Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

РОЗДІЛ 2. Уніфіковані правила міжнародної торгівлі

2.1. Міжнародні правила торгівлі товарами (ГАТТ 1994)

2.1.1. Світова торгівля товарами: стан та тенденції

Міжнародна торгівлі протягом багатьох десятиріч залишається основним і одним з найбільш динамічних секторів світової економіки. За оцінками Джефрі Сакса, вона становить на сьогодні 80% усіх міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівлі як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зростаючу інтеграцію світового господарства. Вона – форма зв’язку між товаровиробниками і споживачами різних країн, який виникає на основі розвитку міжнародного поділу праці. Показники розвитку торгівлі між країнами демонструють їх взаємну економічну залежність. Так, у 1998 р. 23,7% валового глобального продукту в світі було спрямовано у канали міжнародної торгівлі. При цьому темпи зростання світового експорту виявилися більшими за зростання показників валового внутрішнього продукту в середньому по країнах світу.

За період з 1980 по 2001 щорічні обсяги світового експорту збільшилися більш ніж в 3 рази і досягли рівня 6155 млрд. дол. (табл.1). При цьому однак слід зазначити, що 2001 рік став роком зменшення обсягу світової торгівлі, який востаннє відбувся у 1982 році, а також роком першого з 1991 р. зменшення світового об’єму виробництва: світовий ВНП збільшився лише на 1%, і то завдяки зростанню більш гнучкого сектору послуг. Порівнюючи обсяги експорту товарів по регіонах а 2000-2001 рр. слід зазначити, що вони знизилися по всіх регіонах, крім двох: Центральної та Східної Європи та Країн Балтії і країн з перехідною економікою, включаючи колишні республіки СРСР. В більшості випадків це є результатом продовження зміцнення торговельних та інвестиційних зв’язків між Європейським Союзом та цими країнами, а також результативністю економічних реформ.Таблиця 1

Світовий експорт товарів по регіонах, 1991-01 (млн. дол.)

(складено за даними International Trade Statistics 2001, WTO)[21]

Аналіз динаміки експорту товарів по регіонах світу показує, що за останнє десятиріччя (1991-2001 рр.) обсяг світового експорту збільшився на 75%, причому по темпах зростання експорту, регіони можна поділити на дві групи: ті в яких збільшення експорту менше середнього показника по світу та ті, в яких темпах зростання експорту перевищують цей показник.

До першої групи належать Західна Європа та Африка, а до другої країни Балтії та країни з перехідною економікою, Центральна та Східна Європа, Латинська Америка, Близький Схід, Азія, Північна Америка. Причому перші два регіони збільшили обсяги експорту за десятиріччя в 3 рази, а Латинська Америка – в 2,39 рази (табл.2).

Цікавим є і аналіз темпів приросту експорту товарів по регіонах світу (табл.3). Так, якщо темпи приросту світового експорту товарів коливались в межах +19 (1995 р.) та - 4% (2001 р.), то в Латинській Америці ці показники були значно вищими і розміщались в межах +22 – (-) 3% (2001 р.). Відносно високими показниками щорічного приросту обсягів експорту характеризувались і такі регіони як Центральна та Східна Європа, країни Балтії та країни з перехідною економікою. Виключно нерівномірними були теми приросту експорту в Близькосхідному регіоні: в 1998 р. падіння обсягів експорту порівняно з 1997 р. сягнуло 22%, а у 2000 р. навпаки – експорт збільшився на 42%. Якщо ж розглядати темпи приросту обсягів експорту по роках, то можна побачити, що за останнє десятиріччя міжнародна торгівля товарами пережила декілька періодів: 1992-1993 рр. – відносно сприятливі роки, коли більшість не зменшили обсяги експортування; 1994-1997 рр. – виключно сприятливі для експорту роки протягом яких всі регіони світу нарощували обсяги експорту; 1998 р. – падіння обсягу як світового експорту, так і експорту по регіонах (крім Західної, Центральної та Східної Європи); 1999-2000 рр. – виключно сприятливі умови для розвитку експорту; 2001 р. – найбільше за останнє десятиріччя падіння обсягів світового експорту (4%), зменшення експорту Близького Сходу та Азії майже на 10%, Африки – на 5%, Північної Америки – на 6%, Латинської Америки – на 3%.

