special

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.3.5. Регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об’єктів

Як відомо, ГАТС складається з трьох головних компонентів: загальні положення, додатки та національні розклади зобов’язань. Зупинимося на такій невід’ємній частині ГАТС, як додатки, у яких йдеться про правила щодо переміщення фізичних осіб, авіатранспортні послуги, фінансові послуги та телекомунікації.

Додаток щодо переміщення фізичних осіб, які надають послуги, передбачає, що питання переміщення зазначених осіб визначаються шляхом переговорів (з досягненням конкретних зобов’язань). Переміщення фізичних осіб є важливим для послуг, які надаються на основі тимчасового перебування фізичної особи (такі як буріння нафтових свердловин чи перукарські послуги) та послуг, що надаються шляхом комерційної присутності. Однак, розуміючи важливість розвитку міжнародної торгівлі послугами, більшість країн все ж таки не готові до того, щоб відмовитися від контролю своїх кордонів. Тому за урядами залишається право “регулювання в’їзду фізичних осіб на свою територію або їх тимчасового перебування на своїй території”, а також дозволяється вживати заходи, які необхідні “для захисту цілісності його кордонів і забезпечення упорядкованого переміщення фізичних осіб через його кордон за умови, що такі заходи не застосовуються таким чином, щоб звести нанівець або зашкодити вигодам, які отримує будь-який Член згідно з умовами конкретного зобов’язання” [1, с.325].

У Додатку також зазначено, що ГАТС не застосовується до заходів, що торкаються фізичних осіб, які шукають роботу, або прагнуть отримати громадянство, або постійне місце проживання і постійну роботу.

У багатьох країнах існують горизонтальні зобов’язання щодо внутрішньокорпоративних переміщень різного роду (тобто, дозвіл на в’їзд для певного ключового технічного та управлінського персоналу на певний обмежений період).

Додаток щодо авіатранспортних послуг зазначає, що правила повітряного руху та пов’язані з цим заходи, які стосуються прав перевезень та послуг, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав перевезень, є поза межами компетенції ГАТС. Вони історично закріплені у багатосторонніх договорах (згідно Чикагської конвенції). Але у Додатку зазначається, що ГАТС застосовуються до ремонту та сервісного обслуговування літаків, продажу та збуту авіаційних послуг, послуг комп’ютерної системи резервування квитків.

Додаток щодо фінансових послуг сам по собі не встановлює жодних зобов’язань, але містить такі важливі положення як сфера застосування, внутрішнє регулювання, визнання, врегулювання суперечок, визначення. Згідно з цим Додатком до фінансових послуг належать:

Страхові послуги та ті, що пов’язані зі страхуванням:

(і) пряме страхування (в тому числі спільне страхування):

(а) життя;

(б) не пов’язане із страхуванням життя;

(іі) перестрахування і передача частини операцій;

(ііі) страхове посередництво, таке як брокерське та агентське;

(iv) допоміжні послуги щодо страхування, такі як консультаційні, актуарні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій.

Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування):

(v) прийом від населення депозитів та інших грошових коштів,

що належать до сплати;

(vi) видача позик всіх видів, у тому числі споживчих позик, позик під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій;

(vii) фінансовий лізинг;

(viii) усі види послуг щодо платежів та грошових переказів, у тому числі кредитування, платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі;

(іх) гарантії та зобов’язання;

(х) торгівля за власний рахунок чи за рахунок клієнтів, або на валютній біржі чи на позабіржовому ринку, або іншим наступним чином:

(a) інструментами грошового ринку (в тому числі чеки, перевідні векселі, депозитні сертифікати);

(b) іноземною валютою;

(c) вторинними документами, в тому числі, але не виключно, ф’ючерсами та опціонами;

(d) цінними паперами, що мають відношення до валютних курсів та відсоткових ставок, в тому числі такі як своп, угоди про строкові курси;

(e) цінними паперами, що вільно продаються і купуються;

(f) іншими обіговими цінними паперами та фінансовими активами, в тому числі злитками [дорогоцінних металів],

(хі) участь в емісіях усіх видів цінних паперів, в тому числі гарантування та розміщення у ролі агента (державного або приватного), та надання послуг, що відносяться до таких емісій;

(хіі) брокерські операції на грошовому ринку;

(хііі) управління активами, такими як готівка або цінні папери, всі види управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, опікунство, депозитарні та трастові послуги;

(xiv) ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових активів, у тому числі цінні папери, вторинні документи та інші обігові цінні папери;

(xv) забезпечення і передача постачальникам інших фінансових послуг фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого відповідного програмного забезпечення;

(xvi) консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпараграфах (v)-(xv), включаючи відомості про позичальників та аналіз з кредитних питань, дослідження та рекомендації з питань інвестицій і портфеля цінних паперів, рекомендації з питань придбання, реорганізації та стратегії підприємств [1, с.328-329].

Однак ГАТС не регламентує послуги, що постачаються при виконанні функцій державної влади. До них належать:

“види діяльності, здійснювані центральним банком або валютно-фінансовим органом чи іншою державною структурою при проведенні грошової або валютно-курсової політики;

види діяльності, які є частиною встановленої законом системи соціального забезпечення або державних пенсійних програм;

інші види діяльності, здійснювані державною структурою за рахунок або при гарантії чи використанні державних фінансових ресурсів [1, с.327].

У Додатку також зазначається, що уряди країн мають право застосовувати такі заходи, які стосуються захисту інвесторів, депозитаріїв та утримувачів страхових полісів, а також забезпечувати цілісність та стабільність національної фінансової системи.

У результаті переговорів щодо фінансових послуг понад 70 країн прийняли зобов’язання щодо доступу на ринок, які вступили в дію з червня 1999 як Перший протокол ГАТС. Більшість членів прийняли нові зобов’язання, включаючи зменшення обмеження на іноземне володіння місцевих банків, розширення існуючих операцій та комерційну присутність. Деякі розвинені країни дозволили також більший доступ до їх ринків цінних паперів. Однак, більшість країн, що розвиваються, не розширили доступ на ринки фінансових послуг.

Додаток щодо телекомунікацій підкреслює специфіку сектора телекомунікаційних послуг, його двояку роль як особливого сектора економічної діяльності і як основного засобу передачі інформації для інших видів діяльності людини. Основною метою додатку є забезпечення подальшої розробки положень ГАТС щодо заходів, які торкаються доступу до телекомунікаційних мереж і послуг загального користування та їх використання. Основою проблемою в цій сфері послуг є доступ до телекомунікаційних мереж та послуг загального користування. І в додатку зазначається, що кожна країна-член повинна забезпечити, щоб будь-який постачальник іншої країни-члена “мав доступ до телекомунікаційних мереж та послуг загального користування і до їх використання на основі доречних і недискримінаційних умов для поставки послуг, включених до його Переліку” [1, с.332].

Переговори щодо основних (базових) телекомунікацій, що проходили після Уругвайського Раунду охоплювали широкий спектр послуг, від телефонних дзвінків до передачі даних та телеконференцій.

Після закінчення переговорів у 1997 році країни, які забезпечили підвищений рівень доступу до ринків телекомунікаційних послуг зазначили нові зобов’язання в своїх Розкладах.

Крім того, багато членів погодилися з цими правилами в цілому або частково. Зобов’язання по телекомунікаціях було додано до правил надання послуг як Четвертий Протокол ГАТС який набрав чинності у лютому 1998.



 

Created/Updated: 25.05.2018

';