Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

4.2.4. Аргументи на користь багатосторонньої угоди про конкурентну політику

Увага до антиконкурентної діяльності приверталася ще при заснуванні ГАТТ. В 1947 році проект Гаванської Хартії передбачав, на додаток до торгової політики, розробку заходів для боротьби з практикою стримування свободи підприємництва. Хоча проект Хартії використовувався як базовий для розробки ГАТТ, зусилля по включенню в Угоду заходів конкурентної політики були безрезультатними з причини розбіжностей поглядів щодо цього у учасників переговорів. З тих пір, різні країни пропонували впровадити міжнародні норми конкурентного права, але одностайності в поглядах не було.

Підвищений інтерес до міжнародних норм конкурентного права, який спостерігається в останні роки, викликаний багатьма причинами. Основними з них є:

- реальні побоювання, що після значного зменшення національних бар’єрів міжнародної торгівлі, яке стало результатом успішних раундів переговорів, активізується діяльність підприємств по створенню мікрорівневих перешкод. За оцінкою Секретаріату ЮНКТАД, “обмежувальна ділова практика можливо досягла такого ж значення як офіційні торговельні бар’єри” [6, с. 405]. Міжнародні угоди, доповнені зобов’язаннями технічної допомоги, могли б додатково гарантувати, що вигоди від лібералізації торгівлі не будуть зневілейовані не доброчинною поведінкою;

- процеси глобалізації та інтеграції світової економіки, підштовхувані лібералізацією торгівлі та поширенням прямого зарубіжного інвестування (ПЗІ), надають антиконкурентній практиці підприємств транснаціонального характеру. Компанії здатні спричиняти негативного впливу на ринки декількох країн, а іноді і на весь світовий ринок, що спонукає до співпраці антимонопольних органів різних країн;

- трансформація поглядів на конкурентну політику у багатьох країнах світу, зокрема, у постсоціалістичних. Зміна системи господарювання забезпечила усвідомлення руйнівного впливу надмірної централізації, монополізації та не доброчинної конкуренції. Антимонопольні норми, поряд з приватизацією та реформуванням, стали основним елементом механізму переходу від командно-адміністративної до ринкової економічної системи;

- використання правових норм проти міжнародних картелів та інших антиконкурентних дій, які потребують залучення учасників в багатьох країнах, вимагає співробітництва та координації у діях національних антимонопольних органів. Багатостороння угода по конкурентній політиці могла б стати підґрунтям для співробітництва, одночасно замінюючи чисельні й довгострокові переговори з двосторонніх зобов’язань.

Ще одним аргументом на користь міжнародних норм конкурентної політики є необхідність гармонізації механізму контролю операцій злиття та поглинання.

В липні 2001 року Європейська Комісія відмовила у схваленні найбільшого в історії промислового злиття. General Electric планував злиття з Honeywell, операція оцінювалась в 42 міліарди доларів [17]. Трансакція була схвалена американськими антимонопольними органами в травні 2001 року, але Європейська Комісія наклала на це рішення вето, пояснюючи його тим, що подібне злиття приведе до концентрації влади на ринках авіаційних двигунів, авіаційних систем та оренди літаків. Ідентична ситуація склалася і з придбанням франко-італійським спільним підприємством ATR, яке виробляє двигуни для цивільної авіацій, розміщеного в Канаді підприємства Havilland (власник підприємства – Boeing). [22, с. 479] Канадські антимонопольні органи дозволили провести таку трансакцію, а Європейська Комісія – відмовила. Подібні непорозуміння між різними Північноамериканськими та Європейськими юрисдикціями мали місце і при злитті Boeing з McDonnell Douglas, Ciba-Geigy з Sandoz, Federal Modul з T&N та інших операціях [16; 17; 22, с. 480].

Протилежні рішення американських та європейських антимонопольних органів демонструють, що підходи до аналізу аналогічних процесів у цих найрозвиненіших юрисдикціях значно відрізняються. У зв’язку із збільшенням обсягів та кількості трансакцій (табл.2), які є предметами розгляду для обох структур, зростає актуальність гармонізації як роботи самих антимонопольних органів, так і понятійного апарату конкурентних норм. Така гармонізація була б вигідна і для компаній, вона підвищила б передбачуваність, зменшила б очікування непослідовних національних рішень та знизила б витрати.

Таблиця 2

Динаміка кількості справ зі злиття компаній (з 21 вересня 1990 року по 31 липня 2002 року).*

* Європейська Комісія [15].