науковий аналіз. Сила такого аналізу явищ ЗЕП у контексті міжнародних відносин полягає в тому, що він дає змогу виявити не лише окремі аспекти розглядуваних процесів, а й визначити їх сутність, загальні закономірності, яким вони підпорядковуються, механізми їх дії та взаємодії з іншими процесами.

2.2.1. Щодо сутності ЗЕП держави

Аналіз сутності процесу формування та реалізації ЗЕП держави є ключовим. Передусім його необхідно послідовно здійснювати як загалом, так і при вивченні стадій розглядуваного процесу.

Оскільки будь-який реальний процес пов'язаний з матеріальним об'єктом або системою об'єктів, необхідно спочатку визначити матеріальний об'єкт або систему об'єктів аналізованого процесу. Таким об'єктом або системою об'єктів є конкретна ЗЕП.

Щоб точніше уявити собі суть процесу, слід, мабуть, звернутися до теоретико-методологічного положення: світ зовнішньоекономічної політики — це сукупність процесів формування і здійснення зовнішньоекономічної політики, де об'єкти, що видаються незмінними, як і уявні їх картини, поняття, безперервно змінюються: то виникають, то знищуються. Ідеться про стратегію розвитку внаслідок загального взаємозв'язку явищ, усіх аспектів кожного явища.

Співвідношення ЗЕП як об'єкта або системи об'єктів, з одного боку, і процесу формування та реалізації ЗЕП сучасних держав — з іншого іноді складається так, що ЗЕП постає як безпосередній результат, "вихід" такого процесу. Однак, звичайно, спрощене, звужене уявлення, у чомусь навіть таке, що спотворює реальність.

Адже насправді неможливо уявити собі зовнішньоекономічно-політичний процес держави завершеним. Певною мірою що до тієї чи іншої проблеми ЗЕП цей процес може бути циклічним, дискретним, "пунктирним", що розвивається через певні паузи і на якійсь стадії ніби стає "кінцевим". Однак це стосується швидше прийняття тих чи інших конкретних рішень у світі ЗЕП, що є лише однією, щоправда, важливою, стадією розглядуваного процесу. Проте процес загалом при всій його циклічності й дискретності, коли йдеться про окремий об'єкт або проблему, на жодній стадії не може бути визнаний справді завершеним. Навпаки, такий процес єдиний і неперервний у своєму довготривалому історичному розвитку, хоча умовно в наукових, економічних або політичних цілях він може бути структу-рований, розподілений у часі і за окремими проблемами в конкретно-історичному плані.

Зовнішньоекономічна політика в усіх своїх проявах і "підсумках" постійно органічно входить до складу розглядуваного процесу, не може бути вилучена з нього як його об'єкт чи система об'єктів. З одного боку, ЗЕП формується і здійснюється на всіх етапах процесу, з іншого — у "готовому" або навіть у "неготовому" вигляді на різних етапах свого формування і здійснення вона знову вводиться у процес і різною мірою впливає на його розвиток, на його рушійні сили, бере участь у становленні й реалізації ЗЕП держави. Усе це становить процес, який неоднозначно опосредковував певні проміжні явища ЗЕП, однак незмінно єдиний, нерозривний процес розвитку її як об'єкта або системи об'єктів.

Справжнє співвідношення між ЗЕП як об'єктом або системою об'єктів і процесом її формування та здійснення потрібно, очевидно, встановлювати, виявивши найважливіші характеристики органічно взаємопов'язаних її складових. Важливо передусім розглянути характеристики ЗЕП держави і процесу її формування та здійснення, що найвиразніше виявляють спільні риси, механізм багатопланової та багатоступінчастої, часто неодноразово опосередкованої взаємодії.

Неможливо зрозуміти ані сутності ЗЕП як специфічного об'єкта або системи об'єктів, ані процесу її розробки і втілення в життя в певній країні, не усвідомивши загальної для них, центральної, організуючої ролі держави, яка як всередині країни, так і на міжнародній арені практично монопольно, від імені політичного класу здійснює зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, є стрижнем процесу, під час якого розроблюється і реалізується ЗЕП держави. Розвинена держава є основним суб'єктом ЗЕП і створеної ним політичної системи не лише у внутрішній, а й у зовнішній функції.