Таблиця 2

Темпи зростання експорту товарів по регіонах світу, 1991-2001

розраховано за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [21]

Таблиця 3

Темпи приросту експорту товарів по регіонах світу, 1991-2001

(рохраховано за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [21]

Таблиця 4

Світовий імпорт товарів по регіонах, 1991-01 (млн.дол.)

(складено за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [22]

Таблиця 5

Темпи зростання імпорту товарів по регіонах світу, 1991-2001

(рохраховано за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [22]

Таблиця 6

Темпи приросту імпорту товарів по регіонах світу, 1991-2001

(рохраховано за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [22]

Обсяги, темпи зростання та щорічні темпи приросту імпорту товарів по регіонах світу за 1991-2001 рр. характеризують дані таблиць 4, 5, 6. Аналіз цих даних показує, що динаміці світового та регіонального імпорту товарів притаманні тенденції, аналогічні експортуванню:

1. максимальні обсяги були досягнуті в 2000 р., які перевищували рівень 1991 р. на 85%;
2. стабільними і випереджаючими темпами зростання обсягів імпорту характеризуються такі регіони як Центральна та Східна Європа, країни Балтії та країни з перехідною економікою, Латинська Америка.

Наведені вище дані наочно демонструють, що основними регіонами як експорту, так і імпорту в світовій економіці є Західна Європа та Північна Америка. Дійсно, країни Центральної та Східної Європи, Латинської Америки, Балтії та країни з перехідною економікою в останні роки демонструють високі темпи зростання обсягів експорту і імпорту, випереджаючи при цьому інші регіони світового господарства. Однак питома вага цих регіонів в світовому експорті становить лише 12,8%, а в імпорті – 12,9%. Для порівняння зазначимо, що це зпівставно з позиціями в міжнародній торгівлі однієї країни – США (12,2% - частка в світовому експорті та 18,8% - в імпорті). На сьогодні два регіони світу – Північна Америка та Західна Європа – забезпечують понад 58% світового експорту та майже 63% імпорту товарів, щоправда їх питома вага в світовій торгівлі за останнє десятиріччя скоротилася по експорту на 5,2%, а по імпорту – на 3,9%. Таке скорочення відбулось на фоні збільшення частки в світовому експорті таких регіонів як Латинська Америка (з 4,3 до 5,8), Балтія та країни з перехідною економікою (з 3,1 до 4,8), Центральна та Східна Європа (з 1,4 до 2,2%), Азія (з 21,8 до 25% в основному за рахунок Китаю). Аналогічна тенденція спостерігається і по позиціях цих регіонів в світовому імпорті.

При цьому не можна не зазначити, що за останнє десятиріччя два регіони світу зменшили свою частку як у світовому експорті, так і імпорті. Це Західна Європа (в тому числі ЄС) та Африка (табл.7)

З другої половини минулого сторіччя стала помітно проявлятися конкурентна боротьба і зміна лідерів в світовій торгівлі. Почало досить стрімко змінюватися співвідношення сил на світовому ринку. Так, якщо в 1950 р. на США припадало 32% світового експорту, то в 1960 – вже 24%, в 1990 – 16%, а в 2001 – 11,9%. Відповідно збільшувалась частка Західної Європи та Японії. Так, західноєвропейські країни збільшили свою частку у світовому експорті за цей же період з 23% до 41,5%.

Таблиця 7

Регіональна структура світового експорту та імпорту, 1990-2001 (%)

(складено за даними International Trade Statistics 2001, WTO) [20]

Серед країн світу протягом останнього десятиріччя лідерами світової торгівлі є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів. На сьогодні їх частка у світовому експорті становить 37,4%, а в імпорті – 41,7%.

Світова організація торгівлі щорічно складає списки провідних експортерів та імпортерів світу за двома версіями:

1. 50 країн та окремих митних територій, які є членами організації (табл.8);
2. 30 країн, окремих митних територій та Європейський Союз (у складі 15 країн), за виключенням внутрішньої торгівлі ЄС (табл.9).

