Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.1.5. Нетарифне регулювання

Правила ГАТТ встановлюють механізми та умови застосування широкого спектру нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі таких як кількісні обмеження, умови транзиту товарів, оцінка товару для митних цілей, збори та формальності при імпорті та експорті, застосування позначок про походження та методи валютного регулювання. Загальною вимогою до цих методів регулювання зовнішньої торгівлі країн є дотримання урядами принципів недискримінації, доступу до ринку, прозорості, сприяння економічному розвитку та зростанню міжнародної торгівлі. Охарактеризуємо основні правила та межі застосування методів нетарифного регулювання.

2.1.5.1. Скасування кількісних обмежень

Позиція СОТ, а раніше ГАТТ полягає у забороні застосування урядами країн-членів кількісних обмежень. З цього положення починається Стаття ХІ “Загальне скасування кількісних обмежень”: “ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту або експорту будь-якого товару”. [1, с.450]

Однак вже другий пункт цієї ж статті проголошує, що за певних обставин країни можуть застосовувати обмеження як необхідний інструмент регулювання, як імпорту, так і експорту. Таке виняткове застосування квот, імпортних або експортних ліцензій, а також інших заходів нетарифного регулювання може бути пов’язане з:

1. “забороною чи обмеженнями експорту, які тимчасово застосовуються з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони”;
2. забороною чи обмеженням імпорту або експорту, необхідним у “зв’язку із застосуванням стандартів або правил класифікації”;
3. обмеженням імпорту будь-якого сільськогосподарського товару чи продукту рибальства (імпортованих у будь-якій формі, тобто на ранній стадії обробки, свіжих або таких, що швидко псуються), необхідним для здійснення заходів уряду, метою яких є тимчасове обмеження виробництва і продажу аналогічних вітчизняних продуктів. [1, с.440]

Інші винятки, пов’язані із застосуванням нетарифних заходів, виходять за межі випадків, визначених Статтею ХІ, і також передбачають можливість застосування нетарифних заходів:

1. для обмеження імпорту у зв’язку з проблемами з платіжним балансом; [1. с.451-454, 461-464; 2, с.23-26]
2. країнами, що розвиваються, з метою захисту нових галузей промисловості та для забезпечення економічного розвитку; [1, с.464-465]
3. як тимчасових заходів з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена масованим імпортом; [1, с.466-467]
4. з метою захисту суспільної моралі, життя чи здоров’я людей та за інших виняткових обставин наведених у Статті ХХ “Загальні винятки”; [1, с.467-468]
5. як обмеження, які країни застосовують із міркувань безпеки. [1, с.468-469]

При розгляді винятків з принципу недискримінації вже зазначалось, що будь-яке застосування кількісних обмежень повинно носити недискримінаційний характер. В основі правил недискримінаційного застосування квот та імпортних ліцензій покладено наступні положення викладені послідовно в Статті ХІІІ “Недискримінаційне застосування кількісних обмежень”:

1. будь-які заборони чи обмеження щодо імпорту або експорту товару не можуть застосовуватись відносно однієї країни, якщо їх дія не розповсюджується і відносно всіх інших країн, які імпортують або експортують аналогічний товар;
2. не повинно вимагатися, щоб квоти, ліцензії і дозволи на імпорт “використовувалися для імпорту відповідного товару з певної країни чи джерела”;
3. при обмеженні імпорту будь-якого товару країна, яка вводить таке обмеження, має прагнути зберегти ті пропорції в торгівлі з іншими країнами, які б могли існувати в разі відсутності таких обмежень. [1, с.454]

Якщо країна за обставин, що склалися, має підстави для запровадження квот, то реалізація такого рішення можлива при виконанні наступних вимог:

1. “квоти, які виражають загальний обсяг дозволеного імпорту, повинні бути фіксованим”;
2. розподіл квот здійснюється: на основі відповідних угод щодо розподілу часток квоти з усіма зацікавленими сторонами; або в односторонньому порядку, на основі пропорцій, що склалися при імпорті відповідного товару з країн, що зацікавлені у його постачанні протягом попереднього репрезентативного періоду і з врахуванням особливих чинників, які могли чи можуть в майбутньому вплинути на торгівлю цим товаром;
3. країна забезпечує оперативне і публічне інформування зацікавлених сторін “про загальну кількість чи вартість товару або товарів, яку дозволяється імпортувати протягом певного періоду у майбутньому, а також про будь-яку зміну такої кількості чи вартості”, а також “про частки квоти, яка розподіляється між країнами-постачальниками, у кількісному чи вартісному виразі”. [1, с.454-455]

Застосування імпортних ліцензій чи дозволів на імпорт дозволено незалежно від того, чи застосовує уряд країни квоти чи ні. При цьому країна, що ввела ліцензії, повинна на вимогу будь-якої країни, зацікавленої у торгівлі товарами, відносно яких застосовуються обмеження, надати всю необхідну інформацію щодо “ліцензій на імпорт, виданих за останній час, та розподілу таких ліцензій між країнами-постачальниками”. [1. с.456]

Раніше ми вже зупинялись на умовах застосування винятків із правила про недискримінацію, що викладені у Статті XIV “Винятки із правила про недискримінацію”. Умовою застосування кількісних обмежень, певного відхилення від принципу недискримінації у цьому випадку є необхідність збереження рівноваги платіжного балансу.