Переломлюючись крізь призму держави та її політики, будь-яке зовнішньополітичне завдання (і його розв'язання), навіть якщо воно за змістом економічне, неминуче набирає політичного характеру. Акції держави на міжнародній арені є політичними, навіть якщо виникають через економічні, культурні, правові або інші проблеми.

Безперечно й те, що зовнішньоекономічний процес, "що оформлюється", хоч і не цілковито, діяльністю держави, за характером також є процесом політичним, зрештою "здержавленим".

Принциповим методологічним положенням у процесі аналізу взаємозв'язку між внутрішньою та зовнішньою економічною політикою є ключова думка: виокремлювати ЗЕП з економічної політики взагалі або протиставляти її економічній — хибна думка. Це означає, що зовнішня і внутрішня економічна політика органічно єдина, вона відбиває економічне становище і економічні інтереси соціальних груп, суспільства, держави (або держав).

Отже, основою внутрішньої та зовнішньої економічної політики, процесів формування і реалізації внутрішньої та зовнішньої економічної політики різних держав, що єдині та однорідні по суті, хоча й мають багато відмінностей, є економічні відносини, економічні інтереси суспільства. Однак економічні інтереси, економічне становище народу — це лише "найглибше коріння", що визначає і внутрішню, і зовнішньоекономічну політику держави лише в принципі, завжди опосередковано, у різні способи.

"Найглибше коріння" впливає на ЗЕП багаторазово і неоднозначно у зміненому, перенесеному вигляді через складну взаємодію систем об'єктів внутрішньої та зовнішньої політики і процесів їх формування та здійснення, через систему, яку визначають суспільні відносини, взаємопов'язаних структур соціального, ідеологічного, соціально-психологічного та іншого характеру, які розвиваються за певними законами. Ці структури неодноразово, але специфічно змінюють, іноді деформують економічні відносини та інтереси, переносять їх у сферу ЗЕП у вигляді, що істотно відрізняється від первинного.

Співвідношення між економічним устроєм, внутрішньою та зовнішньою економічною політикою держави не є чимось раз і назавжди сформованим, визначеної форми, тобто незмінним. Воно має конкретно-історичний характер, історично мінливе. Істотні якісні зрушення в цьому співвідношенні відбуваються на різких поворотах історичного розвитку, зокрема в сучасну епоху. Безперечно, внутрішня економічна політика так чи інакше перетинається, взаємодіє з процесом розробки та реалізації ЗЕП, а тому часто присутня в цьому процесі.

Для ЗЕП як об'єкта або системи об'єктів і процесу її розробки та реалізації державою соціальна сутність є принципово єдиною, загальною.

Об'єктивні та суб'єктивні чинники

Аналіз ЗЕП сучасних держав і процесу її формування та здійснення дав змогу підтримати погляд у науковій літературі стосовно того, що об'єктивний чинник є широкою галуззю суспільного життя, яка охоплює всі відносини та зв'язки людей, а також міждержавні відносини в економічній сфері.

Однак у процесі формування та реалізації ЗЕП сучасних держав, певну (часом значну) роль відіграють різні об'єктивні та суб'єктивні чинники.

Необхідно постійно пам'ятати про відносність понять об'єктивного та суб'єктивного в ЗЕП держав, у процесі її формування та здійснення, про рухливість меж і можливість взаємних переходів між ними.

Зовнішньоекономічна політика, що розглядається як політична можливість, і організація спроможності ціледосягнення груп громадян, партій, націй і держав у сфері зовнішньоекономічних зв'язків, постає суб'єктивним чинником у міжнародних (міждержавних) відносинах. Однак сама собою ЗЕП, процес її розробки і здійснення — набагато складніше явище, результат одночасної дії та взаємодії об'єктивних і суб'єктивних чинників, що породжуються як внутрішнім, так і міжнародним розвитком.

Об'єктивними внутрішніми чинниками зовнішньоекономічного процесу держави, що відображуються і в зовнішньоекономічній політиці як її об'єкти або системи об'єктів, можуть бути співвідношення й розстановка економічних сил, результати політичної діяльності кланів, партій, націй і держав, система політичних відносин, політична система, характерна для цієї держави в певний конкретно-історичний момент, а також геополітичні та геоекономічні детермінанти.

