special

Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

Додаток 6.2.6 . Про інформаційну присутність України у столиці РФ

ПРЕС-СЛУЖБА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ М. І. ДОРОШЕНКУ

ПРО ІНФОРМАЦІЙНУ ПРИСУТНІСТЬ УКРАЇНИ У СТОЛИЦІ РФ (Аналітична записка)

Незважаючи на неодноразові звертання Посольства до зацікавлених установ та організацій, й донині лишається невирішеною проблема нашої інформаційної присутності у столиці Росії.

1. Починаючи з 23.04.92 (наш № 334 до адміністрації президента Л. М. Кравчука) й протягом усього наступного часу Посольство багато разів інформувало про незадовільний стан справ у цій важливій сфері.

Зокрема, ми звертали увагу, що громадськість більшості країн світу отримує інформацію про події в Україні здебільшого через московські ЗМІ та системи зв'язку мас-медіа-Москва.

Пояснюється це декількома об'єктивними причинами, серед головних — такі:

— Розвинена інфраструктура мас-медіа у Москві.

Функціонування декількох супутників зв'язку, систем передачі електронної інформації та наступних номерів газет у різні регіони є привабливими для редакцій телевізійних, радіокомпаній та газет третіх країн, які вважають за доцільне створення саме тут своїх основних кореспондентських пунктів.

Подібні корпункти, жорстко прив'язані до технічних засобів мас-медіа, створювалися протягом останніх двадцяти-тридяти років, реформувалися, технічно прив'язувалися до радянських систем зв'язку, які згодом перейшли під юрисдикцію Російської Федерації.

З свого боку, протягом 70 — кінця 80-х років у Москві було створено потужну технічну базу ЗМІ, яка включає у себе велетенські комплекси "Останкіно", "Шаболовки", а згодом і "Ямського поля", ІТАР-ТАРС, сучасні Інтерфакс, Постфактум, потужну виробничу базу поліграфії.

— Москва є, звичайно, великим світовим політичним та науково-технічним центром, що привертає підвищену увагу представників ЗМІ.

— Російські владні структури ведуть цілеспрямовану політику у галузі масової інформації, виділяючи для цього досить великі кошти з державного бюджету.

— Протягом десятиріч у Москві формувався потужний апарат працівників засобів масової інформації та пропаганди, який було зібрано з усього СРСР.

Створення корпунктів іноземних ЗМІ в Україні характеризувалося здебільшого формуванням мережі "стрингерів", які передають свої повідомлення, як правило, на основні московські корпукти. Працівники цих корпунктів, які обробляють, готують до друку повідомлення стрингерів, перебувають під потужним "інформаційним обстрілом" з боку російських ЗМІ, а тому не можуть адекватно висвітлювати події в Україні.

Все це вимагає активної присутності українських ЗМІ на "московському ринку інформації". Проте, на жаль, й сьогодні наша інформаційна присутність тут дорівнює практично нулю.

Серед об'єктивних причин цього — відсутність фінансових можливостей у редакцій українських ЗМІ на відкриття корпунктів у Москві.

2. Зараз при прес-центрі МЗС РФ мають постійну акредитацію менше десяти наших ЗМІ, зокрема, Держтелерадіокомпанія України, газети "Правда Украины", "Голос України", "Молодь України". Щоб забезпечити повноцінну роботу журналістів цих та інших видань, необхідні приміщення для кореспондентських пунктів. Але оренда цих приміщень здійснюється лише через систему Управління по обслуговуванню дипломатичного корпусу, комерційну установу при МЗС РФ. Розцінки на оренду ( USD $ 106 за один квадратний метр на рік) непосильні для редакцій. Тому (після консультацій з керівниками Департаменту інформації МЗС РФ та редакцій провідних російських ЗМІ) Посольство пропонувало діяти іншим шляхом. Наприклад, Всеросійська державна те-лерадіокомпанія планує відкривати свої кореспондентські пункти в Україні. Паралельно, на безвалютній основі, шляхом взаємозаліку, керівництво ВДТРК готове виділити приміщення, системи зв'язку для працівників Держтелерадіо-компанії України на території РФ. Про такий варіант, до речі, Посольство неодноразово інформувало попереднє керівництво Держтелерадіокомпанії України (М. Ф. Охмакевича), однак ніяких рухів з боку останнього зроблено не було.

Щодо ситуації з нинішнім корпунктом Держтелерадіокомпанії України у Москві, то він перебуває у жалюгідному стані (про це також неодноразово Посольство інформувало відповідні керівні органи України). Юридично такого корпункту взагалі не існує. Протягом декількох місяців єдиний на сьогодні кореспондент Укртелебачення не отримує заробітної плати, він не має службового транспорту, корпункт — напівпідвальне приміщення, яке належить ДТРК "Останкіно", де живе і працює родина нашого журналіста, не має юридичного статусу й може бути закритим місцевою владою у будь-який час. Тож не дивно, що московський кореспондент В. Юрченко мало помітний на екранах УТ.

