Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.2.2.4. Проблеми і перспективи лібералізації світового ринку текстилю

Угода про текстиль та одяг є єдиною в системі угод СОТ про яку можна сказати що в ній “вбудовано механізм самоліквідації”. Це означає, що по мірі виконання країнами-членами СОТ взятих на себе зобов’язань угода втрачає силу. Всі їх положення мають бути виконанні до 1 січня 2006 року, а після цієї дати регулювання торгівлі текстилем та одягом буде здійснюватися на основі положень ГАТТ 1994 та інших, пов’язаних з нею угод.

Аналізуючи хід виконання членами СОТ Угоди про текстиль та одяг фахівці Міжнародного торговельного центру та Секретаріату Співдружності виділили декілько проблем:

1. застосування правил щодо перехідних захисних заходів без чіткого дотримання положень Угоди;
2. наявність різних систем визначення країни походження товару для правильного використання в торгівлі квоти на експорт товару на певний ринок;
3. зростання кількості антидемпінгових та компенсаційних заходів. [5, с.166-170]

Перша проблема стосується застосування правил щодо перехідних захисних заходів і полягає в тому, що після 1995 року збільшилась кількість випадків застосування країнами захисних заходів, що було природньою реакцією на розпочавшийся процес лібералізації ринку. Однак проблема полягала не тільки в цьому. Деякі країни, в основному це стосувалось США, застосовували захисні заходи без чіткого дотримання правил, визначених Угодою. Таке недотримання положень стосувалось передусім недостатнього вивчення сукупності чинників, що повинні братися до уваги при з’ясуванні факту та розміру шкоди, завданої національним виробникам імпортом певного товару. Згодом кількість застосування необгрунтованих захисних заходів знизились і пов’язано це було з посиленням контролю з боку Органу моніторингу текстилю та більш ширшим використання враженими від імпорту країнами процедури врегулювання суперечок, що почала діяти з 1995 року в СОТ.

Проблема визначення країни походження в світовій торговельній системі стосується не тільки текстилю та одягу, але саме в цьому секторі вони стали найбільш актуальними. Це пояснюється як важливістю, так і дуже широкими спектром товарів, що охоплює Угода, окремі стадії виробництва яких відбуваються в різних країнах. Проблему також загострює застосування країнами різних систем визначення країни походження текстилю та одягу. зрозуміло, що ці проблеми будуть врегульовані тоді, коли СОТ разом з СМО (Світова митна організація) гармонізують правила, прийняті для визначення походження відповідно до Угоди про правила визначення походження.

Третя проблема полягає в зростання застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів по відношенню до експортерів текстилю та одягу, які є проявом протекціонізму. Деякі країни застосовували антидемпінгові або компенсаційні мита на товари, щодо імпорту яких вже застосовувались кількісні обмеження. В результаті цього створювався подвійний захист внутрішнього ринку. Шляхом розв’язання цієї проблеми є організація більш ретельного і контрольованого антидемпінгового (або компенсаційного) розслідування, особливо, якщо стосовно товарів, які є об’єктом скарги, вже застосовуються кількісні обмеження.

Перспективною проблемою світового ринку текстилю та одягу буде значне посилення конкуренції, обумовлене скасуванням всіх існуючих обмежень на торгівлю цими товарами. При цьому наслідки посилення конкуренції будуть різними для різних груп країн. Очікується, що в розвинутих країнах, внаслідок зниження цін на фоні зростаючої пропозиції, збільшиться попит на товари з країн, що розвиваються. Це відбудеться, якщо виробники розвинутих країн підуть з деяких сегментів ринку, на яких виробники менш розвинених країн мають порівняльні переваги.

Однак при існування квот на текстиль та одяг менш конкурентоспроможні виробники країн, що розвиваються були, тим не менш, впевнені в певній частці продажів на ринку з обмеженнями. При скасуванні квот зросте конкуренція і між виробниками країн, що розвиваються. Зрозуміло, що менш конкурентоспроможні з них, які раніше мали певну частку ринку завдяки квотам, будуть вимушені скоротити свій експорт. Зрозуміло, що існує багато шляхів підвищення конкурентоспроможності національного експорту, але не всі з країн зможуть скористатися ними внаслідок обмеженості ресурсів і в першу чергу фінансових. Таким чином, в кращому стані з 2006 року опиняться споживачі розвинутих країн та ті виробники, які зможуть підготуватися до нових умов конкурентної боротьби на світовому ринку текстилю та одягу.