Суб'єктивними чинниками в цьому процесі й у ЗЕП є політична ідеологія, економічна концепція, стан політичних сил, партій і організацій, ідеї та концепції цих сил, цілеспрямованість їх дій, роль державного апарату і провідних політиків, їхня участь у процесі, особливо на стадії прийняття зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних рішень, тощо.

Звичайно, на державному рівні необхідно зважати й на зовнішні для держави об'єктивні та суб'єктивні чинники, що має важливе значення як для сутності ЗЕП, так і для процесу її розробки і реалізації в певних історичних умовах.

Зовнішньоекономічній політиці країн завжди властивий високий рівень суб'єктивізму, пов'язаний з вузькогруповою оцінкою зовнішньоекономічних потреб, інтересів і цілей, значною мірою "одержав-леним" процесом формування і здійснення ЗЕП.

Загальні соціальні категорії визначають суть і власне ЗЕП, і процесу її формування та здійснення. Суть, яка визначається цими загальними категоріями, так чи інакше виявляється в кожному з феноменів, що розглядаються як єдине ціле, їх зміст і форми.

Необхідно розглянути принципово важливі загальні соціальні категорії і власне ЗЕП як об'єкта або системи об'єктів, і процесу її розробки та здійснення. Ці категорії також мають певну ієрархію, співвідношення, взаємодію суб'єктивного і об'єктивного, хоча вони і взаємопов'язані як частини єдиного цілого.

Потрібно розрізняти зовнішні потреби, зовнішні інтереси, зовнішні цілі, зовнішню стратегію і тактику, зовнішню діяльність держав. Кожна з цих категорій у конкретно-історичному вираженні так чи інакше позначається на ЗЕП, впливає на зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний процеси держави.

У цьому процесі найбільш об'єктивною по суті категорією є поняття "зовнішні потреби", тобто те, у чому реально має потребу держава, яка розроблює і реалізує через певний процес свій зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний курси. Так, за поняттям "зовнішня потреба" стоїть певна необхідність політичного та економічного класів, яку їм важко або навіть неможливо подолати. Ця необхідність може бути внутрішньою або зовнішньою для держави, але завжди є об'єктивною потребою конкретної зовнішньоекономічної діяльності, яка іноді не має альтернатив. Відповідно вона й висуває жорсткі і часом безкомпромісні вимоги як до ЗЕП держави по суті, так і до процесу її розробки та втілення в життя.

Зовнішньоекономічна потреба могла б залишитися недостатньо значущою, якби, пройшовши через призму політико-державної свідомості і не втрачаючи загалом об'єктивної основи, але набираючи відомого суб'єктивного змісту, вона не перетворилася зрештою в "одержавлений" зовнішньополітичний інтерес.

Зовнішньоекономічна потреба є об'єктивною, фундаментальною основою зовнішньополітичного інтересу, який, зрештою, виникає тому, що існує певна об'єктивна потреба. До того ж він втілює й певну суб'єктивну позицію правлячої групи (сили) щодо цієї потреби, а саме її сприйняття, вибір способів обмеження або стимулювання її дії, реалізації такої необхідності тощо.

У сформованому зовнішньополітичному інтересі держави простежуються певні взаємодії, єдність і суперечність об'єктивного та суб'єктивного чинників. Хоча ці чинники найчастіше взаємопов'язані, ретельний аналіз уможливить їх умовне розмежування.

Водночас переваги об'єктивного тут, безперечно, існують. Об'єктивність інтересів полягає не в тому, що вони не усвідомлюються суб'єктом — державою, а в тому, що як вияв його об'єктивних суспільних відносин вони виникають поза його свідомістю і незалежно від неї. Ці інтереси залишаються об'єктивними незалежно від того, чи усвідомлює їх суб'єкт.

В основі зовнішньополітичного інтересу лежать насамперед економічні відносини, усвідомлювані як інтереси. Економічні інтереси відбиваються — не автоматично і не прямолінійно — у політичних інтересах. Мало того, зовнішньополітичні інтереси не зводяться лише до економічних, на основі яких вони виникли. Вони можуть формуватися також під впливом окремих другорядних чинників.