За першою версією найбільшими експортерами товарів в 2001 році були США – 11,9% світового експорту, Німеччина – 9,3%, Японія – 6,6%, Франція – 5,2% та Великобританія – 4,4%. Серед країн що розвиваються основними експортерами є Китай (4,3%), Мексика (1,6%), Корея (1,5%), Сінгапур (1,2%) та Малайзія (1,4%). Лідерами експорту серед країн з перехідною економікою є: Росія – 1,7% світового експорту, Польща – 0,6%, Чехія – 0,5%. Слід зазначити, що серед 50 найбільших експортерів світу 9 є країнами з перехідною економікою: Росія, Польща, Чехія, Угорщина, Україна, Словакія, Румунія, Словенія, Казахстан.

Провідними імпортерами товарів за першою версією в 2001 році були: США – 18,3% світового імпорту, Німеччина – 7,7%, Японія – 5,4%, Великобританія – 5,2% Франція – 5,1%. Серед країн що розвиваються слід назвати Китай – 3,8%, Мексику – 2,7%, Корею – 2,2%, Сінгапур – 1,8%, Малайзію – 1,2%, Бразилію – 0,9%, Індію – 0,8%. Країн з перехідною економікою в цьому списку представлені Росією (0,8%), Польщею (0,8%), Чехією (0,6%), Угорщиною (0,5%), Україною, Румунією та Словакією – по 0,2 % світового імпорту.

Разом питома вага цих 50 провідних торговельних партнерів становить 94,7% світового експорту та 91,8% імпорту.

За десятиріччя, що аналізується, відбулися і певні зміни в товарній структурі світового експорт, які віддзеркалюють довгострокову і усталену тенденцію до зменшення питомої ваги сировини, продовольства і палива, збільшення частки готових промислових виробів. (Рис.1)

Рис. 1. Динаміка товарної структури світового експорту за 1990-2001 рр.

Як бачимо в останнє десятиріччя ця тенденція знайшла відображення в збільшенні поставок на світовий ринок машин та транспортного обладнання, телекомунікаційного та офісного обладнання, продукції хімічної промисловості, продукції автомобілебудування, одягу. При цьому в структурі експорту скоротилася питома вага продукції гірничо-видобувної промисловості, сільськогосподарської продукції, напівфабрикатів, текстилю, чавуну та сталі.

З 2001 р. спостерігається спад в міжнародній торгівлі, який настав після рекордного зростання світової економік на 11% у 2000 році. На думку експертів міжнародних економічних організацій це було обумовлено одночасним спадом економічної активності на ринках основних розвинених країн, перебільшенням інвестиційної привабливості інформаційної і комунікаційної галузей, різкими змінами індексів головних світових бірж, а також трагічними подіями 11 вересня в США.

Внаслідок цього всі галузі зазнали негативного впливу світового економічного спаду. За даними експертів СОТ експорт промислових товарів скоротився майже на 2,5%, а зростання об’ємів торгівлі сільськогосподарською продукцією і продукцією гірничо-видобувної промисловості не перевищують 1,5%. У 2001 році Північна Америка зафіксувала найбільше зменшення об’ємів експорті та імпорту (5% та 3,5% відповідно), а в країнах Західної Європи експорт скоротився на 1%, а імпорт на 3%. Аналогічна ситуація і в країнах Азії. Значно зменшилась частка країн, що розвиваються у світовому експорті (за оцінками експертів на 29%). При цьому незначна кількість країн, що розвиваються суттєво впливає на загальні показники розвитку торгівлі цих країн. Так, 5 з 150 країн, що розвиваються, забезпечують 60% експорту країн цієї групи. Причому цей показник збільшився завдяки динамічному розвитку торгівлі в Мексиці і Китаї в останні роки. Незважаючи на несприятливу світову кон’юнктуру, найменш розвинені країни досягли значного зростання експорту та імпорту за рахунок перш за все сировинних і деяких промислових товарів. Країни з перехідною економікою також зафіксували зростання обсягів експорту і імпорту. Однак об’єм світової торгівлі в доларовому вимірі зменшився на 4,5%, що є найбільшим зниженням за останні понад десять років.

За перспективною оцінкою Департаменту ООН з економічних та соціальних питань світова економіка зможе повністю стабілізуватися після стрімкого спаду останніх років лише у середині 2003 р. А Генеральний директор СОТ Супачай Панітчпакді (Supachai Panitchpakdi) заявив, що невтішні результати торгівлі у 2001-2002 рр. зайвий раз підкреслюють термінову необхідність досягнення прогресу на багатосторонніх переговорах Доського Раунду щодо подальшої лібералізації світової торгівлі.