3. Й дотепер ані Держтелерадіокомпанія України, ані інші державні ЗМІ (Укрінформ, газети "Голос України" та "Урядовий кур'єр") не спромоглися розробити положення про свої закордонні кореспондентські пункти, незважаючи навіть на те, що Посольство пропонувало свою допомогу у розробці подібних документів.

"Виключенням з правил" де в чому можна вважати лише Укрінформ, який, формуючись як національна інформаційна служба, водночас зберіг добрі творчі та технічні зв'язки з ІТАР-ТАРС, що дає змогу не лише обмінюватися інформацією, але й предметно поставити питання про відкриття корпунктів на безва-лютних засадах, вести разом з російськими партнерами комерційні проекти по розповсюдженню інформації у третіх країнах.

4. Одночасно при помітному дефіциті інформаційної присутності українських ЗМІ в Росії все більш розвиненою стає практика участі великих груп наших журналістів у супроводі офіційних делегацій. Не відмовляючись зовсім від подібного (Посольство докладало й докладатиме надалі всіх зусиль для забезпечення роботи наших кореспондентів під час будь-яких переговорів тут), маємо констатувати й таке. Як свідчать дані аналізу публікацій "цих журналістів, ефективність їхньої роботи в Москві лишається на досить низькому рівні. Й тут нічого дивного немає, бо за один-два дні неможливо навіть вникнути у тонкощі проблем, які обговорюються на дво- чи багатосторонньому рівні, адекватно довести до свідомості мільйонів читачів, глядачів, слухачів України інформацію про ці події. Крім того, російська сторона не може фізично забезпечити всіх журналістів, які висвітлюють переговори, можливістю працювати у залі чи кулуарах. Організатори вимушені йти на створення "пулів". От й виходить, що представники нашої преси прилітають, по суті, аби провести на переговорах одну-дві хвилини.

5. В цьому контексті, з нашої точки зору, зараз стає актуальним питання про укладання з Російською стороною спеціальної угоди про взаємосприяння у розповсюдженні інформації про наші країни. Вражає, що подібна угода вже давно укладена Україною, скажімо, із Сполученими Штатами Америки, але справа ніяк не просувається з Росією, хоча про необхідність цього неодноразово говорилося й у Москві.

Все вищеозначене, а крім того наша "принципова" неучасть у діяльності міжнародних ЗМІ країн СНД (наприклад, МТРК "Мир"), та міжнародних журналістських організацій (наприклад, Конфедерація журналістських спілок) призводять до ізоляції та самоізоляції нашої держави від світових систем розповсюдження інформації.

6. 13.09.94 розпорядженням Ради Мінінстрів РФ затверджено нові правила перебування та акредитації іноземних журналістів на території Росії. Підпадає під ці правила й діяльність журналістів країн СНД, для яких не робиться "послаблень". Тож, функціонування корпунктів наших ЗМІ стає ще більш проблематичним.

ПРОПОЗИЦІЇ:

1). Вважаємо за доцільне прискорити розробку проекту та укласти Угоду між Україною та РФ про взаємосприяння у розповсюдженні інформації про наші країни.

2). Доречним є обумовити у цьому документі основні принципи некомерційного взаємообміну інформацією, діяльності кореспондентських пунктів ЗМІ наших країн на території партнерів, зосередивши увагу на безвалютних, взаємовигідних розрахунках між ними.

3). Здається за актуальне вже зараз продумати шляхи вироблення принципових концептуальних підходів до оснащення, діяльності та функціонування потужного Українського інформаційно-культурного центру в Москві, який би з часом міг розміститися у будинку на Арбаті, 9, й реконструкцію якого зараз віддано на відкуп бізнесовим структурам та Міністерству культури України, яке навряд чи зможе "потягнути" такий великий проект.

4). Є конче необхідним вироблення та затвердження на високому рівні (наприклад, Кабінетом Міністрів України) Положення про закордонний корпункт українських (принаймні державних) засобів масової інформації.

5). Потребує негайного вирішення проблема створення у Москві потужного бюро Держтелерадіокомпанії України, на чолі б якого міг стати хтось з наших провідних тележурналістів.

6). Актуальним є затвердження "Правил акредитації та перебування іноземних кореспондентів на території України", у яких би були враховані наші зобов'язання у рамках СНД.

Подібні правила вже прийняті у РФ й затверджені Постановою Ради Міністрів РФ від 13.09.94.

7). Доцільним здається створення при Інформаційній службі Посольства невеличкого поліграфічного центру (як це передбачено Положенням про Інформаційну службу закордонної дипустанови України, затверджену колегією МЗС) для регулярного випуску прес-бюлетеня Посольства, враховуючи при цьому, що 17 послів іноземних країн у Москві є за сумісництвом й послами в Україні, а загальна кількість тільки дипломатичних установ у Москві перевищує 140, російських ЗМІ та корпунктів іноземних ЗМІ — п'ять тисяч.

З свого боку Інформаційна служба Посольства готова прийняти щонайактивнішу участь у цій роботі,

Радник з питань інформації та преси В. Долгунов



 

Created/Updated: 25.05.2018

';