Зовнішньополітичний інтерес держави може бути прямо протилежний національному, суспільному інтересу. Однак інколи зовнішньополітичні інтереси можуть тією чи іншою мірою тимчасово збігатися, створюючи більш-менш сформований і чітко виражений "суміщений" національний економічний інтерес.

Зовнішньополітичні інтереси держави не можуть не корелювати зі світовими процесами, із системою міжнародних відносин.

Усвідомлення політичним класом зовнішньоекономічної потреби на рівні зовнішньополітичного інтересу, природно, цим не завершується, а розвивається на подальших етапах. Зовнішньополітичний інтерес, що усвідомлений як правлячий, перетворюється на наступну логічну ланку — сформульовану або несформульовану зовнішньополітичну мету, яка в принципі має конкретний зміст, однак не зводиться лише до нього. У цій категорії елемент суб'єктивного, навіть суб'єктивістського, виявляється, як правило, вищим за рівнем, аніж у категорії зовнішньополітичного інтересу. Водночас в основі своїй зовнішньополітична мета все ж об'єктивна.

Справжня мета — це завжди мета певного суб'єкта, а саме людини, соціальної групи, політичного класу, політичної партії тощо (як і зовнішньополітична мета держави), однак це не означає, що вона лише суб'єктивна. Як мета суб'єкта вона має насправді цілком певний об'єктивний зміст і певні об'єктивні передумови. Вона є усвідомленням об'єктивних умов побуту людини та країни. До визначення мети входить усвідомлення і об'єктивної потреби, і об'єктивної можливості діяльності. Це поняття охоплює також уявлення про об'єктивні результати ЗЕП. Така точка зору стосується безпосередньо розуміння зовнішньоекономічних цілей.

Зовнішньополітичні цілі держав, інтегруючи інтереси правлячих кіл, є водночас результатом певного співвідношення соціально-політичних сил у державі, суперечностей і боротьби цих сил, часто гострої, запеклої, тривалої, що відбувається зі змінним успіхом. Зовнішньополітичні цілі впливають на конкретну зовнішньополітичну політику і є складовою процесу її формування та здійснення. Водночас вони залежать певною мірою і від співвідношення сил, суперечностей і боротьби угруповань держав, від функціонування й розвитку системи міжнародних відносин.

Такі цілі, більш-менш адекватні дійсності, усвідомлення внутрішніх і зовнішніх умов їх розробки та здійснення породжують зовнішньополітичну стратегію і тактику держави, що мають певний економічний зміст, однак не зводяться лише до нього. На цілі впливає також безліч інших чинників. У зовнішньополітичній стратегії і тактиці держави виникає певне, часто дуже складне й різнопланове, нестійке співвідношення суб'єктивного та об'єктивного. Зовнішньополітична стратегія і тактика держави — це насамперед зважене співвідношення різних зовнішньополітичних цілей, внутрішніх і зовнішніх засобів їх досягнення на різних рівнях у ті чи інші періоди часу, у конкретно-історичних міжнародних умовах. Зовнішньополітична стратегія і тактика є, кожна по-своєму, основою зовнішньополітичної діяльності держав.

Зовнішньополітична стратегія покликана визначати принципові позиції держави з кардинальних, глобальних або регіональних питань міжнародних політичних і економічних відносин, передусім з проблеми війни і миру, найзагальніші довгострокові плани її зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної політики і співвідношення між ними. Зовнішньополітична стратегія вибирає фундаментальні ділянки протиборства й співробітництва, мирні й немирні методи досягнення цілей на міжнародній арені, різне поєднання цих методів. Як правило, зовнішньополітична стратегія окреслює шляхи розвитку відносин з провідними державами.

Зовнішньополітична тактика загалом підпорядкована зовнішньополітичній стратегії, її змісту і покликана забезпечувати розв'язання повсякденних, конкретних завдань зовнішньої та зовнішньоекономічної політики. Вона більшою мірою, ніж стратегія, схильна до впливу боротьби різних тенденцій у внутрішньополітичному житті країн, кон'юнктурних змін і міжнародного стану. При цьому часто скороми-нущі, тактичні, як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні, міркування мають тимчасовий помітний, навіть деформуючий вплив на зовнішню і зовнішньоекономічну політику держави, іноді суперечать окремим напрямкам зовнішньополітичної стратегії.

Характерні в цьому значенні зигзаги, паузи й рух назад у ЗЕП розвинених країн щодо нових незалежних держав. Хоча участь у процесі реформ визнана керівниками цих держав як напрямок, що відповідає їх загальним, довготривалим зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним настановам, тиск різних політичних і економічних угруповань, пов'язаний з приватними, кон'юнктурними питаннями, насправді створює великі труднощі у практичному здійсненні таких настанов, гальмує й навіть "відкидає назад" ту чи іншу позитивну діяльність урядів великих держав у сфері подання потрібної допомоги.

Зовнішньополітичні дії держави на конкретних напрямках, у певних формах, у певні моменти реалізовує потреби, інтереси, цілі, стратегію й тактику, хоч і з деякими коригуваннями та деформаціями стосовно специфічних внутрішніх і зовнішніх об'єктивних умов. Суб'єктивний чинник відіграє тут ще важливішу роль.

Характер взаємодії і переходів усіх елементів у процесі розвитку в ланцюжку "зовнішньоекономічні потреби — інтереси — цілі — стратегія і тактика — дії", в якому виявляється суть процесу формування та здійснення ЗЕП держави, часто дуже змінюється. Це стосується й діалектики об'єктивного та суб'єктивного.

Не можна при цьому недооцінювати й роль людини як одного з найважливіших суб'єктивних чинників аналізованого процесу. У розвитку ЗЕП, конкретних "переходів" у ланцюжку "потреби — інтереси — цілі — стратегія" і "тактика — дії" суб'єктивний момент, зрештою, неминуче визначається її предметом. Суб'єктивний чинник не може підмінити і аж ніяк зняти об'єктивний характер предмета ЗЕП.

Оцінюючи значення і дієвість суб'єктивного чинника, необхідно враховувати й інший бік справи. Збільшення глибини охоплення історичної дії пов'язане зі збільшенням історично дійової маси, підкреслюючи і зворотний взаємозв'язок: що більше людей, то глибші соціальні перетворення і швидші їх темпи.

Безпосереднім учасником процесу формування та здійснення ЗЕП держав, певної ЗЕП є політичний клас, що має реальні можливості та матеріальні засоби (у вигляді держави та її органів) для досягнення своїх цілей на міжнародній арені.

Широкі верстви населення, опозиційні політичні сили впливають на сферу розробки і тим паче втілення в життя ЗЕП. Хоча політичний клас змушений певною мірою враховувати у своїй зовнішньоекономічній політиці стан і настрої громадян, він прагне не допустити останніх до активної участі у процесі формування та здійснення ЗЕП держави.

Питання ЗЕП дедалі більшою мірою впливають на діяльність політичних партій та інших суспільних сил. Щоправда, і тепер їх реальні можливості щодо розробки і практичного втілення ЗЕП обмежені порівняно з правлячими силами і тим більше з державою — безпосереднім виразником їх інтересів, цілей, волі.

На відміну від колишніх історичних періодів, коли маси брали участь у такому процесі стихійно й несвідомо, коли практично їх було усунено від участі у формуванні та реалізації ЗЕП, наша епоха характеризується активнішим і цілеспрямованішим впливом громадян на її розробку та здійснення.

Безперечно, зростає також роль ЗЕП у житті сучасного суспільства, його різних груп, окремих індивідумів (передусім підприємців). Дедалі чіткіше усвідомлюються зовнішньоекономічні потреби, інтереси, цілі, стратегія й тактика, практичні дії не лише політичного класу, а й різних соціальних верств і їх організацій, які так чи інакше (швидше опосередковано, а в деяких випадках і безпосередньо) включаються у процес розробки та реалізації ЗЕП держав. Без урахування ставлення мас до ЗЕП держави і їхньої відповідної діяльності, без урахування їхньої ролі на суспільному рівні у процесі формування та здійснення ЗЕП, без їхньої необхідної для політичного класу підтримки багато суб'єктивних аспектів і навіть окремі об'єктивні передумови певного курсу ЗЕП держав у сучасних умовах часто неможливо реалізувати. Водночас в основних напрямках і формах ЗЕП держав роль громадян виявляється меншою.

Звичайно, у сучасних державах діяльність громадян створює у процесі розробки та здійснення ЗЕП чимало явищ стихійного характеру, що не залежать від цілеспрямованої діяльності політичних класів держав. Однак потрібно визнати вирішальну роль у цьому процесі саме держав, розгалуженого, відносно самостійного бюрократичного апарату, різних політичних сил і організацій, які рухаються в його фарватері. Тим більшою мірою це виявляється в ретельно розроблюваній, відфільтрованій (по можливості) від сторонніх впливів, конкретній ЗЕП.

Необхідно простежувати, як держава впливає на напрямок, характер і форми ЗЕП, на весь процес її розробки та реалізації, що визначається певними державними потребами, інтересами й цілями, але водночас обмежується об'єктивними внутрішніми і міжнародними умовами та детермінантами. Потрібно враховувати свідомий, організований, значною мірою цілеспрямований і планомірний характер впливу держави, хоча, беззаперечно, багато що в цьому впливі має стихійний, випадковий характер.

Результати організуючої діяльності держави в цьому процесі часто залежать від того, якою мірою вона здатна формувати і здійснювати ЗЕП країни відповідно до "одержавлених" потреб, інтересів і цілей, стратегії і тактики правлячих сил й у різних політичних формах, що відповідають конкретним об'єктам і проблемам, а також якою мірою держава може використати наявні або потенційно можливі засоби, що є власне зовнішньою, зовнішньоекономічною, науково-технічною і культурною політикою, ідеологічною боротьбою і пропагандою, нарешті, військовою політикою і стратегією з урахуванням взаємозв'язку і обмежень внутрішнього та зовнішнього середовища.

Отже, ми розглянули основні характеристики, що пов'язують ЗЕП і процес її розробки та здійснення. У них концентруються загальні соціально-політичні, фундаментальні властивості цих феноменів. Це сприяє кращому розумінню процесу формування і впровадження ЗЕП держав у конкретних ситуаціях, що складаються в сучасних міжнародних відносинах.

Для системно-цілісного аналізу властиве визнання положення про вплив на ЗЕП як внутрішніх, так і зовнішніх причин. Це означає, що ЗЕП держави співвідноситься водночас з двома системами відносин: соціально-політичних та економічних відносин всередині держави і міждержавних відносин. Кожна з цих систем формує в державі особливі групи інтересів і цілей, особливі умови їх впровадження.

Якщо звернутися до системи міждержавних відносин, з якою ЗЕП держав постійно взаємодіє і з якої отримує безпосередні зовнішні імпульси, що зумовлюють у ній певні зрушення й зміни, то необхідно зазначити, що це не просто сукупність ЗЕП держав, а складна, структурована система відносин з власним механізмом функціонування розвитку, що підпорядковується певним закономірностям. Саме через це вона в кожний період ставить ЗЕП держав у певні об'єктивні умови, що не залежать від їх волі. Це не означає, певна річ, що держави взагалі не мають можливості здійснювати ЗЕП, яка відповідає їх інтересам і цілям. Мало того, ЗЕП держав впливає на функціонування й розвиток системи міждержавних відносин. Проте незалежно від специфіки, яку накладають на ЗЕП особливі в кожному випадку інтереси й цілі держав, ступінь її активності та результативності завжди об'єктивно визначений (і обмежений) відносинами, що склалися в системі міждержавних відносин. Істотні зміни в них відбуваються, як правило, протягом тривалих періодів, майже одночасно з істотними змінами в міжнародних економічних відносинах. Тому в межах цих періодів вплив системно-структурних відносин має відносно стійкий, стабільний, властивий лише їм характер.

Отже, під взаємодією ЗЕП держав із зовнішнім середовищем розумітимемо не просто реакцію однієї держави на дії іншої держави або групи держав за спрощеною схемою "дія — протидія", що її часто використовують західні вчені. Насправді характер "дії — протидії" залежить від системно-структурних відносин, що склалися. "Дія —протидія" — це лише поверховий, а тому найпомітніший шар міждержавних відносин, який зазвичай є предметом уваги за найбільш загального до них підходу.

Насправді питання полягає в тому, як ЗЕП окремої держави або відносин між державами вписується у глобальну структуру відносин, як і в якому напрямку вони можуть змінюватись протягом тривалого часу у зв'язку й залежно від змін у цій структурі. Відповідь на ці питання потребує знання системи міждержавних відносин, її структури й тих закономірностей, що лежать в основі її функціонування та розвитку. Знання цих питань дає надійну основу для розуміння багатьох найважливіших аспектів зовнішньополітичного процесу сучасних держав, для з'ясування перспектив розвитку як ЗЕП окремих держав, так і відносин між ними.

Отже, комплекс відносин між державами, узятий загалом як система, істотно впливає на ЗЕП. Навряд чи можна зрозуміти до кінця особливості ЗЕП будь-якої держави, напрямки й причини її змін, науково спрогнозувати її майбутнє у відриві від процесів, що відбуваються в сиістемі відносин між державами, від структурних відносин і специфіки функціонування та розвитку системи як цілісного утворення.

Системно-структурні відносини, що складаються в кожний момент, чітко й жорстко обмежують зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні рішення й переваги держави. Хоч би якою могутньою була сучасна держава, вона не може не зважати на ці межі, не співвідносити з ними свою ЗЕП, не може їх переступати, не ставлячи при цьому свою ЗЕП, а в деяких критичних ситуаціях і систему міждержавних відносин взагалі на межу кризи. Проблема виявлення і дослідження меж можливих зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних "виборів" для кожної держави має особливе значення з погляду функціонування й розвитку системи міждержавних відносин, де будь-яке порушення системної рівноваги, будь-яка значна криза здатні викликати загрозу дійовості системи світових господарських (світогосподарських) зв'язків.

Нерозривна єдність і взаємозв'язок держави та її ЗЕП із системою міждержавних відносин зумовлюють необхідність всебічного вивчення зовнішнього оточення, яке й "пропонує" ці вибори. За всієї первинності та значущості для ЗЕП держав системи внутрішніх детермінантів реальний розвиток зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного процесів держави визначається часто не меншою, а іноді навіть більшою мірою системою зовнішніх чинників міждержавних відносин.

Звичайно, саме по собі зовнішнє середовище не визначає суті ЗЕП держав. Цю суть формують в основному інтерес його політичного класу. Зміст ЗЕП у кожному конкретному випадку полягає передусім у соціально-економічній організації держав, що здійснюють ту чи іншу політику. Зовнішнє середовище надає ЗЕП лише форми, що відповідає об'єктивним умовам у системі міждержавних відносин у кожний історичний період її розвитку.

Будь-яка ситуація в системі складається не лише під впливом інтересів, цілей, волі, намірів держави, а й у результаті функціонування та розвитку системи міждержавних відносин взагалі у конкретний момент. Тому окрема держава змушена пристосовувати свої інтереси й цілі, що визначаються системою її внутрішніх відносин, до об'єктивної ситуації в системі міждержавних відносин, до характеру структурних зв'язків, що склалися в ній. У свою чергу, системно-структурні обставини вносять інколи значні корективи в цілі та наміри держави.

Форма й зміст перебувають у взаємодії, тісно взаємопов'язані й відносно незалежні одне від одного. Зміст впливає на форму, і навпаки. При цьому взаємодія між змістом і формою у розглядуваному випадку через специфіку зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин має особливо рухливий і гнучкий характер. Залежно від конкретних обставин певний час одне може домінувати, іноді навіть суперечити іншому. Тісний взаємозв'язок і відносну незалежність обох чинників виявляє, зокрема, той факт, що зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси держави можуть змінюватися внаслідок глибоких змін всередині держави, хоча при цьому характер структурних зв'язків, співвідношення сил у системі, стан рівноваги в системі міждержавних відносин можуть не змінюватися. Невідповідність, що виникає в кожному такому випадку між цими чинниками, зрештою, можна усунути або шляхом пристосування ЗЕП держави, що зазнала змін, до колишніх умов у системі, або шляхом здійснення певних перетворень і в кінцевому підсумку зміною характеру зв'язків, які виникли в системі міждержавних відносин. У свою чергу, зміни лише в системно-структурних відносинах можуть зумовлювати певні зміни в ЗЕП держави за незмінності її внутрішньополітичних відносин. Зовнішньоекономічна політика держави є, по суті, засобом адаптації і не може не враховувати зміни в цьому середовищі, часто певною мірою незалежно від внутрішніх змін.

Звичайно, система міждержавних відносин ще не вичерпує всіх зовнішніх чинників. Існує безліч інших, зокрема соціальних, економічних, науково-технічних, географічних, чинників, що також впливають на ЗЕП держав і, очевидно, мають посісти чільне місце в комплексі зовнішніх чинників.

Безперечно, важливе значення має також взаємодія системи міждержавних відносин з іншими системами, зокрема з тими, що входять до ширшої за характером системи міжнародних відносин, визначення характеру впливу такої взаємодії на зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний процеси держав.

Водночас зазначимо, що система міждержавних відносин не лише взаємодіє з іншими феноменами світового розвитку, а й певною мірою є незалежною від них. Явища в політичній сфері не можуть бути виведені безпосередньо з економічних відносин. Вони породжуються також відносно "самостійним рухом" політичних відносин. Визначаючись у кінцевому підсумку соціально-економічними відносинами, система міждержавних відносин водночас має специфічні закономірності функціонування й розвитку, які так само важливо усвідомити для того, щоб зрозуміти природу її взаємодії із зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним процесами держав. Відносна незалежність міждержавних відносин від світових соціально-економічних процесів — реальний факт, на який варто зважати.

Система міждержавних відносин не тотожна міжнародним відносинам взагалі. Останнє поняття значно ширше і аж ніяк не обмежується лише відносинами між державами, хоча вони й становлять їх найважливішу частину. Міжнародні відносини охоплюють складний комплекс зв'язків, явищ і процесів економічного, соціального, ідеологічного, культурного, наукового та іншого характеру, що існують і розвиваються об'єктивно не лише поза ЗЕП держав, а й часто всупереч їй. Ця система може впливати на ЗЕП держав як безпосередньо, так і через систему міждержавних відносин, яку можна вважати також її підсистемою.

Система міждержавних відносин тісно пов'язана з іншими світовими системами відносин. У кінцевому підсумку вона визначається розвитком об'єктивних економічних і соціальних відносин. Нині світові соціально-економічні відносини безперервно розвиваються й змінюються, перебувають у складному суперечливому переплетенні, взаємодії та взаємовпливі.

З'ясування характеру зазначеної взаємодії підводить до найскладнішої проблеми — визначення механізму впливу на ЗЕП з боку цієї системи. Процеси і явища, що відбуваються в системі світових соціально-економічних відносин, виявляються в системі міждержавних відносин через механізм їх взаємодії. Однак останню не слід розуміти буквально, оскільки система міждержавних відносин не є організмом, що безпосередньо реагує на такі зовнішні впливи. Ця система складається з безлічі самостійних елементів. Усі істотні зміни в системі, зрештою, ініціюються державою.

Світові соціально-економічні та інші процеси відображуються в системі міждержавних відносин не в якийсь таємничий "нематеріальний" спосіб, а через ЗЕП держав, процес її формування та здійснення. Будь-які кризові явища у світових соціально-економічних відносинах (промислові, сільськогосподарські, валютні, соціальні, структурні тощо) охоплюють одну, а найчастіше групу держав. Економічна або соціальна криза рано чи пізно втілюється в ЗЕП держав, що охоплені нею. Оскільки ці держави входять у систему міждержавних відносин, то зміни в їх ЗЕП впливають на комплекс взаємозв'язків цих держав у межах або окремих підсистем, або системи загалом. Що важливішу роль ці держави відіграють у структурі міждержавних відносин і що глибше їх охоплено світогосподарськими зв'язками, які зазнають кризи, то ширше коло інших держав перебуватиме у відповідному кризовому стані, а це впливатиме на ЗЕП інших держав системи. Отже, будь-які глибокі зміни у світових соціально-економічних та інших міжнародних процесах впливають передусім на держави. Через зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні функції, зовнішньополітичний та зовнішньоекономічний процеси цих держав вони поширюються на всю систему або на певну її частину залежно від виду, глибини кризи й місця, яке вона посідає в системі охоплених нею держав.

Внаслідок переплетення різноманітних впливів на систему ззовні формується складний ланцюг системних чинників, що впливають на ЗЕП держав. Для того, щоб краще зрозуміти дію системних чинників на зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний процеси держав, необхідно з'ясувати питання про особливості впливу на нього структури системи міждержавних відносин, закономірностей її функціонування та розвитку.